Політична географія Європи в ХVІІІ – ХІХ ст

Географічні відкриття та розвиток географічного світогляду в ХVІІІ – ХІХ ст.

Взаємодія людини і природи в епоху становлення капіталізму.

Економічна географія Нового часу.

Новий Європейський колоніалізм.

Політична географія Європи в ХVІІІ – ХІХ ст..

План

ТЕМА 7. ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ НОВОГО ЧАСУ.

Основною тенденцією, яка визначала політичну географію Нового часу була безперечно, територіальна консолідація, становлення територіальних держав – замість роздроблених династичних земельних утворень. Якщо в 1600 р. в Європі налічувалось близько 300 територіальних утворень, тов. 1900 р. - 25.

Процес територіальної централізації мав різну природу на різних етапах. До кінця ХVІІІ ст. його рушійними силами виступали феодальні монархії – носії територіального суверенітету. Національні держави в цю епоху ще були винятком. Ними можна вважати Французьке і Англійське королівства та Нідерланди. Їх території розширювались виходячи зі співвідношення сил на міжнародній арені, підтримання рівноваги, забезпечення власної безпеки, оволодіння стратегічно важливими виходами до морських та річкових транспортних артерій і т.д..

До середини ХVІІІ ст. Європейський політичний простір контролювали Франція, Іспанія, Річ Посполита (1569 р.), Швеція (1523 р.), Османська Імперія, Австрія та Московська держава. З середини ХVІІ ст. стало формуватись нове співвідношення сил. З числа великих держав вибули Іспанія, Швеція та Османська Імперія. Натомість виникла «Пентархія» (влада п’яти) у складі Франції, Англії, Австро-Угорщини, Пруссії та Російської імперії. Зазначені держави перерозподілили між собою території й сфери впливу своїх слабших суперників. У правовому плані «Пентархія» була закріплена Віденським трактатом 1815 р. Однак «віденська система» мала принципову владу: вона не враховувала етнічний склад населення, волю народів до самовизначення. І в цьому аспекті виявилась нетривкою.

ХІХ ст. стало століттям націоналізму й національних держав і у 1830 р. була визнана незалежність Греції та Бельгії. В 1861 р. було проголошене Італійське королівство, яке до 1871 р. увібрало в себе, практично всі італомовні території. 18 січня 1871 р. проголошенням Німецької державної імперії завершилося об᾽єднання німецьких земель. Потім настала черга балканських народів Османської Імперії. У 1878 р. Берлінський конгрес визнав незалежність Румунського королівства, а також Королівства Сербії та Чорногорії. У 1912-1913 рр. виникли незалежні королівства Албанія та Болгарія. У 1905 р. в результаті референдуму (в перше в історії) Норвегія відокремилась від Швеції. Утворилось 11 нових національних держав (включаючи Швейцарську конфедерацію, нейтралітет і цілісність якої окремо гарантувались Віденським трактом).

Дата добавления: 2015-05-24