Форми організаційних структур і умови їхнього застосування

Структура та ієрархія в системі

Поняття структури є одним з основних при застосувані системного підходу. За ступенем зв'язку та розумінням будови чи сприйняття системи роз­різняють форми, сукупності та структури.

Структура (від лат. – споруда, розташування, порядок) системи — це стійка упорядкованість у просторі і в ча­сі елементів і зв'язків. Властивістю структури є можливість існу­вання протягом певного часу за допомогою формальних чи неформальних підходів для збереження елементів (частин) та їх відношень приблизно в одному й тому ж порядку, реагуючи при цьому на дії середовища і зміни в системі. Структура системи забезпечує її цілісність і тотожність самої собі.

Структура системи зберігається та збагачується через її функціо­нальні трансформації, в той же час структура полегшує ці перетво­рення. З точки зору практики представлення структури бажано спростити, щоб іденти­фікувати її елементи та взаємні зв'язки між ними.

В даний час існують наступні основні види організаційних структур: підприємницька, бюрократична, матрична, незалежна. Форми організаційних структур і умови їхнього застосування приведені в табл. 1.

Таблиця.1.

С т р у к т у р а	У мови
Підприємницька	Домінування одного чи елемента підсистемі, що знаходяться «у центрі» системи. Невизначена чи швидко мінливе зовнішнє середовище. В економіці викликано формою власності, великим значенням спеціального чи досвіду потребою діяльності під строгим контролем. Помірний розмір, проста технологія, одна домінуюча технічна сфера діяльності.
Бюрократична	Складна система з виділенням великої кількості підсистем. Стабільне оточення. Великий розмір, складні технології і різні технічні сфери діяльності. У соціально-економічних системах велика роль приділяється передачі повноважень і досвіду.
Матрична	Складна система з рисами бюрократичної структури і потребою делегувати відповідальність і забезпечувати відгук зовнішні впливи.
Незалежна	Проста організаційна форма для підтримки незалежного функціонування підсистем, зі слабкою координацією. Професійна, а не управлінська орієнтація фахівців.

Розглянемо тепер широко використовуваний у теорії систем принцип ієрархії. Ієрархія (гр. hieros – священний, arche – влада) являє собою принцип структурної організації багаторівневих систем, що складає в упорядкуванні взаємодій між рівнями за законом від вищого до нижчого (інволюція) і, навпаки, від нижчого до вищого (еволюція). Любою рівень при загальній їхній кількості рівному N може бути розглянутий як керуючий (здійснюючий свідомий вплив) стосовно рівня c більш низькому рівню і керований (підданому свідомому впливу) з боку більш високого рівня (мал. 2.4.). При цьому N – й рівень ієрархії не піддається свідомому впливу, а перший рівень – не здійснює свідомий вплив. Ієрархії є не чим іншим, як різновидом мереж.

Ієрархія має на увазі як структурну і функціональну, так і інформаційну диференціацію усередині системи. Ієрархія буває твердої і гнучкий. Тверді ієрархія пропонуються для використання в ряді наукових дисциплін. Гнучкі ієрархія існують у багатьох реальних структурах. У цьому випадку кожен рівень ієрархія є більш-менш автономним і, у той же час, підлеглим вищому рівню ієрархії систем.

В соціально-економічних системах цей принцип полягає в упорядкуванні взаємодії між рівнями — від вищого до нижчого — за наявності структурної та функці­ональної спеціалізації цих рівнів (їх окремих еле­ментів), відносної ний вищий рівень самостійності. За цього принципу кожний суб'єкт, який його очолює, є керуючим щодо нижчих рівнів, а на найвищому рівні здійснюються

Здебільшого функції узгоджен­ня, координації та Інтеграції. Так, президенту фір­ми, корпорації (найбільш високий рівень) підпорядковуються три-чотири віце-президенти, кож­ному з них — окремі підрозділи тощо. Потреба в існу­ванні ієрархічних систем зумовлена складністю управління структурами різноманітних систем, окремих елементів (макроекономічних та мікроекономічних) економіки (сфери, галузі, підприємства), необхідністю отримання, опрацювання та викорис­тання значних обсягів інформації, значною кількіс­тю працівників та іншими факторами На нижчих рівнях ієрархії використовують відносно незначні обсяги конкретної, деталізованої інформації, на вищих — узагальнюється попередня і залучаються нові обсяги більш узагальненої інформації. Ступінь ієрархії за­лежить від різних форм управління підприємства­ми та організаціями, від способів реалізації системного принци­пу цілісності.

Будь-яка ієрархія звужує можливості та гнучкість системи. Еле­менти нижнього рівня обмежуються домінуванням верхнього рівня, вони здатні впливати на це домінування лише частково та, зазвичай, з певною затримкою. Однак введення ієрархії різко спрощує ство­рення та функціонування системи. Недарма той чи інший ступінь ієрархії спостерігається практично у всіх складних природних сис­темах. Негативні наслідки ієрархії багато в чому долаються шляхом зменшення жорсткості підпорядкування, можливістю самостійно реагувати на деякі дії без жорсткої регламентації згори.

Дата добавления: 2014-11-06