Тема № 4. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

План:

1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

2. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

3. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації.

4. Незаконне заволодіння транспортним засобом.

Література. Основна література 1-31; додаткова література 24, 30, 70, 112, 142, 198, 199, 218, 262, 278, 294, 381, 396, 464; нормативно-правові акти 3, 20, 26, 34, 34, 45, 57, 63, 64, 76, 81, 82, 125, 213.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

Починаючи вивчення даної теми, необхідно зазначити, що Україна має досить велику і розвинуту транспортну систему, яку складають: морський, річковий, повітряний, залізничний, автомобільний, магістрально-трубопровідний транспорт, метрополітени, розвинута мережа міського та позаміського електричного транспорту. Від рівня безпеки функціонування транспортної системи значною мірою залежить успішне вирішення соціально-економічних програм держави, проте недотримання правил безпеки руху та експлуатації транспорту водіями та працівниками транспорту, неуважне ставлення до безпеки на транспорті громадянами викликає негативні явища не тільки в нормальній та безперебійній роботі транспорту, а і спричиняє тяжкі наслідки для життя та здоров’я людини, власності та інших правоохоронюваних інтересів людини.

У чинному КК відповідальність за злочини у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту передбачена розділом XI Особливої частини „Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту”. Головною ознакою, за якою злочини об’єднані в єдиний розділ є родовий об’єкт – суспільні відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації транспорту. Під безпекою безпеку руху та експлуатацією транспорту розуміють такий стан, за якого не заподіюється і не може бути заподіяна шкода життю і здоров’ю людей, власності, іншим соціальним цінностям внаслідок руху або експлуатації транспорту.

В розділі XI Особливої частини КК злочини розташовані в певній послідовності в залежності від виду транспорту, за допомогою якого вони вчиняються, та тяжкості злочину. На першому місці знаходяться злочини, які вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (ст. ст. 276-285 КК), на другому – на автомобільному і міському електротранспорті (ст. ст. 286-290 КК), і завершають розділ злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (ст. ст. 291, 292 КК).

В залежності від ступеня суспільної небезпеки злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можливо систематизувати в групи, в такій послідовності: злочинні порушення чинних на транспорті правил (ст. ст. 276, 281, 282, 286, 288, 291 КК); злочини, пов’язані із пошкодженням чи знищенням транспортних засобів, їх частин або комунікацій (ст. ст. 277, 290, 292 КК); злочини, пов’язані із незаконним заволодінням або блокуванням транспортних засобів чи комунікацій (ст. ст. 278, 279, 289 КК); інші транспортні злочини (ст. ст. 280, 283-285, 287 КК).

Безпосередні об’єкти окремих злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту залежать від видів транспорту, характеру об’єктивної сторони та кваліфікуючих обставин.

Предметом злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту можуть бути: залізничний, водний чи повітряний транспорт, колії, засоби сигналізації та зв’язку (ст. ст. 276, 291 КК); шляхи сполучення та споруди на них, транспортні засоби (ст. ст. 277, 286, 287, 289 КК); залізничний рухомий склад, повітряне, морське чи річкове судно (ст. ст. 278, 283-285 КК); магістральні нафто-, газо- та нафтопродуктопроводи (ст. 292 КК); транспортні комунікації, транспортне підприємство, вокзал, аеродром, порт, станції (ст. 279 КК); ідентифікаційний номер, номер двигуна, шасі або кузова, номерна панель з ідентифікаційним номером транспортного засобу (ст. 290 КК).

З об’єктивної сторони ці злочини побудовані по-різному. Більша частина злочинів описана з матеріальним складом. У злочинах, передбачених ст. ст. 276, 281, 282, 286, 288, 291 КК діяння виражається в порушенні певних правил, диспозиції цих норм є бланкетними, тому для встановлення змісту об’єктивної сторони необхідно звертатися до відповідних нормативно-правових актів. В якості обов’язкової ознаки деякі статті XI розділу Особливої частини КК передбачають спосіб вчинення злочину, або обстановку вчинення злочину, або місце вчинення злочину.

Суб’єктом злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту є фізична особа, що досягла 16-річного віку. Лише в деяких статтях передбачений спеціальний суб’єкт.

Суб’єктивна сторона злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту характеризується в залежності від складності об’єктивної сторони. Злочини з формальним складом вчиняються тільки з прямим умислом. Вина у злочинах з матеріальним складом характеризується по-різному і для правильної кваліфікації потрібно ретельно встановлювати психічне ставлення особи до діяння та його наслідків.

Під час вивчення окремих складів злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту необхідно дати їх кримінально-правову характеристику, з’ясувати кваліфікуючі ознаки, особливості кваліфікації, визначити підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності за окремі транспортні злочини, провести відмежування від суміжних злочинів. При цьому слід використовувати постанову Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” від 23 грудня 2005 року № 14.

Розглядаючи друге питання теми, необхідно дати кримінально-правову характеристику злочину, передбаченого ст. 286 КК „Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами”, вказавши, що основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а додатковим обов’язковим об’єктом є життя і здоров’я особи.

Предметом злочину виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (примітка до ст. 286 КК). При цьому слід враховувати, що загальне поняття механічного транспортного засобу визначено у п. 1.10 Правил дорожнього руху від 10 жовтня 2001 р.: це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми (крім транспортних засобів, об’єм двигуна яких не перевищує 50 куб. см.), а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Сюди ж відносяться: легкові та вантажні автомобілі, автобуси, мікроавтобуси, мотоцикли, тролейбуси, рейкові транспортні засоби (трамвай та платформа із спеціальним обладнанням, що рухається трамвайними коліями), спеціальні самохідні машини і механізми – дорожні і будівельні: трактори, бульдозери, скрепери, грейдери, автокрани, екскаватори, дорожні катки, асфальтоукладачі, авто- і електрокари, навантажувачі, збиральні комбайни, також усі транспортні засоби, що підпадають під ознаки механічного транспортного засобу: електромобілі, мотоколяски, мотосани, снігоходи, фунікулери. Не відносяться до механічного транспортного засобу велосипеди, мопеди, моторні човні, катера, залізничні потяги, дрезини, поїзди метрополітену тощо.

Об’єктивна сторона сконструйована законодавцем як злочин з матеріальним складом, і характеризується сукупністю трьох обов’язкових ознак:

1) суспільно небезпечне діяння – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом. Таке діяння полягає в дії або в бездіяльності, пов’язаній з недотриманням вимог відповідних нормативних актів – Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту. Порушення правил експлуатації – порушення правил які пов’язані з безпекою руху, наприклад, порушення правил перевезення людей або вантажу, технічного обслуговування транспорту, експлуатація транспортного засобу з несправною системою гальмування, рульовим управлінням тощо. Слід зауважити, що порушення правил безпеки особами, що керують спеціальними транспортними засобами (трактори, самохідні машини і механізми тощо), при виконанні робіт, не пов’язаних з дорожнім рухом (вантажно-розвантажувальних, будівельних, сільськогосподарських та інших видів робіт), не підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 286 КК. Таке діяння може бути виражено у формі вчинення дій, які заборонені правилами, або у невиконанні дій, які особа зобов’язана і може вчинити відповідно до вимог правил. Слід пам’ятати, що діяння може бути вчинено тільки: при експлуатації транспортного засобу, якщо такий засіб перебуває в транспортному стані; особою, що виконує функції керування транспортним засобом; в процесі участі в дорожньому руху; з порушення вимог Правил дорожнього руху;

2) суспільно небезпечні наслідки – фізична шкоди потерпілому, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 286 КК); смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 286 КК); загибель кількох осіб (ч. 3 ст. 286 КК);

3) причинний зв’язок між діянням і наслідками – коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту собою, яка керує транспортним засобом, закономірно, з необхідністю тягне за собою передбачені статтею суспільно небезпечні наслідки;

4) обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння та наслідки відбуваються в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів. Тому ст. 286 КК не охоплює заподіяння шкоди під час ремонту транспортних засобів, в ході виконання ними певних спеціальних (не транспортних) операцій (наприклад, під час переміщення ґрунту бульдозером, збирання врожаю комбайном, проведення вантажно-розвантажувальних та будівельних робіт).

Потрібно звернути увагу, що суб’єкт цього злочину – спеціальний: особа, що керує транспортним засобом, – водій; інструктор, який під час руху на навчальному транспортному засобі, керує навчальним водінням; службова особа, яка дає водію обов’язкові для виконання вказівки. При цьому не мають значення наявність чи відсутність в особи права володіння чи користування цим транспортним засобом, посвідчення на право управління транспортним засобом, законність його керування.

Потрібно зазначити, що суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, яка може проявлятися як у злочинній недбалості, так і злочинній самовпевненості (за ставленням винного до наслідків), але саме порушення відповідних правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту може відбуватися як умисно, так і з необережності. При умисному ж ставленні до наслідків вчинене кваліфікується за статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за відповідні умисні злочини.

Необхідно вказати, що якщо під час дорожньої події заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, то вчинене кваліфікується за тією частиною статті, яка передбачає найбільш тяжкий вид ушкоджень.

Слід запам’ятати, що ознака загибелі кількох осіб наявна, коли смерть кількох осіб була результатом однієї дорожньої події. Дві чи більше подій, в результаті кожної з яких настала смерть однієї особи, не можна оцінювати як наслідок – загибель кількох осіб.

Здійснюючи кримінально-правову характеристику злочину, передбаченого ст. 287 КК „Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення правил їх експлуатації”.

Слід звернути увагу, що законодавець називає види транспортних засобів, на яких може вчинюватись цей злочин (примітка до ст. 286 КК).

Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: суспільно небезпечним діянням, його наслідками та причинним зв’язком.

Діяння (дія або бездіяльність) характеризується випуском в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів, тобто в дозволі на виїзд у рейс чи поїздку транспортного засобу з несправностями гальмової системи, рульового управління, зовнішніх світлових приборів, склоочисників, коліс тощо. Допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп’яніння, що може бути викликане вживанням останньою алкогольних напоїв, наркотичних засобів, інших токсичних речовин, що одурманюють тощо. Керування – це безпосереднє виконання особою функцій водія під час руху. Для кваліфікації злочину не має значення місце керування транспортним засобом – це може бути шлях, вулиця, місце стоянки автомобіля, двір, територія підприємства тощо. Допуск до керування транспортним засобом особи без прав на керування має місце у разі, якщо у особи взагалі відсутнє посвідчення водія або вона позбавлена прав водія, або не має відповідного дозволу (категорії) для керування певним видом транспорту. Інше грубе порушення правил експлуатації транспорту може виражатися в порушенні режиму роботи водіїв, у невиконанні інших вимог, які забезпечують безпеку експлуатації транспорту, у випуску в рейс з тяжкими умовами руху водіїв, кваліфікація яких не відповідає підвищеним вимогам, у невиконанні вимог регулярного медичного огляду водіїв.

Наслідками злочину є середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, загибель однієї і більше осіб. Встановлення причинного зв’язку в цьому злочині має певну складність, тому що він носить опосередкований характер. Шкідливі наслідки спричиняються не безпосередньо винним, а діянням іншої особи – водієм транспортного засобу.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується змішаною формою вини. Завідомість, яка вказана в диспозиції статті стосовно діяння, означає, що особі відомо про безумовну, явну технічну несправність транспортного засобу, про інші грубі порушення правил експлуатації, що забезпечують безпеку руху. Усвідомлюючи суспільну небезпеку і протиправність своєї поведінки і вчиняючи цей злочин, винний бажає скоїти діяння, вказане у статті. Психічне ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків виражається в необережності (злочинна самовпевненість або недбалість).

Необхідно зауважити, що суб’єктом злочину є службові особи підприємств і організацій, які відповідають за технічний стан і експлуатацію транспортних засобів (головний інженер, інженер з безпеки руху транспорту, начальник колони, механік гаражу або маршруту), водії, за якими закріплений транспортний засіб, що належить різним організаціям чи фізичним особам, а також власники транспортних засобів.

Опрацьовуючи четверте питання, необхідно провести кримінально-правовий аналіз злочину, передбаченого ст. 289 КК „Незаконне заволодіння транспортним засобом”, вказавши, що основним безпосереднім об’єктом злочину є відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації транспорту у частині контрольованого використання транспортних засобів, а додатковим обов’язковим або факультативним об’єктом (в залежності від конкретного способу вчинення злочину) можуть виступати життя та здоров’я особи, власність та інші блага.

Слід зазначити, що предметом злочину виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (примітка до ст. 286 КК).

Потрібно визначити, що об’єктивна сторона злочину сконструйована законодавцем як злочин з формальним складом. Суспільно небезпечне діяння полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто у протиправному вилученні будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Слід зауважити, що ознаками діяння при вчиненні цього злочину є: незаконна дія особи, що проявляється як вилучення транспортного засобу у власника чи користувача; можливість у винної особи керувати транспортним засобом; відсутність у особи права на транспортний засіб. Заволодіння транспортним засобом здійснюється проти волі власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого ігнорується – при таємному заволодінні; подавляється – при застосуванні насильства або погрози його застосування; фальсифікується – при заволодінні шляхом обману. Спосіб вчинення злочину, згідно з приміткою до ст. 286 КК, може бути будь-який (таємний, відкритий, обман тощо). Заволодіння транспортним засобом може мати місце і під час руху транспортного засобу, коли винний встановлює контроль, примушує водія рухатися в зазначеному ним напрямку. Закінченим злочин вважається з моменту, коли винний отримав можливість керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому. Тобто з моменту запуску двигуна, початку руху, буксування тощо. Спосіб та дистанція переміщення транспортного засобу на кваліфікацію не впливають.

Особливості суб’єкта цього злочину полягають в наступному: ним є фізична, осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла за ч. 1 ст. 289 КК – 16 років, за ч. ч. 2 і 3 ст. 289 КК – 14 років, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння.

Слід звернути увагу, що судова практика не визнає суб’єктами злочину визнавати осіб, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу; працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі; а також службових осіб, наділених повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується формою вини у виді прямого умислу. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета. В законі вона не конкретизована, і може бути будь-якою, наприклад, заволодіння з метою повернення або не повернення транспортного засобу, покататися тощо.

Потрібно з’ясувати зміст кваліфікуючих ознак незаконного заволодіння транспортним засобом: за попередньою змовою групою осіб; повторно (вчинення особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений ст. ст. 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 КК); поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства (легке тілесне ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров’я або короткочасної втрати працездатності, вчинення інших насильницьких дій: нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі, за умови, що вони не були небезпечними для життя та здоров’я в момент заподіяння. Психічне насильство проявляється в погрозі застосування такого ж фізичного насильства); з проникненням у приміщення чи інше сховище (вилучення транспортного засобу вчиняється з різного роду будівель, споруд, що призначені для розміщення транспортних засобів, або вилучення транспортного засобу вчиняється з місць постійного чи тимчасового збереження транспортних засобів, які обладнані огорожею, навісом, забезпечені охороною тощо); завдання значної матеріальної шкоди потерпілому (у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (легке тілесне ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров’я або короткочасної втрати працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, вчинення інших насильницьких дій за умови, що вони були небезпечними для життя та здоров’я в момент заподіяння. Це насильство, що викликало втрату свідомості, здавлювання шиї, скидання з транспортного засобу, що рухається, застосування зброї тощо. Психічне насильство проявляється в погрозі застосування такого ж фізичного насильства); організованою групою; якщо діяння завдало великої матеріальної шкоди (у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п’ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Належну увагу слід приділити аналізу змісту ч. 4 ст. 289 КК, яка передбачає особливий вид звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину. Умовами такого звільнення є вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом вперше; коли під час незаконного заволодіння транспортним засобом не було застосовано будь-яке насильство до потерпілого чи погроза такого насильства; якщо є добровільна заява особи правоохоронним органам про вчинене нею; повернення транспортного засобу власникові; повне відшкодування завданих збитків.

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

2. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак.

3. Поняття транспортного засобу.

4. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

5. Наслідки злочину, передбаченого ст. 286 КК та їх значення для кваліфікації.

6. Особливості суб’єкт злочину за ст. 286 КК.

7. Кримінально-правова характеристика порушення чинних на транспорті правил.

8. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак.

9. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу.

10. Кримінально-правовий аналіз угону або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна.

11. Поняття незаконного заволодіння транспортним засобом.

12. Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 289 КК.

13. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом.

14. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда.

15. Випуск в експлуатацію технічно несправних засобів або інше порушення їх експлуатації. Завідомість як ознака злочину.

Дата добавления: 2014-10-31