Явленне 2. Грицько і Маріся.

       Г р и ц ь к о. Так я ж і просити не стану, сам тебе поцилую. (Целует ее.)

       М а р и с я. Ах, Грицько недобри! Як ти мене слякав, гневаюся не жартом.

       Г р и ц ь к о. Гневаєшся? Неправда! А чєму ж ти на мене так миленко зиркаєш?

       М а р и с я. Я? Так, со злости! Негидний! где ти забавлявса? Ето ж зараз придут батькі, а ми много маєм с тобою переговорити.   

       Г р и ц ь к о. Вибачай, милая Марісю! Тюльку що показалас зара, я с’їздив вже до міста, пав к ногам ацєсора, просив, щоб вюн взяв нас під свою опіку.

М а р и с я. ІЦо єго просити с голимі рукамі, треба було завести які гостинчік.

Г р и ц ь к о. Да я ж завєз єму два зайци, три пари цєцєруков да лубку меду. Вюн все приняв ласково і сказав, що тепер же ранком прибежіт к нам судит діло жалобноє мого батькі с твоїм. Ой, наварилн батькі сибі каші, буде що їсти. Вюн велмі сирдити;як размавлав, то ус один так угору колом і став. Буде вазьня!

 М а р и с я. Дай Бог, щоб ета каша нам зубьов не поприщила!  

Г р и ц ь к о. Вюн дєклєравав сладит наше щастьє. На Богу да на нім  цилая наша надія.

 №2

Дует.

Спустившис во всим на Бога

Чого ж унивати?

Присягли любит до гроба,  

Да і будем ждати.

Хоче нас нещасна доля   

На вік розлучити;

           А Бог скаже: моя воля

               Їм с собою жити!

 Не помогут зли язикі,     

 Ні батьков стороже, —

 Вюн же такі пан великі,

 Що хочє, то зможе!

Явление 3.Те же. Т и х о н П р о т о с о в и ц к и й 

и его жена К у л и н а.

Т и х о н. Хрин тобі в вочи! Жінка, о жінка! Ходи да подивиса, як дочка твоя с Грицьком Тюхайчіком голубитса.                  

К у л и н а (за сценой}. Хто — дочка? Бойса Бога! Да вюна ж єще малая. (Входит).

.  Т и х о н. Кій чорт малая! Хрін тобі в вочі! Ході-ка да полюбуйса !

М а р и с я. ІЦо ж я за малая, коли мні на Спаса кончітся семнадцат годів.

К у л и н а. Мовчі ти, хитрая лисица! Полядь-ко, як вюна скоро поличіла годи.

Т и х о н. Ах ти, бисав сине! Хрін тобі в вочі! Не годи ж, що батька до жівого мене покривдів, назвавши не шляхтичом, да єще синок дочку нам баламутіт.                           

Г р и ц ь к о. Да я ж єє милую і хочу с нею женитиса.

Т и х о н. Ось я тебе так поженю, як твого батьку. Жінка, о жінка! Дай метлу! Хрін тобі в вочі!

Г р и ц ь к о. ІЦо хотите, то робите, а всьо-тикі Маріся буде моя! (Марисе.) Будь здорова! (Уходя встречается с Куторгою и сшибает его с ног, Марися убегает в хату).

Явление 4.Т е ж е, кроме Г р ы ц ь к а , и К у т о р г а

К у т о р г а. Ах ти, поганец! (Вставая). Татарин ти нехріщони. Вот сбив мене, як швидав Ходківіч під Кирголмом. Постой-ка, отплачу я тобі ету штуку, не типір, то в читвір! (Здравствуется.) Здорово, пане Протосовіцкі, здорово, пані Протосовіцка. (Целует ее руку.) Відно, відно! Дякуй Богу! Здорови вось рижкі борови. Да я к вам с великою новіною — не відаєте? Тюльку що пан ацєсар приїхав. А такі сирдіти, не допущай Боже! Кажиса — лихи татарин. Як тюлькі в’їхав в околицу да став каля Бєркі, так вюн і крикнув: десацкіх, соцкіх! Собрати всію шляхту к Тихону Протосовіцкому, да щоб Іван Тюхай Липскі пришов с сином туди ж.

Т и х о н. Хрин єму в вочі! Буде беда, буде! Гєти собака Липскі подав на мене в суд жалобу, що я поколотив єго, так вот і ацєсара прислали. Ну, обдере шкуру дочіста!

К у т о р г а. Чого тут дивитися, на то вюн ацєсар. Поглядь-ко! У єго і рукі давжєй от другіх людей, ти знаєш єго приповесць: чірвона, белая — все переделає.

    № 3

Где унадитца юриста,

Вимете хату дочіста!

Такіх дивав наговорит,

                                    Так много кручков натворит,

                        Що, почісавши затилок,

                       Ти розсупониш узилок.

               Не даш? Вюн тебе замучіт.

                  Добре стара казка учіт:

                    Дере коза в лісе лозу,

                                       Дере вовк у лісе козу,

                 А вовка — мужик Іван,

       А Івана — шляхтич - пан,

Шляхтича дере юриста,

                     А юристу?.. бисав триста!!!

Т и х о н. Хрін тобі в вочі! Добра тобі вести раздабари, коли не тяжит на спине беда; да скажи лепш, що робити ? Пане Куторга! Ти ж такі писмєнни чоловік, можеш суліти разумну раду.

К у т о р г а. А примете чесно моїх сватов да вашєй Марісі?

К у л и н а. Бойса Бога, пане Куторга! — да вюна ж єщє малєнка. То ж дєтищє гиркоє!  

Т и х о н. Кій чорт детищє! коль вже с хлопцамі слодитца да баюкає.

К у т о р г а. Дик чого ж ждати? Гето, кажут, лихи товар: мий да чеши, потом спеши, — заплоти кому, щоб вивез із дому.

Т и х о н. Добре, пане Куторга,—бери собі дочку, і посаг дам, тюльку сослужі дружбу,— витягні с беди.  

К у т о р г а. Як чирта із болота.     

К у л и н а. Дорадь, пане Куторга, — ти ж такі чоловік бивали, тягавса і по судах.                             

К у т о р г а. Ну я готов вам сослужити дружбу, тюлькі як дочка захімєричіт і отчураєтса от міні, що тогди буде? То ж ведаєте приповесть: догоняючі — не нациловацца.

Т и х о н. Ратуй, ратуй, пане Куторга! Марисю ти ладом угомоніш — чоловік такі разумни! Як подпустиш йой лісточкі, як подпливеш селєзньом, так вюн єна і разпливетса.

К у т о р г а. Ведаєте ж що, пане Протосовицкі? Як прийде к вам ацєсар, то ставляйте мене у світкі: хоть я і не бачив, да буду сведчіт, що вюн тебе колотив, а ти тюльку боронивса: не жаль для Марисі скривит душою. Тюлькі ж, пані Протосовіцка, пришлите сюди Марисю, щоб я мог с нею поговорит да угомонит дурную, баш, щоб нє чуралася разумного чоловика.

К у л и н а. Помогайте тюльку моєму Тихону, а вже Маріся буде ваша, я єй сама ладом напилую вуші. Пойдем, Тихон, приготовимса, щоб по-господарскі принят Найяснейшу Корону. А ти, пане Куторга, почекай — зараз пришлю Марисю. (Уходит с Тихоном. )

 Явление 5.         К у т о р г а сам.

К у т о р г а. Ну, хвала Богу! Батьков удалоса отуманіт, тепер треба пойти в голову по розум, щоб дивку оморочіт. Лакоми, баш, кусочік. (Целует в пальцы, как бы любовался вкусом.) Личіко — як соненко ясноє, щочкі — вось малинкі красниє, губкі — бачіцца каралі, а як засмєєтца серебраним голосочком, дий вищирит зубкі — то, кажись, бачиш два пєрловиє шнурочкі. Да і посаг за нею господарскі: одна у батьков, а стариє карбованци осминою мєрат; і в гумні повно, у хате ізбиток і обора богата. Добре гуторка каже: коли обора тече — господиня блини пече, а коли гумно тече — господар с хати утече. Тиханіха ж день блінамі гостей примає. Правда, вік не схожи — я вже добиваю шостого десатка, а вюна семнадцати годок,— буде клопоту немало. Ой, ой! Не раз почішу затилок — молоде ж, баш, пщоли ульлйо, будут облєгат мою хату, приятелєй поличу копамі. Да що ж робити? Не я перши, не я последні — дурних старцив немало на Божім світе. Щоб сорват такую пригожу і богату квєточку, не шкода і в болото повалятца.

№4  

  Хто на старост порискує,

                                  Той хоть часом беду чує.

         Да прі молоденкой жінце,

                                    Прі рупливай госпидинце

Бить філозофом —то значіт:

                                    Не бач, що не треба бачіт.

                (Вытягивает над головой пальцы, воображая роги.)

                                    Взростут над головой груші,

                                   Думай, що се довгі вуші.    

                                   Гуляє жінка по ночі,

                                   Ти битцем спиш, зажмур вочі.

                                   Тогди тобі жиццьо небом:

                                   Вселякім твоїм потребом

                                   Жінка рада догодити,

                                   Стане тя крипко любити;             

                                   Скаже: муж мой хоть старенкі,

                                   Да разумни, да миленкі!  

     Так,так! У теперешнем разумном вікє хош спакойно жити? Будь філозофом: бачіш? — не бачіш! чуєш? — не чуєш! Ба, ба! да вось і Марися іде сюда. Якая красочка! Гледючі не єє, аж слинка по губам тече. Ну - кась, Куторга! подпусти йой льостачкі.

Явление 6.М а р і с я і К у т о р г а. 

К у т о р г а (с улыбкой жеманясь.) Добриден, панна Марьянна!

М а р и с я (застенчиво.) Добриден, пане Куторга.

       К у т о р г а. Як сє панна Марьянна пригожо виглядає, якоє свеже личіко, вось ружічка тюлькі що із пучка. С якім я нетерпеньєм ждав щасливаго момента, шоб поциловат бєленкую ручку панни (Подходит с комическою уловкою и целует руку Мариси; та отступает, обтирая руку передником.) Панна Марьянна! Вн не чуєте, ви не ведаєте, як я вас крипко люблю, як по вас тоскую.

    №5  

Романс

                Рветса моє сирцє до красненкой рози,

                Кажиса при колах атоса із лози.

                По панне Марьянне душічка тоскує,

                Битцєм би зюзюля жалосно кукує.                           

                Як не бачу панни, жиццьо мне — могила,                             

                Головци тяженко, утекає сила!

                Ой, висох я, висох, як лапеть на печі,                                   

                   Гирка ж моя доля, хто ж мене улєчі. 

                Як цєтрев в лісочку жалостно болбочє,                                     

                Так і моє сирце до панни сокочє.

                Нє вєрещакі, ковбаси делянка —

                Нішто не смакує без тебе, коханка!

                Дам тебі зегарок вєликі, як рєпа,

                Нехай вюн прі сирци кріпко твоїм клєпа

             І напомінає, як богатько ною,

               То ж і день, і в ночі не маю спокою.

       М а р и с я (перебивая.) А ведаєте, от чого ето,

пане Куторга? От старости! Да ти вже порадком стари,—

пора об дивчатах перестати думать, а молитиса Богу,

щоб дав спасеньє.

К у т о р г а. Стари, стари!

    №6 

      Дует

       Кажеш, що я ладом стари,—

                         Але видни, але яри !

                         Буду тя крипко любити,

                         Вік тобі вірой служити.

                          Молоди ж часто нещири,

                          Не шукай в нім доброй віри:

                          У коханні тобі клянетца,

                          А там — с другою смеєтца.

                           М а р и с я .     

                       Да що мені с мужа старого,

                         Я хочу мого милого,

Бо стари, место гуляти,

        Буде кашлят, буде стогнати.

                           Мой Грицько — хлопець мотарни,

                         Видни, молоди да гарни.

                         Глянь! — Аж душа к нєму рвєтса

                         І сирдинко крепєй бьєтса!

К у т о р г а               

           Молоди ж Грицько нещири,

                       Не шукай в ним доброй віри.

                          У коханьні тобі клянетца,

                            А там — с другою смеєтца!

                                               (Во время пенья входят становой с письмоводителем

                                              и кроются по сторонам, дабы подслушать их разговор.)

                                                    К у т о р г а. Баш, собака Грицько! Вюн клищом

упився тобі в сирце, да нішто с того не буде. Батько твой дєкляравав мні твою руку за то, що я буду свідком протів Тюхая Липскаго. Найяснейшая Корона приїхала на слідство по жалобе Тюхая, поданной у суд на твого батьку, що вюн єго побив; і коли ти пойдиш за міні, то я готов і душою скривити да показать на слідстве, що батько твой не бив Тюхая. А коли моє не в лад, то я с своїм назад. Захимеричса тюльку, то буду свідком протів твого батькі . Уїхав твой родни в нірод - ні взад ні впірод! Попавса юристу в когти, то ж вюн єго виссе, баш упир витрену дівчіну. А коли б єму і удалоса перекобатит Найяснейшую Корону, то не конец єще беди. Знаш, що кажут люде? –біс беду перебуде — одна згине, десат буде. Дило у суд як пойде, то так допекут юристи, вось боровику на угольях, — отчураєтса і своїх!        

М а р и с я. Дарма ти мене лєкаєш! Ми с Грицьком поклонимса в пояс Найяснейшай Короне, то вюн погодит нашіх батьков, а тобі за кривоє показанье дасть хорошу гонку.

К у т о р г а. ІЦо, ти думаєш, я боюса ацєсара? Да я такой єму задам пари, що вюн не згадає, где вьюни зимуют. Я чоловік бивали, маю розум, сумею ладом єго вивести в полє, як зайчіка під харти.

Дата добавления: 2023-10-13