Правомiрна поведiнка

Установлюючи права й обов’язки суб’єктів правових вiдносин, правовi норми реґулюють поведiнку людей. При цьому однi норми забороняють здiйснювати певнi дiї, інші – зобов’язують здiйснювати тi чи iншi дiї, а третi – уповноважують суб’єктiв на здiйснення зазначених у них дiй.

Забороняючи однi дiї, зобов’язуючи або уповнова­жуючи на здiйснення інших, правовi норми спрямовують поведiнку людей, і тим самим забезпечують закрiплення й розвиток суспiльних вiдносин, які вiдповiдають iнтересам держави, соцiальних спiльнот. Така поведiнка має юридич­не значення. Поведiнка людини, уреґульована правовою нормою, i така, що тягне за собою певні правовi наслiдки, називається юридично значущою, або правовою поведінкою. Вона може бути правомiрною або протиправною.

Правомiрна поведiнка – це вiдповiдні до правових приписів суспільно корисні дiї чи утримання вiд дiй, що не суперечать вимогам правових норм або основним принци­пам права. Інакше кажучи, така поведінка – це діяльність суб’єктів правовідносин, яка здійснюється в різноманітних формах реалізації права, а саме: дотримання правових приписів, виконання юридичних обов’язків, використання суб’єктивних юридичних прав, а також застосування норм права.

Уявлення про правомірність і протиправність мають історично змінюваний характер, вони пов’язані з цивілі­заційним рівнем розвитку суспільства, історичним типом держави, політичним режимом, який у ній існує, тощо. Сутність правомірної поведінки визначає конкретно-історичний характер суспільних відносин, які реґу­люються правом і охороняються державою. У недемокра­тичних, насамперед тоталітарних, державах право ви­ступає як засіб заборони, примусу. Навпаки, у демокра­тичних створюються умови для становлення права як засобу суспільної згоди, досягнення соціального компро­місу. Ось чому розуміння правомірної поведінки вимагає конкретно-історичного аналізу з урахуванням особливос­тей методів і прийомів здійснення державної влади. Історія ХХ ст. наочно це підтверджує: тоталітарні полі­тичні режими, що існували свого часу, сприяли форму­ванню пасивної, хоча й правомірної, поведінки, тим­часом, як демократичні політичні режими виступили важливим фактором формування активної, свідомої, ініціативної поведінки особи.

У державi соцiально-демократичної орiєнтацiї право втiлює волю бiльшостi населення країни. Тому правомiрна поведiнка виступає тут не лише як пiдкорення волi однiєї особи загальнiй волi, але також як реалiзацiя особою своєї волi, втiлення її свободи.

Характерною рисою, що властива природі правомiрної поведiнки, є задоволення тих або iнших громадських, гру­пових чи особистих iнтересiв громадян. І це зрозумiло, тому що правомiрна поведiнка означає правомiрне викорис­тання тих цiнностей, якi можуть задовольнити вiдповiднi потреби суб’єктiв суспiльних вiдносин i певне викорис­тання яких, природно, лежить в основi iнтересiв держави, громадян та органiзацiй.

Правомiрна поведiнка, як i взагалi будь-яка поведiн­ка, є органiчною єднiстю зовнiшньої дiяльностi людини та її свiдомостi. Правомiрнi вчинки – акти свiдомої пове­дiнки, однак про змiст і характер цiєї свiдомостi можна судити тільки за змiстом i формою зовнiшньої поведiнки особи.

Види правомiрної поведiнки:

- за суб’єктами – дiяльнiсть громадян, державних органi­зацiй, громадських об’єднань;

- за сферою суспiльних відносин – економiчнi, полiтичнi та інші дiї;

- залежно вiд галузевої приналежностi норм, на підставі яких здiйснюються правомiрнi дiї, – адмiнiстративнi, цивiльнi, тру­довi тощо;

- за формою зовнiшнього вияву – активна (здiйснення дiй), пасивна (утримання вiд дiй).

Заслуговує на увагу класифікація правомірної поведінки за домінуючими мотивами. За цим критерієм виділяють такі її види: маргінальну правомірну поведінку, конформістсь­ку (пасивну) поведінку, позитивну (звичаєву) поведінку, соціально активну правомірну поведінку.

Маргінальна ("та, що знаходиться на межі", "прикор­донна") поведінка побудована на мотивах страху перед від­повідальністю, особистої користі, боязні осудження з боку оточуючих. Вона поєднується зі схильністю до протиправної поведінки. Конформістська поведінка характеризується па­сивним дотриманням норм права через те, що особа під­порядковує свої дії діям оточуючих. Позитивна поведінка здійснюється в межах сформованої звичаєвої діяльності особи з дотримання та виконання норм права. Соціально активна правомірна поведінка–вища форма правомірної поведінки особи, яка характеризується високим рівнем моральної солідарності з правовими принципами, ініціа­тивною діяльністю щодо реалізації правових норм.

Суб’єкти правомiрної поведiнки: громадяни, трудовi ко­лективи, громадськi органiзацiї, посадовi особи, органи держави, держава в цiлому тощо.

(Див. докладніше: Матузов Н.И., Малько А.В. Теория госу­дарства и права: Учебник. – М.: Юрист, 2004. – С. 428 – 432.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що розуміють під правомірною поведінкою?

2. Назвіть види правомірної поведінки.

Дата добавления: 2015-05-10