Обряди причастя

Формулою Тайни причастя є слова Ісуса Христа: “Прийміть, їжте, це є тіло моє…. Пийте з неї всі, бо це – кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!” (Мт. 26: 26-28), сказані Ним під час Тайної вечері у Страсний четвер, які входять водночас до найважливішої частини всіх Літургій та є її кульмінаційною частиною разом із циклом молитов, що їх називають анафора.

Формула Святої тайни євхаристії та суперечки про епіклезу

Протягом багатьох сторіч точилися суперечки між католицькими та православними вченими щодо часу завершення перевтілення. Православні богослови вважають, що це відбувається під час слів Ісуса Христа: “Прийміть, їжте..”, але для завершення переєстествлення потрібні ще слова спеціальної молитви – епіклези. Католицькі богослови вважають, що достатньо самих слів Христа, щоб переєстествлення відбулося. Час завершення переєстествлення залишається поки що предметом дискусій між католицькими і православними богословами, адже точного часу завершення переєстествлення не знає ніхто, хоча факт його існування визнають католицькі й православні богослови.

Останній Вселенський (ІІ Ватиканський) собор, що проходив 1962-1965рр. запропонував цікаві варіанти щодо порозуміння між Східними і Західною Церквами. Саме визнання факту перевтілення під час Тайни євхаристії дає підстави визнати всі Літургії, відправлені священиками східних і західних обрядів, рівними, тобто такими, що мають благословення Боже, а звідси випливала рівність священнослужителів, тому ІІ Ватиканський собор визнав Східні Церкви “церквами-сестрами” [2]. Якщо б західну Месу визнали східні богослови, можна б було розв’язати багато питань щодо порозуміння не тільки в одній країні, але у багатьох країнах.

Прийняття причастя передбачає дотримання посту. Історично склалися різні обряди у Вселенській Церкві. За рішеннями ІІ Ватиканського собору, Тайну євхаристії треба приймати в стані т. зв. євхаристійного посту (V-VІ Вселен. соб. Кан. 29), тобто натщесерце або, у виняткових обставинах, через 2 год. після споживання їжі. Тому Канонічне право передбачило дотримання посту за обрядами кожної Церкви зокрема (див. ККСЦ, кан. 919) [3, с.68; 23, с.337].

У православному обряді, якщо людина не висповідалась, то не може приступати до Святого причастя. У латинському обряді Тайну євхаристії може прийняти людина без Тайни сповіді за умови, що вона недавно сповідалася (бажано щонеділі), не перебуває в стані тяжкого гріха, зробила іспит совісті й покаялася у своїх невеликих щоденних гріхах. Людина, котра прийняла Святу євхаристію в стані важкого гріха чи без належної віри в Бога, чинить святотатство [23; 31].

Щодо обряду прийняття євхаристії, тобто причастя, то у православному обряді її приймають стоячи, а римо-католики – уклякаючи на коліна. Греко-католики теж запозичили вклякання з латинського обряду і дзвіночки, які повідомляли віруючих про приготування до причастя у латинському обряді для тих, хто не знав і не розумів латинської мови, та для піднесення урочистості богослужіння.

Дата добавления: 2017-02-01