Матерія Святої тайни євхаристії

Тайна Євхаристії – це Свята тайна, в якій на Божественній Літургії (Службі Божій чи Месі) під видимими знаками хліба і вина відбувається їх перевтілення в Кров та Тіло Ісуса Христа.

Тайна євхаристії

З усіх Святих тайн, які встановив сам і залишив нам Ісус Христос, на перше місце після хрещення за важливістю слід поставити Тайну євхаристії.

Грецьке слово “έύχαριστείν - євхаристія” означає “досконала ласка” або “благодарення” [22; 23; 31].

Історія встановлення Тайни євхаристії. Була встановлена Ісусом Христом під час Тайної вечері в Страсний четвер перед святом Воскресіння Господнього, про що чітко наголошують канонічні Євангелія: “Як вони споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав своїм учням, і сказав: “ Прийміть, їжте, це є тіло моє, що за Вас ламається на відпущення гріхів ”. А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: “ Пийте з неї всі, бо це – кров моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!” (Мт. 26: 26-28; Мк. 14: 22-24; Лк. 22: 17-20, Ів. 15-17) [5].

Матерія Тайни є вхаристії дуже проста і водночас дуже складна. Напередодні Літургії чи Меси священик має намір досягнути перевтілення. Під час проскомидії (І частина Меси чи Літургії, невидима) священик готує частинки білого пшеничного хліба і виноградного вина (бажано сухе червоне і не більше 12° міцності, тобто наявності алкоголю) для причастя.

Між католиками і православними існує суперечка щодо способу приготування білого пшеничного хліба: прісний, замішений на воді й муці (у католиків) чи квашений – на воді, дріжджах і муці (у православних). Важко сказати, хто має рацію, але історичні дослідження різних обрядів показали, що, приміром, вірмени, які християнство прийняли з Антіохії ще в ІІ ст. н.е., для причастя використовують прісний хліб, а греко-католики в Україні, що приймали обряд Літургії з Візантії, використовують квашений хліб [35, с.147]. Звідси випливає, що не так важливо, як був спечений хліб, позаяк в різних народів пекли його по-різному, а головне, щоб він був білий, із пшеничної муки.

У латинському обряді в окремих країнах за часів Середньовіччя (ХІІ ст.) духовенство почало використовувати для причастя віруючих (під видом) тоненько спечений хліб – облáтки (гóстії – від лат. hostia -жертва ) [16, с.111, 314]. Він належить, за способом приготування, до прісного хліба, але проблема не у його способі приготування, а в способі споживання хліба і вина, як матерії Тайни євахаристії. Так повелося традиційно, що духовенство у латинському обряді причащається під двома видами: хлібом і вином, а вірні – під одним видом: облатками. Утім така традиція існує не всюди.

Поняття про перевтілення (лат. transsubstancio)

Євхаристія – цеєдина тайна, яка міняє свою матерію, тобто вино і хліб перетворюються в Кров і Тіло Ісуса Христа. Ця переміна називається перевтіленням (лат. м. transsubstancio, церк.-сл. м. – переєстествленням) [23, с.343; Р.ІV. 10].

Вчення Церкви про перевтілення існувало ще ранні часи поширення християнства, але вперше розглядалося на ХІІ Вселенському (ІV Латеранському) соборі 1215 р. І було затверджено на Тридентському (ХІХ Вселенському) соборі [23, с.332-343; Р.ІV.10]. Але це вчення визнають і православні Церкви [20, с.507], бо є багато зафіксованих доказів цього чуда.

Така переміна – перевтілення, ( церк. - сл. мовою – переєстествлення, пересуществлення, лат. - transsubstancio ) -відбувається на кожній Службі Божій. Тому священик має намір, щоб відбулася Служба Божа, і кожна Літургія відправляється з метою принести безкровну жертву Богові, нагадуючи тим самим, що останньою кровною жертвою була смерть Ісуса Христа – Сина Божого, який сам приніс себе в жертву за всіх людей. Люди, котрі присутні на Службі Божій, теж беруть участь у принесенні безкровної жертви.

Приступаючи до Святого причастя, людина дістає особливу ласку Божу, пам’ятаючи таким чином, про жертву Христа й з’єднуючись з ним.

Для всіх християн важливо знати те, що перевтілення відбувається в Тайні євхаристії і здійснюється тільки під час Літургії чи Меси.

Щоправда, були неодноразові випадки, коли під час Богослужінь (Літургії чи Меси) частинки хліба й вина перетворювалися на кров і частинки тіла. Про євхаристійні чуда є окреме дослідження Д. К. Круза “Євхаристійні чуда” (Львів, 2005).

Зазвичай вони підтверджують силу Господню, адже як пояснити, що у VІІІ ст. в монастирі в м. Ланчано в Італії під час Літургії відбувся незвичайний випадок. Одному ієромонаху (чернець, який став священиком), котрий іноді в думці сумнівався: чи дійсно під час Служби Божої відбувається перевтілення хліба й вина в Кров і Тіло Ісуса Христа, Бог дав докази: під час ранкової Літургії на час освячень він знову сильно засумнівався в перевтіленні. Коли ж він почав проголошувати слова: “Це є Тіло моє…”, “Це є Кров моя…”, побачив, що з білої гостії тече справді кров. Онімівши від здивування й переляку, ієромонах почав удивлятися у Святі Дари. Через певний час страх його зник, і він, заливаючись сльозами від радості, звернувся до віруючих, що теж здивувалися від мовчання ієромонаха: “Дивіться! Це є істинні Тіло і Кров Ісуса Господа нашого Ісуса Христа, які Він зробив видимими для мене, щоб я надалі не був маловіром, а віруючим!” Звістка про цю незвичайну подію рознеслася всією околицею. Сюди прибували тисячі паломників. Святі Тіло і Кров Господні з того часу зберігалися у спеціальному релікварії. Ченці-францисканці, які пізніше почали опікуватися цією святинею, після започаткованих наукових досліджень над іншими подібними святинями, вирішили перевірити, чи дійсно це свята реліквія. (Матеріали дослідів лягли в основу пізнішого культу святого Тіла і Крові Христових). Із цією метою 18 листопада 1970 р. групі італійських учених, яку очолював професор Едуардо Ліноллі із Арецо, було доручено провести спеціальні дослідження. Вони тривали кілька місяців і були завершені 4 березня 1971 року. Результати були сенсаційними й потрапили на перші сторінки всіх італійських газет. Вони підтвердили усний переказ, який свідчив, що гостія VIII ст. є насправді людським серцевим м’язом, без будь-яких надрізів, а це означає, що він не міг бути вирізаний із тіла людини. Вчені із впевненістю ствердили, що м’яз містить у своєму складі клітини людського серцевого м’яза, клітини навколосерцевої сумки і внутрішньої оболонки серця, а також клітини нервових волокон, характерних для серцевого м’яза. Незрозумілим для науковців способом збереглися також п’ять згустків крові. Дослідження показали, що це справжня людська кров групи АВ. Така ж група була виявлена у серці, що збереглося – гостії. З точки зору науки, неможливо пояснити чому Тіло і Кров протягом дванадцяти століть не були зачеплені процесом розкладання і до наших днів збереглися в ідеальному стані.

Як стверджують дослідники цього феномену, через деякий час після проведених наукових досліджень гостії, вчені, які проводили вивчення Туринської плащаниці, порівняли обидва аналізи крові й доказали, що на Туринській плащаниці були виявлені сліди людської крові групи АВ – той самої групи, як і крові на гостії у монастирі у Ланчано [43].

Боже Провидіння зберегло до наших днів цю безцінну реліквію, яка дала можливість у світлі сучасної науки показати її незвичайний зміст. Точні наукові методи доказують, що лляне полотно (із якого виготовлена плащаниця) є дійсно поховальним полотном із Палестини часів Ісуса Христа; що в неї справді була загорнута розіп’ята Людина, незвичайної краси і досконалої фізичної тілобудови; що смертний вирок над нею був виконаний точно таким способом, як описано в Євангеліях.

Вчені також встановили, що зображення на плащаниці є трьохвимірним і з’явилося внаслідок особливого виду величезної енергії, яка загасла протягом долі секунди. Чи не вказує цей знак на воскресіння? За мить до того, як життя вернулося у мертве тіло, його зображення назавжди відбилося на внутрішній поверхні полотна. З наукової точки зору набагато простіше визнати дійсність плащаниці, ніж вважати цей факт фальсифікацією, оскільки фальсифікатор мусив би бути великим генієм, що на багато сторіч випереджав науку й знання, бо науці ще невідомі такі способи копіювання: з тіла людини на звичайне полотно.

Туринська плащаниця вперше з’явилася у Франції в 1355 р. До того вона переховувалась у іншому місці [14, с.549] (див. Ч. ІІ. Про Туринську плащаницю). Відкриття однакової груп крові на Туринській Плащаниці і святих реліквіях в Ланчано є дуже дивовижним знаком, який свідчить про особистість Ісуса Христа та Його Божественність, коли Він реально присутній в Тайні євхаристії (див. Круз Д. К. “Євхаристійні чуда”, с.15; 43).

З усього згаданого вище видно, що Тайна євхаристії справді є особливою християнською Тайною, яка, на відміну від інших Святих Тайн, міняє свою матерію і в якій є присутнім Сам Ісус Христос.

Дата добавления: 2017-02-01