Блаженний муж на лукаву Не вступає раду

Бо благоденствує

Безталанна вдово

Без золота, без каменю

Бандуристе, орле сизий!

??? Бандуристе, орле сизий,

Добре тобі, брате, Маєш крила, маєш силу, Є коли літати. Тепер летиш в Україну, Тебе виглядають. Полетів би за тобою, Та хто привітає.

Н.Маркевичу

«Бандуристе, орле сизий!»

Назва вечора в Українському Домі, що відбувся 3 жовтня 1995 року і був присвячений презентації книги спогадів про видатного бандуриста, диригента, педагога Володимира Андрійовича Кабачка (1892–1957).

— Щерб. 2001, 36.

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як ГЬспода слово.

До Основ’яненка

Королями славна Європа. <…> В Англії усе «королівське»: королівська гвардія, королівська и. ї ї. мїн, королівська біржа і навіть «королівська англійська мова» – н пк’іш"гіша англійська, мова королів та їхнього оточення.

…інші – не короновані – королі зберегли нашу мову від знищення. Один плекав її «без золота, без каменю», інші гострили «скільки ддостало снаги й хисту». Завдяки цим королям наша мова не зникла з >шця землі, а перетривала й вистояла. І стала хоч і не королівською, хоч І па папері, а державною. Караванський С. А ми тую королівську // Час. – 1995, 5 травня.

— Щерб. 2001, 37.

??? А ти, моя Україно, Безталанна вдово,

Я до тебе літатиму З хмари на розмову. На розмову тихо-сумну, На раду з тобою; 37

Опівночі падатиму Рясною росою.

Сон («У всякого своя доля...»)

А ще страшніший записним шовіністам неопублікований Степан Руданський. Ось які шабельно-разючі рядки віднайшлися аж на потойбічному австралійському континенті: іукни ж, гукни, Україно, Нещасная вдово. Може діти на твій голос Обізвуться знову. Перебийніс П. Не в’яне слово сміхослова. До 160-річчя від дня народження Степана Руданського // Літературна Україна. – 1994, 13 січня.

— Щерб. 2001, 38.

У нас же й світа, як на те – Одна Сибір неісходима, А тюрм а люду!.. Що й лічить! Од молдованина до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!

Кавказ

«Тричі за півтора століття волелюбні чеченці платять кров’ю за своє природне прагнення до волі, незалежності, – сказав голова УВКР Іван Драч, – але свого часу лише Толстой і наш Шевченко та ще з сучасників А.Приставкін піднесли голос на захист Чечні. У цьому ряду – і книжка Дмитра Павличка. Справді дивно – президент Клінтон приймає з рук Єльцина меч і таки ж відає, що ним карано не лише фашизм, що й нині це засіб імперської упокори...

Світ мовчить, «бо благоденствує», як ніколи. Це думка поезії». Там, де вмирають за Чечню // Літературна Україна. – 1995, 17 серпня.

— Щерб. 2001,39–40.

Блаженний муж на лукаву Не вступає раду,

І не стане на путь злого, І з лютим не сяде.

Давидові псалми. 1

Блажен муж мовчить на пишнім вічі.

Де ще недавнє рабство всі кленуть, В лакузах тих себе не впізнають, Що перед сильними згинались втричі. Він слухає: в згірливому злоріччі іуде й реве несправедлива лють. Він бачить: боязлива людська суть Сама від себе відвертає вічі. Він був рабом... Життя собі зберіг Покорою, та палений ганьбою На інших не кладе провин своїх. Мовчить, бо там, де мстивою злобою Невільники вчорашні між собою Шукають винних, кожне слово – гріх!

ПавличкоД. Псалми // Літературна Україна. – 1992, 19 березня.

— Щерб. 2001, 40.

Дата добавления: 2017-01-14