Розділ. ІV. Вселенські собори

Шлюб – це добровільна згода (перед священиком і Церквою) на основі взаємної любові й добровільної згоди чоловіка і жінки дістати благословення належати один одному аж до смерті, бути вірними один одному та народити й виховати дітей.

Тайна шлюбу

Серед Святих Тайн важливе місце посідає Тайна шлюбу. У ставленні до шлюбу є певні відмінності в католиків та православних.

Історія Тайни шлюбу. Перший шлюб Бог установив ще в раю, сказавши до чоловіка і жінки: ”…будьте плідні й множтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею. Так то полишає чоловік свого батька і матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом” (Бут. 1: 28; 2: 24). За своє бажання стати, як Бог (за первородний гріх), перші люди були покарані. Адам - тяжкою працею, а Єва - залежністю від свого чоловіка (Бут. 3: 16).

Уперше Ісус Христос освятив шлюб своєю присутністю на весіллі в Кані Галилейській, де він вчинив своє перше чудо, перетворивши воду на вино. Він підтвердив свою Божу установу, сказавши: “Бог на свій образ людину створив, чоловіком і жінкою створив їх” (Бут. 1: 27). Того “що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає” (Мт. 19: 4-6) [5].

Щодо Тайни шлюбу в історії християнства було небагато змін, за часів Реформації виникли деякі дискусії. Ця Тайна розглядалася на Тридентському та ІІ Ватиканському соборах, але її провідна ідея, закладена у Святому Письмі, залишилася незмінною [22, с.389].

Приготування до церковного шлюбу. Церковний шлюб укладається між хрещеними особами відповідного віку, про що вони повинні особисто повідомити священикові. Священик мусить перевірити документи про хрещення (наявність свідоцтва про хрещення) та книги родоводів, що б вималювати генеалогію наречених для встановлення відсутності між ними кровної спорідненості (якщо така може бути). Звичайно, при сучасних наукових відкриттях це можна зробити ще й шляхом аналізів ДНК.

Окрім того, священик тричі оголошує у храмі про намір наречених одружитися, щоб з’ясувати, чи немає ще й інших перешкод для одруження. Класичний приклад із художньої літератури про оголошення перед шлюбом подає книга Ш. Бронте “Джен Ейр”, де дядько Джен попереджає її про те, що містер Рочестер є одруженим (хоч його шлюб і був недійсним через обман, але не уневажненим).

За рішеннями ІІ Ватиканського собору про шлюб, у Католицькій Церкві проводиться т. зв. передшлюбна катехизація наречених, де ще раз з’ясовуються їхні знання основ християнської віри та перевіряється готовність до шлюбу [23, с.391].

Священиком складається передшлюбний протокол на основі паспортів наречених, свідоцтва про хрещення (в окремих країнах ще й потрібна цивільна реєстрація шлюбу в органах держави, в деяких країнах, наприклад США, церковний шлюб прирівнюється до цивільного шлюбу й вже реєстрація в органах влади не потрібна) та готується шлюбна справа наречених, яка зберігається при храмах.

Є певні перешкоди до укладання церковного шлюбу, які визнають Католицька і Православна Церква:

1) існування ніким не розірваного (або не уневажненого) попереднього церковного шлюбу;

2) примус, шантаж;

3) обман;

4) неповноліття (юридичне й статеве: в Україні перше наступає з 17 р. для дівчат і 18 років для хлопців, а друге - церковні канони допускають з 14-15 років для дівчини у разі необхідності, але тільки у випадку письмової згоди її батьків);

5) спорідненість: духовна (хрещені батьки і хрещеник), юридична (названі батьки чи діти) та кровна (у візантійському обряді заборонено одружуватися до четвертого коліна включно, а в латинському – другим кузинам вже дозволено; V-VІ Вселенський (Трульський) собор. Кан. 54) [1, с.79]) перешкода й заборона щодо укладання шлюбу;

6) дияконські чи вищі свячення;

7) вічні чернечі обіти (звичайні чернечі обіти є теж перешкода, але після їх закінчення людина може вийти з монастиря й одружитись; від вічних обітів звільняють дуже рідко і лише з поважних причин);

8) відсутність Тайни хрещення чи Тайни миропомазання;

9) юридична недієздатність одної з осіб, що вступає в шлюб;

10) наявність будь-яких венеричних хвороб у одного з наречених (або в обох).

11) у випадку ґвалтування дівчини ґвалтівник не має права на шлюб, оскільки мусить утримувати ту, що собі вже вибрав (Апостольські постанови. Кан. 67) [1, с.16];

12) Викрадення дівчини (ІV Вселенський собор, Кан. 27) [1, с.47-48];

До 1939 року в Східній Галичині священик не мав права вінчати молодих людей, котрі не пройшли медичного огляду, не здали кров на аналіз РВ (цей аналіз крові на реакцію Вассермана виявляв наявність в організмі людини збудників венеричних хвороб) і не принесли йому довідки від лікаря завірені печаткою; до слова, таке правило існувало в Римо-Католицькій Церкві вже у ХХ столітті [35];

13) наявність різних спадкових психічних та фізичних недуг, які б передавалися іншій людині чи шкодили її здоров’ю у спільному сімейному житті;

В українському обряді для цього священик робив малюнок генеалогічного дерева наречених аж до 7 коліна. У кожній особовій справі молодят, котрі повінчалися, є такий малюнок і медичні довідки [35, с.155];

14) викрадення, наложництво тощо.

Деякі перешкоди до укладання шлюбу можна усунути. До прикладу, коли неповнолітня має письмову згоду батьків на своє вінчання, а статеве повноліття вже настало (тобто їй є 15 років), священик може обвінчати до її юридичного повноліття (до 17 років).

Матерією для Тайни шлюбу є тіла й душі двох людей, що вирішили вступати в церковний шлюб.

Формулою Тайни шлюбу є слова священика під час вінчання “… Владико, пошли руку твою з святого жилища твого і з’єднай раба твого (ім’я) і рабу твою (ім’я), бо ти з’єднуєш жінку з чоловіком …”. Лише в українському обряді є ще присяга наречених на Євангеліях.

Умови, за яких Церкви або розривають шлюб (православна), або визнають його таким, що не відбувся (католицька) навіть після вінчання, тобто недійсним:

1. Мусить бути взаємна згода жінки і чоловіка, які вступають в шлюб. Якщо одна сторона не дала такої згоди (або не могла сказати про свою незгоду під час шлюбу), то шлюб вважається недійсним навіть після вінчання, якщо незгідна сторона наполягатиме на уневажненні шлюбу.

2. Неповноліття наречених (до 17 років дівчина і 18 років хлопець за українськими законами або за законодавством окремих країн).

3. При виявленні кровної спорідненості (генетика доводить, що кровозмішання веде до виродження людського роду: дебільність (у першому і третьому коліні спорідненості), різні фізичні вади, хворобливість дітей (у другому та четвертому коліні спорідненості) у такому шлюбі тощо).

4. Якщо чоловік чи жінка не здатні до статевого життя.

5. Якщо є попередній церковний шлюб, який ніким не розривався чи не був визнаний недійсним.

6. Якщо з’ясується, що одна з осіб, що вступила в шлюб, не є хрещена.

7. Якщо одна з осіб, що вступила в шлюб уже має дияконські, священичі свячення або вічні чернечі обіти від яких вона ніким не звільнена.

8. Якщо одну з осіб, котра вступила в шлюб, змусили до шлюбу примусом, шантажем, викраденням.

9. Якщо був застосований обман при вступі в шлюб.

10. Якщо з’ясується, що одна з двох осіб, котрі вступили в шлюб, є юридично не дієздатною.

11. Якщо при вступі в шлюб відбувається підміна особи (наприклад, нареченої). (Згадаймо повість О. С. Пушкіна “Заметіль”).

12. Якщо один чи обоє партнерів не усвідомлюють суті самої Тайни шлюбу.

13. Якщо був укладений шлюб за оголошенням із-за кордону, а потім з’ясувалося, що із цією жінкою одружилися для продажу її в сексуальне рабство чи просто для торгівлі нею. Те ж саме може стосуватися і чоловіків та дітей-підлітків.

14. Якщо з’ясується, що відбулася підміна статі. До прикладу, чоловік-транссексуал зробив операцію і, видаючи себе за жінку, вступив у шлюб. Ні Православна, ні Католицька Церкви співжиття гомосексуалістів, лесбіянок та інших осіб із статевими відхиленнями шлюбом не визнають. Такі одруження реєструє тільки протестантська Голландія, але, нагадаємо, у більшості протестантів немає Тайни шлюбу.

15. Православна Церква розриває шлюб, якщо чоловік чи жінка не можуть мати дітей. Католицька Церква тут ставить певні обмеження, тобто, якщо жінка чи чоловік знали про те, що вони не можуть мати дітей до шлюбу й приховали цю інформацію від свого нареченого чи нареченої, то тут є обман, й такий шлюб Католицька Церква уневажнює – визнає, таким, що не відбувся. Якщо ж з’ясується, що один з партнерів знав про те, що він безплідний, повідомив іншого партнера до шлюбу, але згодом захотів мати дітей з іншою жінкою, то такий шлюб Католицька Церква не уневажнює.

16. Католицька і Православна Церкви однаково ставляться до такої причини, як зрада. У момент подружньої зради порушується матерія Тайни шлюбу. Обидві Церкви дають шанс подружжю на примирення. Але коли воно не відбувається, то Православна Церква дає розлучення, а католицька дозволяє сепарацію – дозвіл жити окремо чоловікові й дружині, а як є підстави для уневажнення шлюбу, уневажнює (Мт. 9: 9).

17. Визнають недійсним шлюб Церкви й тоді, коли було здійснено подруговбивство. Тобто чоловіком дружини чи навпаки. Навіть якщо один з партнерів одружиться – такий шлюб - недійсний: Церква його не визнає [23].

Ми назвали тільки основні причини, через які Православна чи Католицька Церкви можуть дати розлучення чи уневажнити шлюб. Варто ще раз підкреслити, що Католицька Церква не має такого поняття, як розлучення, бо вона дотримується догми про нерозривність шлюбу, а тільки уневажнення, тобто визнання шлюбу недійсним – таким, що не відбувся.

Треба наголосити, що шлюб накладає на кожну людину, яка до нього вступає, багато обов’язків та певну субординацію. “Мужі, - каже апостол Павло, - любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав себе за неї… Бо хто любить свою дружину, любить самого себе” (Еф. 5: 25, 28). А до жінок апостол Павло звертається зі словами: ”Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господові, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, Сам Спаситель тіла” (Еф. 5: 22-23) [5].

Отже, шлюб – це передовсім обов’язок берегти взаємну любов і повагу, відданість і вірність, народити й виховати дітей, дати їм і всій сім’ї матеріальне забезпечення.

Католицька Церква, зокрема, вважає, що шлюб є нерозривний, якщо він був укладений без якихось перешкод. Православна Церква допускає розривність шлюбу, але лише через певні перешкоди чи умови. Протестанти (крім Англіканської Церкви) взагалі не визнають шлюбу Святою тайною, а тому в них розлучатися можна без кінця.

Церква наголошує також на тому, що шлюб не є обов’язковий для всіх. Є особи, які добровільно залишаються неодруженими: і чоловіки, і жінки, котрі зобов’язані вести чисте непорочне життя. Серед них є і ті люди, які вибрали собі чернечу професію. Такі особи йшли до монастиря, проходили випробувальний термін – послушництво, проходили відповідне навчання- новіціат, складали перші звичайні обіти, потім – другі і нарешті – вічні обіти. До складання вічних обітів людина може вийти з монастиря, навіть одружитися. Під час складання вічних обітів вона зобов’язується довічно служити Богові й дотримуватися досмертної чистоти, досконалого послуху та добровільної вбогості. А це, за наукою Євангелій, - найбільший подвиг (Мт. 19: 11-21; 1 Кор. 7: 8, 9, 26, 32, 34, 37, 49).

Останні дослідження англійських учених щодо одружених та неодружених людей дали цікаві факти. Зокрема, з’ясувалося, що:

а) одружені живуть довше від неодружених на 5-7 років;

б) жінки живуть довше від чоловіків на 7-10 років;

в) віруючі, що відвідують щонеділі храм, теж живуть довше на 5-7 років від невіруючих.

Ось тому при намірі одружитися Католицька Церква проводить широку роз’яснювальну роботу з молоддю щодо її підготовки до вступу в шлюб.

Слід наголосити ще й на тому, що існує спеціальна підготовка священиків до виховної роботи з молоддю. Одним із розділів теології моральної – підготовка чоловіка й дружини до спільного статевого життя. Така підготовка ведеться і зараз при храмах.

Закінчуючи розгляд сутності Тайни шлюбу, зазначимо, що в багатьох країнах існують конкордати ( тобто міжнародні договори про вирішення питань сімейного права) між Апостольською столицею та представниками (світської) влади різних країн. Такий конкордат був укладений у ХІХ столітті з австрійською владою, в 30-х роках ХХ століття із Польщею тощо. Цей конкордат ніс у собі певні правові зобов’язання держав перед державою Ватикан і навпаки (див. канонічне право). Докладний аналіз умов конкордів показав, що вони був спрямовані на припинення міжконфесійних конфліктів. Так, щодо Тайни шлюбу при одруженні конкордат передбачав:

а) наречені, які належать до різних християнських конфесій, повинні між собою домовитися, де вони будуть вінчатися. Коли молодята не можуть дійти згоди, діє просте правило конкордату: вінчає священик нареченої (вступало в дію звичаєве право українське чи іншої країни – молоду дівчину з дому батьків не вінчану не давали до жениха) незалежно від конфесії; такий шлюб мусили визнавати всі християнські конфесії [35; 43];

б) при різноконфесійному шлюбі дітей виховують за статтю: хлопці виховуються в обряді тата, а дочки - в обряді мами. Дітьми одної статі батьки діляться [35, с.158].

ІІ Ватиканський собор розглянув проблему мішаних шлюбів, укладених не тільки між християнами різних конфесій, але й між віруючими різних релігій. Правда, собор не вніс нічого кардинально нового, крім того, що вже було закріплено про мішані шлюби в документах перших семи Вселенських соборів (Апостольські постанови. Кан. 48; V – VІ; Вселенський собор. Кан. 72; 87; 92; 93; 98; пасторська конституція ІІ Ватиканського собору “Gaudium et spes”) [ 1; 2, с.84, 90, 92, 95; 3 ]У них йдеться, що:

а) шлюб між віруючим християнином чи християнкою та нехристиянином чи нехристиянкою хай зберігається, якщо особа іншого віросповідання знає про її християнське походження і не заперечує проти того, щоб християнин чи християнка дотримувалися своїх практик і обрядів. У даному випадку такий шлюб Церква вважає одностороннім шлюбом (без обряду вінчання) тільки із християнської сторони;

б) шлюб зберігається також між християнською і нехристиянською стороною, бо є надія, що християнська сторона своїми добрими вчинками зможе навернути людину іншої віри до християнства, а тим більше, якщо представник іншої віри є порядною й гідною особою;

в) шлюб зберігається і тоді, якщо мішаний шлюб був укладений за таких обставин, коли не можна було повінчатися та іншій стороні прийняти християнство і можливості це зробити інша сторона не має;

г) тільки у тих випадках, коли інша особа у шлюбі поводиться негідно як чоловік чи дружина у сім’ї, категорично заперечує проти дотримання християнином своїх традиційних практик або погрожує життю християнина чи християнки, за наполяганням особи, що перебуває у такому мішаному шлюбі, Церква може дати дозвіл християнинові розірвати таке цивільне одруження, уневажнити такий односторонній шлюб.

На цій основі й були укладені конкордати між Ватиканом і мусульманськими та християнськими країнами, у яких виписані правила щодо мішаних шлюбів.

Звідси випливає певна повага до різних християнських обрядів і навіть віруючих інших релігій, яку б не завадило поширити й для незалежної Української держави.

Наслідки Тайни шлюбу:

1) під час вінчання наречені дістають Боже благословення на спільне сімейне життя;

2) під час вінчання на молодих сходить спеціальна Божа ласка, яка допомагає їм вистояти в часі життєвих випробувань;

3) під час вінчання Бог дає благословення майбутнім батькам на народження й виховання дітей;

4) Тайна шлюбу зобов’язує чоловіка й дружину серйозно ставитися до своїх подружніх обов’язків чоловіка, дружини, батька, матері.

Ознайомлення із практиками уділення Святих Тайн показало їх необхідність для формування і зміцнення у вірі християнської душі. Вивчення їх наслідків дає нам можливість краще знати й зрозуміти спільні та відмінні риси різних християнських обрядів та культів, які існували у світі (римо-католицького – латинського, православного - візантійського, вірменського та інших), навчитися їх розрізняти та ставитися до них із повагою, зменшуючи міжконфесійні протистояння. Окрім цього, докладне ознайомлення із практикою семи Святих Тайн показує можливі шляхи для духовного удосконалення людини та швидшого досягнення нею особливих Божих ласк [1; 20; 22].

Запитання та завдання для самостійної роботи студентів

1. Де був Богом встановлений перший шлюб?

2. Які є перешкоди до укладення церковного шлюбу?

3. За яких умов шлюб вважається недійсним?

4. Які є відмінності у ставленні до Тайни шлюбу між Католицькою та Православними Церквами?

5. Які основні умови необхідні для того, щоб укладений шлюб був дійсним?

6. Які умови виокремлює Католицька Церква для мішаного шлюбу на основі канонів Церкви?

7. Назвати документи, потрібні нареченим для укладання шлюбу.

8. При яких умовах дають шлюб неповнолітнім дівчатам?

9. Які умови одруження при мішаних шлюбах та шлюбах між християнами різних конфесій передбачені конкордатами?

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА ДО ІІІ РОЗДІЛУ

Джерела:

1. Джерела Канонічного права Православної Церкви / Пер. з грец. Я.-К. Туркала. Вип. І. – Харків: Вид-ня УАПЦ, 1997. – 112с.

2. Документи ІІ Ватиканського собору:Конституції, декрети, декларації. – Львів: Свічадо, 1996. – 753 с.

3. Кодекс канонів для східних католицьких Церков. – Мукачево, 1993. – 279с.

4. Макдоуел Д. Незаперечні свідчення: Історичні свідчення, факти, документи християнства. – Чикаго, 1994. – 282с.

5. Святе Письмо. – К., 1999.

6. Текст умов Берестейського поєднання // Мудрий С. Нарис історії Церкви в Україні. 2-ге вид. – Рим: Українська папська колегія святого Йосафата. – С. 112-118.

7. Апокрифы древних христиан: Исследование, тексты, комментарии / Акад. Обществ. Наук при ЦК КПСС. Ин-т науч. атеизма; Редкол.: А. Ф. Окулов (предcед.) и др. – М.: Мысль, 1989. – 336с.

8. Библия: Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. – Брюссель: Жизнь с Богом, 1972. – 2357с.

9. Дъяния Вселенских Соборов. В 7 т. (4кн.). – Санкт – Петербург: Воскресеніе. – 1996. – 2144 с.

10. Ранович А. Б. Первоисточники по истории раннего христианства. Античные критики христианства. – М.: Политиздат, 1990. – 474с.

11. Свенцицкая И. Евангелие детства (Апокриф). – М., 1998.

12. Устав кумранской общины / Хрестоматия по истории Древней Греции. - М. Высшая школа, 1966. – С.536-564.

Довідково-енциклопедична література:

13. Абетка християнської науки і обряду. Скорочене видання. - Івано-Франківськ: Вид-во ІФТА, 2002. – 340с.

14. Геллей Г. Біблійний довідник: Короткий біблійний коментар. – Торонто: Всесвітня християнська місія, 1985. – 856с.

15. Релігієзнавство. Словник / За ред. А. Колодного та ін. - К., 1994.

16. Атеистический словарь / Абдусамедов А. И. и др. под общ. ред. М. П. Новикова. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1986. – 512с.

17. Булгаков С. В. Православие: Праздники и посты. Богослужения и требы, расколы, ереси. – М.: Современник, 1994. - 575с.

18. Религиоведение: Энциклопедический словарь / Под ред. А. Р. Забияко, А. Н. Красникова, Е. С. Элбакян. – М.: Академический проект, 2006. - 1256с.

19. Христианство: Энциклопедический словарь: В 3 т. / Ред. кол.: С. С. Аверинцев (гл. ред.) и др. – М.: Большая Российская Энциклопедия, 1993-1995.

Підручники й посібники:

20. Закон Божий / Пер. з рос. Синодального видання патріарха Філарета. – К.: Вид-во УПЦ КП, 2004. – 655с.

21. Катехизм християнської віри. – Вільнюс, 1990. – 238 с.

22. Катихизм для парохів / За ред д-ра Мирослава – Івана Любачівського. В 4 ч. – Нью-Йорк- Мюнхен, 1961. – 346с.

23. Катехизм Католицької Церкви / Пер. з лат. – Жовква: Місіонер, 2002.- 772с.

24. Катрій Ю. Я. Пізнай свій обряд! Літургічний рік української Церкви. – Рим – Торонто: Вид-во оо. Василіян, 1981. – 483 с.

25. Костюк П. Нарис історії Вселенської Церкви.- Івано-Франківськ: Гостинець, 2002. – 474с.

26. Слободський С. Закон Божий / Перекл. на укр. мову О. І. Кислюка. – К.: “ФЕНТЕЗІ” ЛТД, 1996. – 571с.

27. Теологія моральна. Святі Тайни. – Івано-Франківськ, 1994. – 116с.

28. Хома І. Нарис історії вселенської Церкви. – Львів: СТРІМ, 1995. – 300с.

29. Шпіраґо A. Католицький народний катихизм / Пер. отця – д-ра Я. Левицького. – Львів: СТРІМ, 1997.

30. История философии в кратком изложении / Пер. с чеш. И. И. Богута. – М.: Мысль, 1991. – 590с.

31. Катехизис католической Церкви. - М.: Рудомино, 1996. - 758с.

32. Ропс Д. Ключ к пониманию Священного Писания Ветхого и Нового Завета. - Брюссель: Жизнь с Богом, 1983.

Монографії:

33. Великий А. З літопису християнської України. В 9 т. Т.9. – Львів: Свічадо, 1999.

34. Войно-Ясенецкий В. Ф. (епископ Лука). Наука и религия. Дух, душа и тело. – Ростов-на Дону: Троицкое слово, 2001. – 293с.

35. Геник Л. Я. Релігійно-моральне виховання в українських навчальних закладах Східної Галичини кінця ХІХ – на початку ХХ ст. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 273с.

36. Опилат Г. Я. Психологія віри і проблеми виховання // Поч. школа. – 1993. - № 1. – С. 4-5.

37. Саган О. Н. Національні риси православ’я: український аспект. - К.: Світ Знань, 2001. - 256с.

Статті:

38. Рацінгер Й. Єпископ як учитель // Католицький щорічник. - 2002. – К.: Вид. дім “КМА”, 2006. – 224с.

Інтернет:

39. Война сынов Света против сынов Тьмы. (Кумранская рукопись 1Q M + [4Q Ма]) // http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/History_Church/Article/voina_sveta.php /03.07.2010/ 22:03.

40. Месса // http: www.Вікіпедія / mht

41. Евхаристия http://media.catholic.by/lubite/n0/article1.htm

42. Святой Григорий Двоеслов, Папа Римский Григорий І Великий // http://www.catholiconline.ru/book/export/html/65 / /10.07.2010 11:40

43. Чудо в Ланчано // http://media.catholic.by/lubite/n0/article1.htm

44. Confirmation // http://www.newadvent.org/cathen/04215b.htm

45. The Gallican Rite/ http://www.newadvent.org/cathen/14031b.htm/16.12.2009/ 16:23

46. Sacramentum // http://www.newadvent.org/cathen/14031b.htm

Дата добавления: 2017-02-01