Групова кризова психотерапія

Робота з суїцидальними клієнтами може проводитися також в рамках групової кризової терапії. В якості показань для групової кризової тераяіі виділяються наступні (Старшенбаум, Амбрумова, 1987).

- Наявність суїцидальних тенденцій або висока ймовірність їх відновлення при погіршенні кризової ситуації;

- Виражена потреба в психологічній підтримці і практичної допомоги, встановленні значущих відно-

шений замість втрачених, необхідність створення життєвої опгімісчіческой перспекгіви, розробки і випробування нових способів адаптації; - готовність обговорювати свої проблеми, розглядати і сприймати думка учасників групи з метою перебудови, необхідної для розв'язання кризи і профілактики його рецидиву в майбутньому.

Необхідно пам'ятати, що в кризовій групі суїцидальну поведінку одного з учасників порівняно легко може актуалізувати аналогічні тенденції у решти членів групи, тому остаточні показання для групової терапії встановлюються на підставі спостереження за поведінкою суіціденга на першому груповому занятті й ​​знайомства з його суб'єктивними переживаннями, пов'язаними з участю в групі. Для цього в ході попередньої бесіди з клієнтом обмовляється що його перша участь у заняттях групи є пробним та обговорення питання про методи його подальшого лікування відбудеться після цього заняття.

Розміри кризової групи обмежуються десятьма учасниками. У lpynny звичайно включаються два клієнти з високим суїцидальним ризиком, оскільки взаємна ідентифікація сприяє публічному розкриттю і обговоренню ними своїх суїцидальних переживань. Однак ситуація з трьома і більше подібними клієнтами в групі являє собою важковирішувану проблему: вони зажадають занадто багато часу й уваги на шкоду іншим членам групи і створять обтяжливу песимістичну атмосферу, небезпечну актуалізацією суїцидальних переживань в інших учасників.

Склад групи різнорідний за віком і статтю, що знімає уявлення про віковий та статевий унікальності власних кризових проблем, розширює можливість взаємодій.

Групові заняття проводяться до 5 разів на тиждень і тривають 1,5-2 години. З урахуванням того, що звичайні терміни вирішення кризи становлять 4-6 тижнів, курс групової кризової терапії дорівнює в середньому одному місяцю. За такий термін може статися згуртування групи на основі загальних кризових проблем.

Спілкування учасників групи поза заняттями заохочується, на відміну від традиційної групової терапії пограничних станів, де вона звичайно забороняється.

Група є відкритою, тобто щотижня з неї вибувають, у зв'язку із закінченням терміну терапії, один-дча учасника, і відповідно, вона поповнюється новими.

Відкритість групи, створюючи певні труднощі для згуртованості, дозволяє в той же час вирішувати ряд важливих терапевтичних завдань. Так, учасники, що знаходяться на більш пізніх етапах виходу з кризи, своїм успішним прикладом підбадьорюють знову надійшли, допомагають створенню у них оптимістичної лікувальної перспективи. Крім того, у відкритій кризовій групі легше здійснюється когнітивна перебудова шляхом взаємного збагачення життєвим досвідом, обміном різними способами адаптації. В відкрито-кінцевої групі більш досвідчені клієнти навчають новоприбулих учасників прийомам виходу з кризи.

Орієнтованість груповий кризової терапії на проблеми вимагає фокусування заняття на кризовій ситуації, тому позиція психотерапевта на відміну від традиційної групової психотерапії певною мірою є директивною. Психотерапевт у кризовій групі чаші вдається до прямих питань, пропонує теми дискусій і способи вирішення проблем.

На етапі кризової підтримки важливе значення надається емоційному включенню суїцидента в групу, що забезпечує йому емпатичних допомогу членів групи, сприяє ліквідації в нього почуття безнадійності, а також представлення про унікальність і непереносимості власних переживань.

На перших заняттях клієнт ділиться суїцидальними переживаннями з іншими членами групи, що мають подібні переживання або зіткнулися з ними в недавньому минулому. У результаті істотно полегшується відреагування, що призводить до зниження афективної напруженості. Актуалізуються антисуїцидальних фактори, що сприяє мобілізації особистісного захисту.

Етап кризового втручання присвячений пошуку оптимального способу розв'язання кризи. У процесі проблемних дискусій досягається розпізнання суїцидентом своєї неадаптивної установки, що перешкоджає використанню необхідних способів вирішення кризової ситуації.

Групова терапія з суїцидальними клієнтами має переваги в порівнянні з індивідуальним кризовим втручанням. Завдяки обміну життєвим досвідом, що відбувається між членами групи, репертуар навичок адаптації при груповій терапії стає багатшим, ніж при індивідуальній роботі. У групі «товаришів по нещастю» суїцидент краще приймає поради партнерів по лікуванню і підтриманий ними активніше випробовує нові способи адаптації Група дає суициденту можливість надавати допомогу іншим учасникам, відчуваючи при цьому почуття компетентності і потрібності, вкрай цінне для подолання кризи.

У фазі закінчення терапії, на останньому занятті, підсумовуються досягнення суїцидента, підкріплюється його впевненість у можливості реалізувати намічені плани. Збереження контакту закінчили терапію клієнтів один з одним і із продовжують роботу в групі заохочується, зокрема - їх взаємодопомога. Для клієнтів з почуттям неповноцінності, низькою самооцінкою, які становлять значну частину суїцидентів, подібна можливість особливо важлива для підвищення впевненості в собі, вона також допомагає в майбутньому відмовитися від надмірно залежної позиції в міжособистісних стосунках. Слід зазначити, що незважаючи на ряд цінних можливостей допомогти під час кризи та знизити ризик суїциду в майбутньому, групова форма роботи суттєво ускладнює роботу псіхотерапевга. Виражена потреба кризових клієнтів в психологічній підтримці може призводити до емоційної перевантаження психотерапевта, якому, крім того, необхідно стежити за індивідуальними кризовими ситуаціями членів групи в умовах їхньої частої зміни, враховувати можливість непомітного негативного впливу клієнтів один на одного, попереджати поширення в групі агресивних і аутоагресивних тенденцій. Тому з метою зменшити навантаження практикується спільне ведення кризової групи з котерапевтом.

Як приклад програми груповий кризової терапії ми пропонуємо реоріентаціонний тренінг, в завдання якого входить: дослідження психологічного сенсу суїциду для клієнта, в тому числі з'ясування основних фру-вались потреб, дослідження життєвого стилю особистості і реорієнтація, яка розуміється як розширення спектру можливостей і пошук нових орієнтирів у житті.

Дата добавления: 2017-02-01