Прогнозування обсягу виробництва. 15 страница

Виробнича сітка розробляється інженерно – технічним персоналом підприємства. За її даними можна проаналізувати вплив на виробничу діяльність закону спадаючої віддачі. Наприклад, при постійному капіталі (30 тис. машино–годин роботи обладнання на місяць і затратах праці, що змінюються від 10 до 50 тис. годин), гранична корисність кожного наступного вкладання праці характеризується величинами, представленими у табл. 35.

Таблиця 35.

Гранична корисність кожної наступної одиниці праці.

№ рядка	Затрати праці на місяць, тис. люд. – год.	Обсяг виробництва, тис. од.	Алгоритм розрахунку граничної корисності (одиниць продукції на годину)
		3,4	(3,4 – 0)/(10 – 0)=0,34
			(15 – 3,4)/(20 – 10) = 1,16
			(21 – 15)/(30–20) = 0,6
			(25 – 21)/(40–30) = 0,4
			(27 – 25)/(50 – 40)=0,2

Аналіз даних таблиці показує, що збільшення затрат праці дає змогу підприємству нарощувати випуск продукції, але при обсязі виробництва понад 15 тис. од. спостерігається зниження граничної корисності від кожного наступного залучення робочої сили. Це свідчить про необхідність переходу до нових технологій та оновлення основного капіталу.

6.3. Витрати виробництва, їх оптимізація.

Вартість вироблених товарів визначається технологічним процесом та витратами на виробництво.

Витрати – це вартість усіх видів затрат основного та оборотного капіталу на виробництво та реалізацію продукції. При визначенні стратегії виробництва необхідно точно знати, скільки коштує виробництво того чи іншого товару за даних обставин, якими є витрати.

У короткостроковому періоді часу витрати умовно розподіляють на постійні та змінні.

Проаналізуємо витрати на основі даних таблиці 34 та додаткових даних, які відображають вартісні оцінки використання основних засобів, праці та матеріалів (табл. 36).

Таблиця 36.

Витрати виробництва.

№ рядка	Обсяг виробництва, тис. од.	Затрати праці на місяць, тис. люд – год.	Змінні витрати	Постійні витрати, тис. грн.	Загальні витрати, тис. грн.
витрати праці, тис. грн.	матеріальні витрати, тис. грн.	Разом змінних витрат, тис. грн.
1	2	3	4	5	6	7	8
	-	-	-	-	-
	3,4			13,6	33,6		123,6
	28,8			115,2	235,2		325,2
	30,4			121,6	261,6		351,6
	31,4			125,6	285,6		375,6
	32,4			129,6	329,6		419,6

У даній таблиці наведені показники виробничої сітки (графи 2, 3). У графі 7 зазначена величина постійних витрат для всіх обсягів виробництва – 90 тис. грн. (підприємство орендує обладнання, розраховане на 30 тис. год. роботи на місяць за ціною 3 грн. за годину (30 × 3 = 90 тис. грн.)). Кожна людино – година праці оцінюється в 2 грн., тому в графі 4 підраховані витрати на оплату праці для різних обсягів. Матеріальні витрати на кожну одиницю продукції становлять 4 грн. (у графі 5 наведені суми матеріальних витрат щодо відповідних обсягів продукції).

Крім абсолютних величин витрат в аналітичних цілях розрізняють середні постійні, змінні та загальні витрати (їх розраховують діленням кожного виду витрат на кількість продукції). їх розраховують шляхом ділення кожного виду витрат на кількість продукції. Особливе місце у дослідженні витрат займають додаткові витрати, які розраховуються як різниця в загальних витратах між наступним та попереднім обсягами випуску продукції. Додаткові витрати, пов'язані зі збільшенням випуску продукції на одну одиницю, називаються граничними витратами. Їх визначають за такою формулою:

Граничні витрати = зміна суми загальних витрат / зміна обсягу виробництва.

За даними табл. 36 розраховують середні та граничні витрати виробництва (табл. 37).

Таблиця 37.

Аналіз середніх та граничних витрат.

№ рядка	Обсяг виробництва, тис. од.	Середні загальні витрати на одиницю продукції, грн.	Середні змінні витрати на одиницю продукції, грн.	Середні постійні витрати на одиницю продукції, грн.	Додаткові витрати, тис. грн.	Додатковий обсяг випуску продукції, тис. од.	Граничні витрати (грн.) (гр. 6/ гр. 7)
1	2	3	4	5	6	7	8
	3,4	36,4	9,9	26,5	33,6	3,4	9,9
		12,7	6,7	6,0	66,4		5,5
		11,1	6,9	4,3	44,0		7,3
		10,8	7,2	3,6	36,0		9,0
		11,0	7,7	3,3	28,0		14,0
	28,8	11,3	8,2	3,1	27,2	1,8	15,1
	30,4	11,6	8,6	3,0	26,4	1,6	16,5
	31,4	12,0	9,1	2,9	24,0	1,0	24,0
		12,4	9,6	2,8	22,4	0,6	37,3
	32,4	13,0	10,2	2,8	21,6	0,4	54,0

Аналіз даних таблиці показує, що середні постійні витрати при збільшенні обсягу виробництва зменшуються, оскільки фіксована сума витрат розподіляється на дедалі більшу кількість одиниць продукції. Середні змінні витрати підлягають під дію закону спадаючої віддачі. Після того, як обсяг виробництва перевищить 15 тис. од., середні змінні витрати починають зростати, оскільки спадаюча віддача зумовлює необхідність використання у виробництві все більшої кількості змінних ресурсів для виробництва додаткових одиниць продукції.

Середні загальні витрати залежать від середніх постійних та змінних витрат. Зі збільшенням обсягу виробництва вони спочатку знижуються, а потім починають зростати.

Концепція граничних витрат має стратегічне значення, оскільки дає змогу визначити витрати, величину яких підприємство може контролювати і які є для суб'єкта господарювання оптимальними. Граничні витрати характеризують той обсяг виробництва, перевищення якого зумовлює подорожчання виробництва.

Отже, якщо граничні витрати нижчі, ніж середні загальні витрати раніше виробленої продукції, то це означає зменшення середніх загальних витрат (гр. 3 та 8, рядки 1 – 4). І навпаки, перевищення граничних витрат над середніми загальними витратами попередніх обсягів випуску продукції характеризує зростання загальних витрат виробництва.

У довгостроковому періоді всі ресурси, використання яких передбачене стратегією розвитку підприємства, є змінними. Динаміка довгострокових середніх загальних витрат визначається в основному масштабом виробництва. Тому в довгостроковому періоді менеджери можуть збільшувати або зменшувати обсяг виробництва шляхом кількісної зміни основних засобів та інших необоротних активів, проте на конкретну дату підприємство матиме їх певну величину. В межах цієї величини витрати виробництва будуть змінюватись, як і в короткостроковому періоді.

6.4. Оцінка обсягів виробництва, орієнтованих на оптимізацію фінансового результату.

Валовий фінансовий результат діяльності підприємства перебуває у певній залежності від обсягу виробництва. Прогнозний обсяг виробництва, орієнтований на максимальний прибуток, обґрунтовується на основі ретельного аналізу взаємозалежності обсягів виробництва, доходів та витрат. Розглянемо таку залежність із використанням інформації, наведеної у таблиці 38.

Таблиця 38.

Взаємозалежність обсягу виробництва та прибутку.

№ рядка	Обсяг виробництва, тис. од.	Ціна, грн.	Загальний доход, тис. грн.	Загальні витрати, тис. грн.	Прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	Граничні витрати, грн.	Граничний прибуток, грн.	Прибуток на одиницю продукції, грн.	Середні загальні витрати на одиницю продукції, грн.
	-	-	-		-90	-	-	-	-
	3,4		81,6	123,6	-42	9,9	14,1	-12,4	36,4
						5,5	18,5	11,3	12,7
						7,3	16,7	12,9	11,1
						9,0	15,0	13,2	10,8
						14,0	10,0	13,0	11,0
	28,8		691,2	325,2		15,1	8,9	12,7	11,3
	30,4		729,6	351,6		16,5	7,5	12,4	11,6
	31,4		753,6	375,6		24,0	0,0	12,0	12,0
						37,3	-13,3	11,6	12,4
	32,4		777,6	419,6		54,0	-30	11,1	13,0

У наведеному прикладі ринкова ціна продукції становить 24 грн. Прогнозні показники, які характеризують обсяги виробництва продукції, загальні витрати на її виготовлення, граничні витрати взяті з таблиць 36 та 37. Загальний доход за кожним можливим обсягом випуску розраховується як добуток обсягу випуску та ціни реалізації. Граничний прибуток визначається як різниця між ціною реалізації продукції та сумою граничних витрат.

З таблиці 38 видно, що при обсязі виробництва 3,4 тис. од. продукції підприємство має збиток на суму 42 тис. грн.

Для оцінки беззбитковості виробництва необхідно визначити нижню критичну точку виробництва. Для цього розрахуємо додатковий обсяг виробництва, що перевищує 3400 од. Він дорівнює 1750 од. (42000/24). Таким чином, нижня критична точка виробництва – 5150 од. (3400+1750). За такого обсягу виробництва при ціні 24 грн. загальний доход становить 123,6 тис. грн. (24×5150). Починаючи з цього обсягу виробництва (див. табл. 38) до обсягу в 31,4 тис. од. прибуток постійно нарощується і досягає свого максимального значення – 378 тис. грн. Потім прибуток починає зменшуватись. Отже, верхня критична точка виробництва, яка забезпечує максимальну суму прибутку, становить 31,4тис. од. продукції.

При прогнозуванні обсягу виробництва продукції деякі економісти орієнтуються на величину прибутку, яка припадає на одиницю продукції (див. гр. 9 табл. 38). Найбільший обсяг прибутку на одиницю продукції досягається при виробництві 25 тис. од. (рядок 4). Сума прибутку у розрахунку на одиницю продукції у цьому випадку становитиме 13,2 грн., проте загальна сума прибутку – лише 330 тис. грн. У процесі прогнозування доцільніше використовувати загальну суму прибутку (при обсязі виробництва 30,4 та 31,4 тис. од. досягається максимальний прибуток – 378 тис. грн.).

Аналіз показав, що оцінка прогнозного обсягу виробництва з позиції максимального прибутку на одиницю продукції не дає можливості визначити фактичний обсяг виробництва, який забезпечить підприємству максимальний прибуток.

Як зазначалося вище, витрати виробництва розподіляються на постійні та змінні. Постійні витрати мають місце і у тому випадку, коли підприємство не виробляє продукції. До таких витрат відносяться: орендна плата за обладнання, амортизація необоротних активів, адміністративні витрати тощо. Таким чином, підприємство зазнає збитків, які дорівнюють його постійним витратам. Для Українських підприємств така ситуація є досить поширеною і зумовлена різними чинниками: зміною ринкової ситуації, зниженням конкурентоспроможності, диверсифікацією виробництва тощо. В залежності від попиту на продукцію, а також ціни можливої реалізації у таких випадках стратегія підприємства полягає у мінімізації витрат або припиненні випуску продукції, якщо виробнича діяльність не зменшує постійні витрати.

За умови досягнення обсягів виробництва та величини витрат, які наведені у табл. 38, розглянемо ринкову ситуацію при зменшенні ціни з 24 до 11 та до 7 грн. за одиницю продукції (табл. 39).

При здійсненні реалізації за ціною 11 грн./од. найбільший розмір збитку спостерігатиметься при відсутності виробництва продукції (90 тис. грн.), проте починаючи з 3,4 тис. од. збитки будуть зменшуватись і при обсязі виробництва в 25 одиниць підприємство навіть отримуватиме прибуток у розмірі 5 тис. грн. При подальшому нарощуванні виробництва збитковість буде збільшуватись, а виробляючи 25 тис. од. продукції підприємство може зменшити свої збитки на 85 тис. грн. (5 - 90). Ця кількість продукції і є найбільш оптимальною в умовах стратегії, орієнтованої на мінімізацію витрат.

Таблиця 39.

Оцінка обсягів виробництва при зниженні ціни реалізації.

№ рядка	Обсяг виробництва, тис. од.	Ціна, грн.	Загальний доход, тис. грн.	Загальні витрати, тис. грн.	Прибуток (+), збиток (-), тис. грн.
при ціні 11 грн.	при ціні 7 грн.	при ціні 11 грн.	при ціні 7 грн.
	-	-	-	-	-		-90	-90
	3,4			37,4	23,8	123,6	-86,2	-99,8
							-25	-85
							-3	-87
							+5	-95
							-1	-109
	28,8			316,8	201,6	325,2	-8,4	-123,6
	30,4			334,4	212,8	351,6	-17,2	-138,8
	31,4			345,4	219,8	375,6	-30,2	-155,8
							-46	-174
	32,4			356,4	226,8	419,6	-63,2	-192,8

Якщо ціна продукції знижується до 7 грн./од., то найменший збиток підприємство матиме при обсязі виробництва в 15 тис. одиниць (- 85 тис. грн.). Це свідчить про недоцільність випуску даної продукції.

Знання методів прогнозування обсягів виробництва за різних стратегій розвитку підприємства дає змогу використовувати їх у практичній діяльності, а менеджерам усіх рівнів своєчасно розробляти, аналізувати та приймати рішення, які сприяють прогресу бізнесу.

Важливим управлінським рішенням є визначення, при яких обсягах випуску продукції виробництво буде рентабельним, а при яких воно не буде давати прибутку. З цією метою розраховують:

- беззбитковий обсяг продажу, при якому забезпечується повне погашення постійних витрат виробництва;

- обсяг продажу, який гарантує підприємству необхідну суму прибутку;

- зону безпеки підприємства (запас фінансової стійкості).

Для визначення цих показників використовують маржинальний аналіз, оснований на розподілі витрат на постійні та змінні.

Беззбитковість – це такий стан, коли бізнес не дає ні прибутку, ні збитку. Це виручка, яка необхідна для того, щоб покрити постійні витрати, а також для того, щоб підприємство почало отримувати прибуток.

Різниця між фактичним та беззбитковим обсягом продажу продукції – це зона безпеки (зона прибутку). Чим вона більша, тим міцнішим є фінансовий стан підприємства.

Беззбитковий обсяг продажу та зона безпеки підприємства є основними показниками при розробці бізнес – планів, обґрунтуванні управлінських рішень, оцінці діяльності підприємства.

Для визначення їх рівня можна скористатися аналітичним або графічним способами.

Аналітичний підхід розглянуто у табл. 40.

Таблиця 40.

Визначення точки беззбитковості та зони безпеки (зони прибутку).

Показник	Значення
1. Кількість продукції, од.
2. Ціна за одиницю, (Р), тис. грн.
3. Виручка (В), тис. грн.
4. Постійні витрати (А), тис. грн.
5. Змінні витрати на одиницю продукції (b), тис. грн.
6. Змінні витрати на весь випуск продукції (Ззм), тис. грн.
7. Прибуток від реалізації (П), тис. грн.
8. Маржинальний доход, тис. грн. (МД = В – Ззм)
9. Частка маржинального доходу у виручці (Дмд)	0,4
10. Точка беззбитковості (Т), од.
11. Точка беззбитковості (Т), тис. грн. [(А×В)/МД]
12. Зона безпеки, тис. грн. (В – Т)
13. Зона безпеки, % [((В – Т) / В) × 100]
14. ставка маржинального прибутку, тис. грн.

Для визначення беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства побудуємо графік (рис. 22). По горизонталі показується обсяг реалізації продукції у відсотках від виробничої потужності підприємства, або в натуральних одиницях (якщо випускають продукцію одного виду), або в грошових одиницях (якщо графік будується для кількох видів продукції), по вертикалі — собівартість проданої продукції і прибуток, що ра­зом становлять виручку від реалізації.

За графіком можна встановити, при якому обсязі реалізації продукції підприємство матиме прибуток, а при якому його не буде. Можна визначити також точку, в якій витрати будуть дорівнювати виручці від реалізації продукції. Цю точку назвали точкою беззбиткового обсягу реалізації продукції, або порогом рентабельності, або точкою окупності витрат, нижче від якої виробництво буде збитковим.

Рис. 22. Графік визначення точки беззбитковості та зони безпеки підприємства

У нашому прикладі критична точка розташована на рівні 50% можливого обсягу реалізації продукції. Якщо пакети замовлень на вироби підприємства більші за 50% його виробничої потужності, то буде прибуток. При пакеті замовлень 75 % від можливого обсягу виробництва прибуток становитиме половину максимальної суми, тобто 2 млн. грн. Якщо ж пакет замовлень буде менший за 50% фактичної виробничої потужності, то підприємство стане збитковим.

Як вже зазначалось, зона безпеки — це різниця між фактичним і беззбитковим обсягом продажів. Якщо підприємство цілковито використає свою виробничу потужність, випустить і реалізує 1000 виробів, то зона безпеки (запас фінансової міцності) становитиме 50%, при реалізації 700 виробів — 20% і т. д. Зона безпеки показує, на скільки відсотків фактичний обсяг продажів вищий від критичного, при якому рентабельність дорівнює нулю.

Отриману залежність можна подати по-іншому (рис. 23).

При обсязі реалізації, що дорівнює нулю, підприємство зазнає збитків у розмірі суми постійних витрат (у нашому прикладі — 4 млн. грн.). При обсязі 1000 виробів прибуток становитиме 4 млн. грн. З'єднавши ці точки між собою, одержимо на лінії Х точку критичного обсягу продажів. У цьому разі точка окупності (поріг рентабельності) буде на позначці 500 од., або 10 млн. грн. Отримано той самий результат, тільки простішим способом.

Крім графічного методу можна застосовувати й аналітичний. Аналітичний метод розрахунку беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства зручніший порівняно з графічним, тому що не треба креслити щораз графік, що досить трудомістко.

Для визначення беззбиткового обсягу продаж у вартісному вимірникові необхідно суму постійних витрат поділити на частку маржинального доходу у виручці (див. табл. 40):

млн. грн.

Рис. 23. Визначення точки беззбитковості.

Для одного виду продукції беззбитковий обсяг продажу можна визначити у натуральному вимірникові:

од.

Для розрахунку точки критичного обсягу продажу у відсотках до максимального обсягу, який приймають за 100%, може бути використана наступна формула:

При необхідності можна визначити обсяг реалізації, який забезпечить отримання певної суми прибутку (наприклад, 2000 тис. грн.). Формула розрахунку така:

од.

Отримана величина в 1,5 рази більша порівняно із беззбитковим обсягом продажу у натуральному вимірникові (750/500). При цьому 500 од продукції потрібно виробити та реалізувати, щоб покрити постійні витрати підприємства, і ще 250 од. – для отримання прибутку на суму 2000 тис. грн.

Якщо на підприємстві виробляється декілька видів продукції, то показник розраховують у вартісному вимірникові:

тис.од.

Для визначення зони безпеки аналітичним способом у грошовому виразі використовують наступну формулу:

або 50%.

Щоб визначити зону безпеки у розрізі видів продукції, необхідно використати формулу:

, або 50%.

Тема 7. Стратегічний аналіз формування, розміщення та структури капіталу підприємства.

7 .1. Сутність капіталу підприємства та стадії його кругообороту.

Під поняттям “капітал” слід розуміти наявні матеріально – технічні та фінансові ресурси, які знаходяться у володінні та розпорядженні підприємства, використовуються ним з метою отримання доходу (прибутку).

Класифікація капіталу може здійснюватись за наступними основними ознаками (табл. 41).

Таблиця 41

Класифікаційні ознаки та види капіталу.

Класифікаційна ознака	Вид капіталу
1. Джерело походження	- вітчизняний капітал; - іноземний капітал.
2. Форма власності	- державний капітал; - приватний капітал.
3. Належність підприємству	- власний капітал; - залучений капітал.
4. Спосіб перенесення вартості на готовий продукт	- основний капітал; - оборотний капітал.
5. Роль у створенні доданої вартості	- постійний капітал; - змінний капітал.
6. Характер використання в господарському процесі	- функціонуючий капітал; - нефункціонуючий капітал.

У межах певної країни може функціонувати вітчизняний капітал та іноземний капітал, тобто капітал юридичних та фізичних осіб іншої держави.

Державний капітал – це капітал, який належить державі та спрямовується нею на фінансування програм та об'єктів загальнодержавного значення. Власниками приватного капіталу є юридичні і фізичні особи, які використовують його на певні потреби з метою отримання у майбутньому вигод.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс” власний капітал являє собою частину в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. До складу власного капіталу входять: статутний, пайовий, додатковий вкладений, інший додатковий, резервний, неоплачений, вилучений капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Власний капітал є основою фінансової незалежності суб'єкта господарювання, проте необхідно враховувати, що фінансування діяльності підприємства доцільно здійснювати не лише за рахунок власних коштів, а й залучених. До складу залучених коштів входять довгострокові та поточні зобов'язання, формування яких в умовах відносно невисоких цін на фінансові ресурси дасть можливість підприємству підвищити рентабельність власного капіталу.

Необоротні активи підприємства представлені основними засобами, нематеріальними активами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю, іншими необоротними активами. В галузі сільського господарства обсяг необоротних активів формується з урахуванням вартості земельних угідь. Важливою складовою необоротних активів є основні засоби, сутність яких ототожнюється з поняттям “основний капітал” – складова продуктивного капіталу, що бере участь у процесі виробництва та переносить свою вартість на новостворений продукт частинами (у вигляді амортизаційних відрахувань).

У складі основного капіталу виділяють активну та пасивну частини. Активною частиною основного капіталу є засоби, за допомогою яких виробники впливають на предмети праці (виробниче обладнання, машини тощо). Пасивний капітал створює загальні умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будівлі та споруди тощо).

Дата добавления: 2015-05-23