Сутність поняття «творчість особистості», її види та рівні

Творчість – процес багатосторонній. Він включає в себе і соціальне, і психічне, і фізіологічне, які збагачують дане соціальне явище. У творчості особливого значення набувають як соціальні, так і особисті чинники, зокрема психологічні якості особистості, її характер, сила волі, винахідливість, пристрасть, досвід, інтелект, гострий розум, інтуїція, уява тощо.

Поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті та у науковій літературі. Проте існують труднощі щодо визначення його сутності. Зокрема, у «Сучасному філософському словнику» зміст поняття «творчість» означає діяльність людини, в якій вона створює нові об’єкти та якості, схеми поведінки й спілкування, нові образи та знання.

У «Педагогічній енциклопедії» зазначено, що творчість є вищою формою активності та самодіяльності людини.

Психолог О.Кульчицька вважає, що творчість – це суто людська діяльність. «Це не лише створення суспільне значущого продукту, творчістю можна назвати всі ті «відкриття», які людина робить особисто для себе; творчими є майже всі психічні процеси, за винятком, може, автоматизованих дій» [31, с.10].

Психолог А.Маслоу пояснює, що творчість – це потреба в самоактуалізації, повній і вільній реалізації своїх здібностей та життєвих можливостей [55, с.5].

Аналізуючи наведені визначення, можемо зробити висновок, що творчість – це людська діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи потреби в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, об’єкти, схеми поведінки, робить власні «відкриття».

Слід зауважити, що «нове» стосується тільки конкретно взятої людини, захопленої творчим процесом, оскільки не все нове для певної людини є таким для людської культури, накопиченої в результаті суспільно-історичного розвитку людства. Отже, йдеться про відносний характер нового, оскільки воно може мати елементи вже відомого у незвичному поєднанні чи способі використання.

У психолого-педагогічній літературі (М.Данилов, В.Кузін, А.Люблінська) вказується, що творчість як складна інтегративна діяльність має свою структуру й включає в себе: процеси творчої діяльності (постановка задачі; формулювання задуму; реалізація задуму); продукт творчої діяльності.

Під творчістю в основному розуміють діяльність, результатом якої є створення індивідуально нового, неповторного, оригінального. Сама природа творчості нерозривно пов’язана з поглядом на питання про появу нового. Творчість у найвищому розумінні її неминуче включає в себе момент непередбаченості, невизначеності, вона у своєму розвої наповнюється уявою, інтуїцією, свіжістю новизни. В особистості загострюється здатність до несподіваних рішень, незвичайно глибокого осягнення дійсності. Саме ця особлива стадія натхненності звичних професійних прийомів і правил формує готовність до несподіваних поворотів, які проявляються в умінні діяти у зовсім непередбачених обставинах. Внутрішнім потягом творчості стає особливий динамізм усіх якостей і властивостей особи, здатних реалізуватися у конкретному творчому акті. Саме цей динамізм і є основним змістом поняття, яке прийнято називати творчим потенціалом.

Джерелом і рушійною силою творчості є суперечності між потребами людини і засобами (способами), які людина має, щоб їх задовольняти. На такій основі складається проблемна ситуація, що вимагає свого вирішення. Вирішення суперечностей складає зміст творчості, а задоволення потреб – мету. Проявом основних суперечностей виступає суперечність або в пошуковому завданні, або між завданням та існуючими методами рішення, або між теорією і емпірією. Більшість відкриттів і винаходів – це результат подолання суперечностей. Специфічно людською формою активного ставлення до світу виступає діяльність. Отже, творчість є діяльність людини. Однак не всяка діяльність є творчою.

Творчість – специфічна форма діяльності, що, насамперед, має справу зі сферою можливого майбутнього, засновується на діалектиці реальних саморозвинених можливостей світу.

Принципова новизна – головна ознака творчості, але її не досить, щоб одержати цілісне уявлення про суть творчості. Не менш важливою ознакою творчості є цінність, корисність нового [61, с.496].

Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного значення. Розвиток творчого потенціалу діяльності є важливою складовою культурного процесу суспільства й виховання людини.

Важливим для суспільства є не тільки генерація нових ідей і технічних рішень, а й уміння сприймати й розуміти нове, поважати свіжі, навіть незрозумілі ідеї, впроваджувати їх і не протидіяти новому. Під творчістю слід розуміти передусім процес створення нового, корисного продукту.

За обсягом принципової новизни результату в психології (Ю.Трофімов) розрізняють чотири рівні творчості.

· Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який призводить до принципово нового результату, нового для всього людства, а може й нового в космічному масштабі. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах. Зрозуміло, що творчість такого рівня властива досить вузькому колу творців-геніїв, є прерогативою еліти людства.

· Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, для певної країни світу. Деякі винаходи з’являються одночасно або з певним інтервалом у різних країнах, однак відповідний рівень творчості, безумовно, досить високий.

· Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевиднішим прикладом творчості цього рівня є раціоналізаторська пропозиція, реалізована, як правило, в межах якогось підрозділу підприємства, в найкращому випадку – галузі.

· Четвертий рівень стосується творчості, новизна продукту якої є суб’єктивною, відносною, значущою тільки для самої людини, котра творить. Однак такий обмежений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути чи не найважливішим, початковим етапом в оволодінні вищими рівнями творчості, формуванні вмінь і навичок загальної креативності.

Критерій новизни й оригінальності є не єдиним для визначення творчості. Оскільки творчість це вид людської діяльності, то деякі науковці наголошують на можливості виявляти мету творчості (творчі завдання), а також об'єктивні (соціальні, матеріальні) та суб’єктивні (особистісні риси – знання, вміння, позитивна мотивація, творчі якості) передумови для творчості [48,с.326].

Творчість – це людська діяльність, спрямована на створення чогось нового, не схожого на створене раніше. Можна розглядати її з позиції об’єктивного аналізу (соціологічного, аксіологічного) як створення нових цінностей, примноження об’єктів культури. Але під творчістю розуміють не тільки процес створення чогось нового, а й діяльність, спрямовану на відкриття нового для даного індивіда, вирішення завдання, яке він ще ніколи не вирішував.

Відповідно до результатів і масштабів творчості в науковій літературі виділяють велику і малу творчість. Велика творчість (творчість другого рівня) репрезентує «відкриття» та «винахідництво» як неперехідні, значимі цінності. Мала творчість (творчість першого рівня) – це продукт ремісничої праці, спрямованої, по-перше, на формування нових предметів, які не існують в об’єктивній реальності; по-друге, на подальший розвиток і вдосконалення матеріальних і духовних витворів, які вже створені людиною; по-третє, на вироблення методів, форм, засобів суб'єктивної перебудови наявного.

Відповідно до вихідних методів, способів, які покладені в основу творчості, Б.Новіков в праці «Творчість і філософія» виділяє такі форми (типи) творчості.

Перший тип – це раціоналістична творчість, що ґрунтується на розсудливо-раціональному мисленні. Головною ознакою цього типу є свідоме цілепокладання, осмисленість, цілеспрямованість творчої діяльності. Вона має два відгалуження: 1) практико-емпірична творчість; 2) науково-теоретична творчість.

Другий тип творчість на позапороговому рівні, інтуїтивна, нефеменологічна, позасвідома. Цей тип творчості є логічним наслідком значної підготовчої роботи, напруженого обдумування проблеми, ідеї, творчого задуму, проблемної ситуації. Даний тип творчості характеризується інтегративністю, цілісністю, закінченістю результатів творчості, великим-евристичним синтезом, який надає продуктам творчості природного характеру.

Третій тип творчості – духовно-космологічна. Як правило, ця форма творчості здебільшого характерна для культурної традиції Сходу, як зазначає П.Реріх, представник індійської та китайської філософії.

Четверта форма (тип) – раціонально-інтуїтивна творчість. Вона є результатом поєднання першої і другої форм творчості.

П’ятий тип творчості – догматична творчість. Догматична творчість найбільш поширена в сфері суспільного життя і суспільствознавства. «Особливість догматичної творчості полягає у тому, що це досить поширений феномен, складний, зумовлений цілою низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників. У ньому може поєднуватися талант і рутина, вчорашній день, компліментарність, запобігливість. Об’єктивною основою даного виду творчості є спотворені або відживаючі форми суспільного життя, соціальної практики та світоглядні парадигми, що відображають їх. Догматична творчість може бути вимушеною формою приховування своїх суспільних і світоглядних переконань або сліпою формою віри в соціальні догми і стереотипи, внутрішня переконаність у їхній необхідності, справедливості. Догматична творчість першого виду є своєрідною трагедією творчості» [39, с.237].

Дослідження Б. Новікова та інших філософів показало, що в основі форм творчості лежить певний синтез видів діяльності, цим і пояснюється багатогранність видів творчості. Стрижневий, визначальний вид діяльності є основою віднесення творчості до певної форми (повсякденно-побутова творчість – опредметнення в продуктах праці; наукова – мислительна діяльність; технічна – єдність мислительної і предметної т.д.).

Форми творчого синтезу можна визначати за: методами, предметами (змістом); результатами, етапами (структурою), суб’єктами творчості [39, с.326].

За предметом (об’єктом) визначилися такі форми творчості: предметно-практична, наукова, технічна, науково-технічна, художня, соціальна, філософська, релігійна та ін.

Винятково важливою сферою є творчість у навчанні й вихованні молодого покоління людей. Особливого значення в умовах реформування суспільного життя набуває творчий пошук форм і методів навчання і виховання, які б сприяли успішному вирішенню завдань формування всебічно розвинутої особи. Важливим аспектом проблеми навчання є розвиток творчих здібностей молоді.

Вочевидь, не можна відкидати, насамперед, природну схильність людей до того чи іншого виду діяльності. Природні нахили нерідко рано знаходять себе в зростанні інтересу особистості до певного виду занять. Однак це лише передумови творчих здібностей людини, які можуть бути реалізованими тільки за наявності таких важливих якостей особи, як працелюбство, цілеспрямованість. Саме ці якості людини складають соціальну основу розвитку особистого обдарування. Відомо, що видатні вчені, відомі конструктори, педагоги – це, насамперед, люди великої працездатності, завзятості, організованості і самодисципліни.

Поряд з уявленням і розвинутою пам’яттю, до творчих здібностей слід віднести ініціативність особистості людини. Без неї не може бути ніякої творчості. Однією із закономірностей розвитку різних видів мистецтва і творчості є безперервне підвищення ролі ініціативи і активності молоді в суспільному житті. До творчих здібностей молодих спеціалістів, учених можна віднести також спостережливість, зосередженість, винахідливість у складних ситуаціях, вміння відійти від шаблону, від раніше усталених догм. Особливо це актуально в сучасних умовах, коли переосмислюються недоліки минулого і здійснюються докорінні перетворення в суспільств [60, с.502].

Отже, в реалізації творчих здібностей молоді важливими є соціальні умови, тобто умови, що сприяли б розкриттю, а потім і реалізації творчих здібностей молоді. Творчими здібностями людини є критичність мислення – здатність дивитись на проблему по-своєму, по-новому. У різних галузях знань це означає, зокрема, здібність людини, молодого спеціаліста критично оцінювати дані досліджень, бачити сильні і слабкі сторони тієї чи іншої проблеми і робити правильні висновки. Все це невідривне від розвитку уяви і фантазії – найважливіших властивостей творчогорозуму. Але фантазія також має живитися конкретним матеріалом знань. Тому широка ерудиція людини, достатня за обсягом пам’ять – це ті складові, без яких фантазія немислима.

Дата добавления: 2015-07-13