А діждемось-таки колись!

Адамові діти

А ґвалту! а крику!

А всім нам вкупі на землі Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли

А все за того п’ятака

А вольнії, широкії, Скрізь шляхи святії

А вольнії, широкії, Скрізь шляхи святії

Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики...

Ісаія. ІЗіава 35

Зусилля на знищення вікового насильства, класового і національного, не могли легко пройти по верхах. … і довго ще спотикатимемось о глиби, вивернені зі споду життя в сій великій борні. Не легко простягнуться через них «вольнії, широкії скрізь шляхи святії...». Грушевський М. В шістдесят четверті Шевченкові роковини // Літературна Україна. – 1992, 18 червня.

— Щерб. 2001, 12–13.

І довелося знов мені На старість з віршами ховатись, Мережать книжечки, співати І плакати у бур’яні. І тяжко плакать. І не знаю, За що мене ГЬсподь карає? У школі мучилось, росло, У школі й сивіть довелось, У школі дурня й поховають. А все за того п’ятака, Що вкрав маленьким у дяка, Отак ГЬсподь мене карає.

А.О.Козачковському

Летять, курличуть журавлі. Летять до рідної землі... Що їх чекає? Чи ЧК?.. («А все з-за того п’ятака»)

Не шкода їх... Не стало сил, Нема повітря для їх крил,

Задуха тут!., а там, а там? Вони колись розкажуть нам! Летіть, курличте в небесах, Але затямте добре шлях! О Боже, Боже пощасти Назад хоч декому втекти. Олесь О. Журавлі // Твори: У 2-х т. – К., 1990. – Т. 1. – С. 868.

— Щерб. 2001, 13–14.

Молитва

Ці слова із «Молитви» Тараса Шевченка взяв епіграфом до своєї статті «Будьмо добрими садівниками» Андрій Содомора // Час. – 1998, 9 квітня.

Цими ж віршами він закінчує і свою статтю «Те слово – Божеє кадило» // Літературна Україна. – 1998, 3 вересня.

— Щерб. 2001, 14.

Колись будем І по-своєму глаголать. Як німець покаже Та до того й історію Нашу нам розкаже, –

Отоді ми заходимось!.. Добре заходились По німецькому показу І заговорили

Так, що й німець не второпа Учитель великий, А не те, щоб прості люде. А ґвалту! а крику!

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

НЕТ …відновили членство в КПУ, якщо вірити цифрі, названій Симоненком, всього 100 тисяч (переважно пенсіонерів «з органів» та партійного апарату) з 2 млн. 400 тис., що варто поставити під сумнів… Зате тепер є і ґвалту, і крику. Як каже приказка: «Легко быть смелым, если разрешили». ПоровськийМ. Хто там в останньому купе «На Північ»? // Час. – 1996, 29 березня.

— Щерб. 2001, 14–17.

А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає!

Шкода й праці. Схаменіться. Усі на сім світі – І царята і старчата – Адамові діти. І той... і той...

Сон («У всякого своя доля...»)

Кажуть, нічого у світі не діється поза Божою волею. Бог створив небесне склепіння, твердь, води, сад і людину, щоб жила в саду. Більше нічого, крім саду, не давав людині Господь, бо нічого більше їй і не потрібно.

Тоді що таке Біблія? То лише посібник із Божого садівництва. Однак, відколи розбрелися по світу Адамові діти, кожен порядкує у своєму саду по-своєму... Кравченко І. Смерть в саду // Літературна Україна. – 1997, 2 жовтня.

— Щерб. 2001, 17–18.

О роде суєтний, проклятий, Коли ти видохнеш? Коли Ми діждемося Вашінгтона З новим і праведним законом? А діждемось-таки колись!

Юродивий

НЕТ Кирилюк В. А таки діждемось! (Парламентські враження) // Літературна Україна. – 1991, б червня.

— Щерб. 2001, 18.

Дата добавления: 2017-01-14