Умови доброї сповіді

У католиків та православних Тайна каяття збереглася так, як, за святими переказами, вона уділялась апостолами. Тайна каяття передбачає велику підготовчу роботу совісті тої людини, яка кається. Тайна сповіді вимагає, щоб кожен каянник зробив спочатку іспит совісті. Для того, щоб зробити іспит совісті (1-а умова доброї сповіді), спочатку потрібно пригадати всі свої гріхи, особливо ті, які вже виправити не можна. Котрі ж можна ще виправити – треба негайно виправляти.

Отож, зробивши іспит совісті (пригадавши гріхи), кожен, хто хоче отримати прощення у свого Творця, повинен постановити виправитися (2-а умова доброї сповіді). Це дуже важливий етап підготовки до сповіді, оскільки він має елементи самовиховання. Людина сама повинна вирішити, як їй вчинити, щоб швидше виправити скоєне (особливо те, що ще можна виправити).

Третій етап підготовки до сповіді – збудити в душі досконалий надприродний жаль за гріхи (3-я умова доброї сповіді). Жаль за гріхи теж є різний. Більшість радянських авторів, які робили спроби дослідження психології релігії, наголошували на тому, що релігійна віра опирається на емоції [23], тобто на страх перед Богом. Звичайно, страх тут присутній. Однак Церква розрізняє досконалий і недосконалий жаль, природний та надприродний. А ці види жалю не завжди ґрунтуються тільки на почуттях чи емоціях.

Недосконалий жаль – це такий вид жалю, при якому людина чи дитина розуміє: вона вчинила недобре (збрехала, образила когось тощо), але не усвідомлює наслідків свого вчинку.

Природний жаль змушує людину усвідомити, що вона образила когось із батьків чи друзів, зробила комусь неприємності. Людина чи дитина очікує неслави, насмішок, громадського осуду чи гніву батьків.

При надприродному жалю людина усвідомлює, що вона може бути покарана Богом за свої негідні вчинки – гріхи. Страх змушує людину задуматися над своєю поведінкою.

Досконалий жаль – це такий вид жалю за свої негідні вчинки й дії, при якому людина розуміє, що такою поведінкою образила не тільки ближнього свого, але й образила Бога (Мт. 25: 40). Це найбільш важливий вид жалю. Уже у біблійній книзі Левіт (19: 18) уперше вживається поняття “ближній”, де згадується про любов до своїх ближніх.

Релігійна філософія відзначає, якщо людина зробила іспит совісті, постановила виправитися, то досконалого надприродного жалю достатньо для людини, котра помирає без сповіді перед священиком, щоб помиритися з Богом.

Наступним етапом Тайни каяття є визнання гріхів каянником на сповіді перед священиком (4-а умова доброї сповіді). Протестанти не визнають цього етапу сповіді, позаяк вважають, що священик така сама людина, як і кожен віруючий. Це не зовсім так. У протестантів пресвітер не отримує Тайни священства. У православних і католиків пресвітер (священик) – у Тайні священства – навпаки, має велику відповідальність за сповідь, це накладає на нього особливий сан. Для цього він і здобуває відповідну богословську освіту, особливо з теології моральної, яка розглядає всі види гріхів. Його завдання - з’ясувати обставини скоєння гріха, адже може бути такий випадок, коли людина щиро кається в гріхах, визнає себе винною, а при сповіді з’ясовується, що вона звинувачує себе зовсім у чужих гріхах. Або інший випадок: людина вважає, що вона не вчинила важких гріхів, а під час сповіді виявляється, що вона причетна до тяжкого гріха. У такому разі священик під час сповіді з’ясовує всі обставини гріха, щоб не тільки накласти покуту, але й допомогти людині виправитися, вирвати її з того зачарованого грішного кола.

Покуту священик накладає трьох видів: молитва, піст, милостиня (Тов. 12: 8; Мт. 6: 1-18). Вид покути буде залежати від характеру гріхів: якщо гріхи легкі – покута легша, якщо гріхи важкі – покута є тривала і всіх трьох видів. Утім, найбільшою покутою для людини є її сумління. Совість людини ніколи не спить. Історія знає багато випадків, коли за вчинений злочин людина каялась через багато років, дарма що не було жодного доказу її причетності до злочину.

Виконання покути -накладеної священиком чи совістю каянника – це 5-а умова доброї сповіді.

Матерією Тайни Сповіді є наші гріхи, які згадуються під час іспиту совісті та на сповіді, та акт жалю за них.

Формула Тайни каяття – це слова священика після сповіді, коли від імені Бога він відпускає людські гріхи: “ Я звільняю тебе (ім’я каянника) від усіх твоїх гріхів в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь ” [23].

Дата добавления: 2017-02-01