ІІ Вселенський( І Константинопольський, 381р.) собор

І Вселенський (Нікейський, 325р.) собор

ЄРЕСІ ПЕРІОДУ ВСЕЛЕНСЬКИХ СОБОРІВ

Додаток В

Аріанство – христологічно-тринітарна єресь, яка дістала свою назву від імені Арія (250-336), олександрійського священика,який твердив, що Син Божий не завжди існував і послідовно був Богом від природи, а лишень першим із створінь й створений іх нічого. Арій заперечував односущність Сина з Отцем [Р.V. 11. С.25-26; Р.І. 11. С.27].

Маркеліяни -послідовники Маркила із Анкири (+374р), що підтримував рішення І собору у Нікеї, але помилково уявляв Пресвяту Трійцю, заперечуючи різницю осіб у Пресвятій Трійці: Слово не було особою споконвіку, але розум Отця; щойно Богочоловік Ісус Христос вийшов із Пресвятої Трійці, як окрема особа – Божий Син. З ним сперечався Євсевій Кесарійський [Р.І. 26. С.255].

Семіаріяни - послідовники Арія, котрі стверджували, що Слово є подібним до Отця щодо єства і загалом в усім (Василія (+ 366) - єпископ Анкири, після усунення Маркила; Євстатій, єпископ із Севасте, учитель Василя Великого, пізніше його опонент) [Р.І. 26. С.203; Р.І. 11. С.268].

Акакіяни або гомеяни – більше політична ніж релігійна течія, що виникла в Кесарії, але не мала точно окресленого бачення Пресвятої Трійці і загально називала Сина подібним до Отця (Акакій- послідовник Євсевія Кесарійського, Теодор – єпископ Гераклєйський, Євсевій – єпископ Ємесський із Фінікії) [Лаб, с.203]. Їх послідовниками на ІІ соборі в Царгороді стали македоняни.

Євсевіяни – послідовники Євсевія – єпископа Ємесського із Фінікії, який підтримував погляди Орігена щодо уявлення про Ісуса Христа. Погляди Орігена щодо другої особи Божої були не зовсім точними, бо Оріген вважав, що Ісус Христос є дзеркальним відображенням Бога.

Євноміяни – це послідовники єпископа Євномія Кізікійського (+395), котрий належав до найбільш радикального крила аріян. За його поглядами Бог – це субстанція ненароджена винятково проста й пізнавана, Син – це первинне буття, створене Отцем, а Дух Святий – створений Сином. З ними полемізували Василь Великий і Григорій Ніський [Р.І. 11. С. 89].

Аномеї – крайні аріяни, що вважали Сина зовсім не подібними до Отця. До них належали Аетій з Антіохії та інші.

Духобори або пневматомахи визнавали Божество Сина, але заперечували Божество Святого Духа. До них відносились і частина македонських єпископів. Звідси ще інша назва македонці чи македоняни, бо Константинопольський єпископ Македонній виразно почав називати Святого Духа сотворінням Слова, служителем подібним до ангелів і аж проти цього виступив ІІ Константинопольський Собор. [Р.І. 46. С.125; Р.V. 11. С.172; Р. І. 31. С.204].

Маркеліяни (див. І Вселенський собор).

Аполінаризм - відноситься до христологічих єреей; походить від імені єпископа з Лаодикеї в Сирії Аполінарія Молодшого (310-390), який захищав Божу природу Ісуса христа від аріан, але ставив під сумнів людську природу Христа, стверджуючи, що Христос не мав духа і розумної душі, а все це замінено Божим Логосом. Він бачив Христа, як стверджує вираз: “Одна втілена природа Логосу” [Р. V. 11. С.22]. За Платоновою трихотомією Аполінарій так уявляв поєднання в Христі двох природ за твердженням євангелиста Івана Богослова: «При воплоченні Слово зайняло місце духа, а в Христі залишилася нижча людська душа. Через те, що Слово відповідало за розум і вільну волю, то Христос має одну досконалу природу – Божу [Р.І. 32. С.262]. Перший Константинопольський собор 381р. засудив це вчення.

Дата добавления: 2017-02-01