КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Франц САВИЧ (1815 — 1845). А наш Пусловскі малу штуку справив —
Громадсько-політичний діяч, поет і публіцист Франц Савич народився в селі Велятичі Пинського повіту в родині уніатського священика. Закінчив училище в Пинську, навчався у Вільні, в медико-хірургічній академії. Організував там «Демократичне товариство» (пізніше «Молода Польща»), підтримував зв’язки з такою ж, підпільною організацією «Спідружність польського народу». 1838 року був заарештований і наступного року висланий на Кавказ, в діючу армію. Через три роки йому вдалося втекти, але незабаром був спійманий і відправлений за грати. Після двох років ув’язнення — нова рекрутчина і нова спроба втечі, на цей раз вдала. Під вигаданим ім’ям Франц Савич проживав нелегально в містечку Янушпіль поблизу Бердичева (за іншими білоруськими джерелами, Янішпіль Житомирського повіту) на межі Поділля і Волині, вів лiкарську практику. Ф.Савич — поборник демократичного устрою громадства, звільнення селян від кріпацтва, запровадження національних свобод. «Усі нації рівні, — писав він, — і ніхто не повинен почувати зненависті один до одного, незважаючи на національну відмінність, на те, росіянин він, поляк чи єврей…» Перу Савича-публіциста належать статут «Принципи демократизму», прокламації «Замітки про моральну війну народу з деспотизмом», художньо написані мемуари (опубліковані 1876 року). Його вірші поширювались у рукописах в Україні та Білорусі, деякі з них ставали піснями. Зберігся єдиний опублікований вірш Франца Савича «Там близко Пиньска…» (надруковано в мемуарах польського художника, мандрівника, педагога Едварда Павловича «Спомини з-над Вілії і Німана» 1882 року в латинській транскрипції). У нашій збірці його подаємо в реконструкції Федора Клімчука.
Про Франца Савича написав книгу Анатолій Смірнов (Мінськ, 1961). В перекладі на білоруську мову мемуари Ф.Савича «Сповідь мученика» надруковані в історично-літературному альманасі «Шляхам гадоў», 4-й випуск.
* * *
Там близко Пиньска, на широким полю, Де меж лугами пливе Струмень бистрий, Там, седя, Литвин росказав сву долю. З боку Волинец седiв заточистий. Спереду Пиньчук вислом ся вспирає І всю гуторку пильно уважає.
«Дє ж ся поділи гети давни літа, Що ми за власни гроши сіль купляли, Що без пашпорту іди хоть в край світа, Що ми Москаля і в очи не знали! Дє кинеш — радость, музики іграють, Мед, пиво льєцца, дівчата гуляють. А тут шинкарка частує пригожа; Тогди то Польща святилася Божа! Малиї податки , гроши — як мякини, У хлеві корови, бички, свини, У камори повно, хоть спи на своях, В хати чистенько, як в паньских покоях.
Так то бувало у нас і між вами! А тепер, де ж тоє щастє ся поділо? Де глянеш — люде бращать ланьцухами, Де кинеш — сльози, аж жити не мило, Бо з человіка висисають сили — А всьо то цари, Москалі зробили.
«Наш Матусевич принамсі скрепивса I на Москалях дужо отомстивса, Бо бив як собак — ризав, як телята, Аж ми дрижали со страху, чертята. (Спів). А як тягнув на дубину, То, стоя на лану, Питав: — а що, вражий сину,
Чи відіш Ошмяну?!!
От тепер то невіра побачить, Попом’ятає, що та Литва значить».
Волинец Хведор себі ж отозвавса: «А наш Ружицкі — малая особа, Перед їм Москаль і в хлеві ховавса, Да й там не здобрив, бо витяг із жлоба. І в лоб собаце — а іди, пся вяра, Там к чорту в Москву, до свойого цара».
Кахнув Микита, веслом в землю стукнув: «Чи ж тілько люди у вас ся народять? Єще і між нами вільний дух не стухнув. Колись то Пиньчук, як стари поносять, По новой свити перепаразавса, З’їздив до Пиньска —да й гроши набравса, На жінци нове да й балхвисте платтє, На дівци — крамна хустка повиває.
А тепер, де глянеш, само тілько латтє, Вдома, в кишені — ничого не має, Бо з чоловіка висисають сили, А всьо то цари, Москалі зробили.
А наш Пусловскі малу штуку справив — На Перехресті, як у Невлю, бавив! Ой сипалиса Москалі, як мухи, А було м’яса, яки потерухи. Альбо Свєжиньскі, пан з Любашева, Альбо мужики з Телехан, з Галева,
Да й Олєсєвіч, поганец проклятий, Коб він своїм крестіком удавивса! Став нас Москальми опроважати. А вже Москаль добре стерепівса. Хоть всьо препало — але він за зміну, Конечно колись пойди на голину!
Литвин, Волинец, подайте ж мні руки, Так — присягаєм на Господа Бога, Царам на згубу, панам –—для науки, Що на той землі не повстане нога, Ани гета поганьска, ани гета тираньска — Хоть ся вкоренить, як сила шатаньска. І Ти на неби, всемогущий Боже, Ти Пан бессмертний, Ти Пан справедливий, (Ти Пан над нами, Ти Пан справедливий), Нехай Тва сила нас бідних вспоможе. А хто не щирий, хто несправедливий, Нехай пропаде з родом і з насiннєм, Нехай чорт зриже с чадом, с поколіннєм».
Сказав, і всі три поциловались І по чарце випили горілки, І по калачу взяли з тарілки, І довго собі іще миловались. А сонце світить і вітер не гуде, Бо ся здивили — що то вільни люде !
_____________ Олєсєвіч зрадив селян, за що хрест дістав. (Примітка Е.Павловича).
Як відомо, вірш Ф.Савича «Там близко Пиньска …» не зберігся. В матеріалах слідчих комісій помічено, що твір був написаний латинкою. В тих же матеріалах знаходяться його копії, зроблені членами комісій. Як показують опубліковані уривки тексту / журнал «Полымя», 1959, № 10, ст.168-169 /, в основі його лежить типова народна говірка південної Пинщини, батьківщини Ф.Савича. В копіях вірша риси цієї говірки в багатьох випадках замінені формами російської літературної мови. Заміна ця непослідовна. Е.Павлович, котрий опублікував текст латинкою, в свою чергу вніс деякі зміни, яким притаманні новогрудські риси / Е.Павлович родом з-під Новогрудка/. Та все ж як і в текстах, поданих кирилицею, так і в тексті латинкою, відбито, хоч і непослідовно, риси південнопінської говірки. Водночас присутні також в опублікованих текстах і риси, властиві західноруській / староукраїнській, старобілоруській / писемності.
Бажаючи наблизити текст вірша Франца Савича до оригіналу / однак не доводячи до завершення /, ми переважно «зняли» з нього фонетичні й почасти морфологічні та лексичні «нашарування», типові для російської мови, новогрудських говірок, староруської мови, відповідно відновивши форми / хоча не в усіх випадках/, характерні для південнопінських говірок. У пропонованому варіанті тексту вірша використано спрощену транскрипцію, при допомозі якої звичайно записують діалектні тексти в Берестейсько-Пінському Поліссі. Ф. Клімчук.
Дата добавления: 2023-10-13; Просмотров: 77; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |