Англія за правління тюдорів

У 1485 р. в Англії утвердилася нова династія Тюдорів (1485 – 1603). Саме за цієї династії в Англії склалася нова форма правління – абсолютна монархія. Перед Тюдорами постало складне завдання зміцнення королівської влади, придушення осередків сепаратизму і консолідації країни. Родоначальник династії Генріх VII (1485 – 1509) відрізнявся скаредністю, хитрістю, дипломатією і дворушництвом. У нього були здібності полководця, але війни він ненавидів і уникав їх, тому що війна коштувала грошей. Правління Генріха VII почалося за низки несприятливих для нього обставин – сильна опозиція, незначні права на престол,заворушення в країні. Але конфіскація земель переможених збільшила вплив і доходи корони. Генріх VII спирався на купців, сукнярів, міських ремісників. Було запроваджене монопольне право корони на артилерію, розширена юрисдикція королівської ради, створена Зоряна палата, розпочалось формування нової знаті - Кавендіши, Сесіли, Рассели, Бекони, Сеймури, Дадлі. Після своєї смерті Генріх VII залишив 2 млн. фунтів стерлінгів. Гроші витрачав тільки на будівництво флоту. Генріх VII, крім того, що розпустив феодальні дружини, зрівняв із землею замки непокірних магнатів, придушив опір місцевої знаті, знищивши аристократичні клани тих, хто по праву крові міг претендувати на англійський престол (Лінкольни, Уорвіки, Суффолки, Кортні). Централізаторська політика Генріха VII була підтримана його сином Генріхом VIII (1509 – 1547), за якого абсолютизм в Англії набув своїх унікальних рис. Генріх VIII – непересічна особистість, блискуче освічений, вів листування з Лютером, дружив з гуманістами, владний, деспотичний, схильний до пристрастей. Мав шість дружин, дві з яких було страчено. Повів наступ на території, які все ще зберегли певну незалежність – північні графства й Уельс. У першій половині XVI ст. відбулось обґрунтування абсолютистських домагань корони. Король – верховний глава незалежної національної держави. Влада монарха – божественна за походженням, і король – намісник Христа на землі. Поряд з цим Тюдори рахувалися з існуванням парламенту. Особливістю абсолютизму в Англії була наявність парламенту. У XVI ст. парламент затверджував податки, займався законодавчою діяльністю. Життєстійкість парламенту пояснюється тим, що англійський панівний стан не був замкнутим станом. Парламент не суперечив першим Тюдорам. У 1539 р. парламент надав королівським указам (прокламаціям) силу закону, прирівнявши їх до статутів, що затверджувалися королем і парламентом. За правління Генріха VII і його сина парламент скликався нерегулярно. За правління Генріха VIII за участю Томаса Кромвеля (страчений в 1540 р.) була реорганізована державна адміністративна система. Центральним адміністративним і виконавчим органом стала Таємна рада. Вона виникла з Великої Королівської ради, куди входили пери і вищі прелати королівства. До складу Таємної ради входили вищі посадові особи – секретар, лорди – канцлер, скарбник, охоронець печатки, гофмейстер, лорд-адмірал, лорд-маршал та ін.. З 30-х рр. XVI ст. секретар королівства став важливою фігурою – він виконував роль координатора уряду. Тюдори підбирали на цю посаду непересічних людей: Ф. Уолсингем, У. Берлі, Р. Сесіл. місцевих сеньйорів. Англійський апарат центрального управління був невеликим (приблизно 1000 – 1500 осіб). При цьому лише незначна частина з них отримувала платню у корони. Основним джерелом їх існування були пожалування від прохачів, що відкривало простір для корупції. Специфічною була і система англійського місцевого самоврядування. Тут утвердився принцип виборності місцевої адміністрації, що не одержувала платні з казни. Але на місця призначалися чиновники також і короною. Головне місце в управління графствами належало мировим суддям. Крім суддів на місцях були шерифи, бейліфи, коронери. Особливістю англійського абсолютизму була відсутність у монарха регулярної армії. Королівська гвардія складала всього 200 чоловік. Основу армії у разі військової загрози або соціального вибуху складало місцеве ополчення, яке озброювалося, навчалося за свій рахунок. На континенті англійські королі використовували найманців або загони дворян-волонтерів. Більше уваги Тюдори приділяли флоту. Власне королівський флот складався з 40-50 кораблів, але в разі небезпеки король міг вимагати, щоб купці і приватні особи приєднали до цього флоту свої судна. Існували «корабельні гроші» на утримання флоту з населення прибережних графств і портових міст. Ініціатором реформації в Англії був Генріх VIII. У 1529 р. Генріх вирішив розлучитися з королевою через політичні та суто особисті причини. Розлучення в Римі мав отримати кардинал Уолсі, але не отримав і пішов у відставку. У 1531 р. спочатку духовна рада королівства вирішила визнати короля главою англійської церкви. У 1534 р. вже парламент визнав Генріха VIII главою англійської церкви і розірвав усі стосунки з Римом. У 1535 р. Климент VII оголосив Генріха VIII відлученим від церкви. Політика Генріха VIII була підтримана реформаційним парламентом 1529 – 1536 рр.: припинялася виплата Риму церковних податків, заборонялися апеляції до папи; вища церковна судова інстанція – архієпископ Кентерберійський і король. Король призначав єпископів, інспектував церкву, викорінював єресі. Була проведена секуляризація церковного майна. У червні 1536 відкрилися засідання вищого законодавчого органу церковної організації конвокації, де був вироблений «символ віри». В ньому містилося визнання протестантських догматів «про виправдання вірою» і про Святе письмо як єдине джерело віри. Зберігалася ієрархія і адміністративний поділ на діоцези (з єпископами, архієпископами), церковні служителі повинні були мати облачення, прийняті в католицькій церкві, зберігалися таїнства хрещення, причастя, вівтарі; хліб і вино освячувалися у вівтарі, зберігалися молитви, свята на честь деяких святих, ікони, зображення. Англіканська церква зайняла середнє положення між католицькою і протестантською. У 1558 р. королевою Англії стала Єлизавета І. Уряд Єлизавети встановив релігійний компроміс, характерний для реформаційного руху в Англії. Знову була ліквідована влада папи, зберігалися форми організації, як у католицькій церкві, зберігався єпископат і ієрархія кліру. Реформа уникала радикальних форм протестантизму. Уряд Єлизавети видав суворі закони проти католиків. Перехід з протестантизму в католицизм прирівнювався до державної зради. Королева проголошувалася Верховним правителем церкви Англії. Запроваджувалася єдина форма богослужіння англійською мовою на основі молитовників 1549 – 1552 рр. Залишилося католицьке облачення, розп’яття, свічки, дозволявся шлюб для духівництва. У 1571 р. був вироблений символ віри з 39 статей, де католицькі догмати поєднувалися з кальвіністськими. Після страти Марії Стюарт іспанський король Філіп ІІ і папа римський організували хрестовий похід проти Англії. У 1588 р. до берегів Англії був посланий іспанський флот – 134 кораблі з 20000 армією – «Непереможна армада». Загибель «Армади», ряд успішних експедицій англійців у 90-х рр. XVI ст. і піратські набіги підірвали морський престиж Іспанії. Англія стає провідною морською державою і главою протестантського табору. Єлизавета – була неабияким правителем. Прихильниця аристократії, підтримувала і охороняла високий престиж перства, надавала допомогу феодальній знаті за рахунок виплат з казни, прощала борги, практикувала земельні пожалування, роздачі посад і т.д. Але королева прагнула зробити своєю опорою і буржуазно-дворянські кола, продовжуючи протекціоністську політику перших Тюдорів. Ще Генріх VII видав статути, що забороняли вивезення вовни і необробленого сукна з Англії, в цьому ключі були прийняті і навігаційні акти обох Генріхів. Єлизавета активно насаджувала нові ремесла – виробництва скла, паперу, бавовняних тканин, та ін. За її ініціативою було створено великі пайові товариства, що сприяли стрибку в гірничодобувній промисловості та металургії. Тюдори заохочували купецькі компанії, які отримували від корони монополії, проводили сприятливу митну політику, захищаючи англійське купецтво від іноземної конкуренції політичним методами (вигнання ганзейцев з Англії в 1597 р.). Але в той же час Тюдори намагалися стримати розвиток капіталістичних елементів в економіці. Це знамениті акти 1555 р про ткачів і учнів 1563 р., які обмежували кількість верстатів у майстернях та застосування дешевої найманої праці. Тюдори підтримували цехи, вводили заборони на мануфактури, які виникали в сільській окрузі. Ще ясніше схильність Тюдорів до консервації традиційних феодальних відносин виявлялася в їх аграрній політиці. Законодавство проти обгородження, обмеження допустимої кількості овець і ферм, статути про підтримку рільництва були спрямовані на те, щоб захистити інтереси феодального дворянства і зберегти верству йоменів. Але елементи лавірування були і тут. У 1592 – 1593 рр. під тиском джентрі і буржуазії, які вимагали дозволити обгородження, Єлизавета пішла на поступки парламенту в цьому питанні. Але незабаром повернулася в русло традиційної політики через різке зростання обгородження і селянських заворушень. Феодальна природа тюдорівської абсолютної монархії виявлялася і в її політиці в Ірландії. У XVI – XVII ст. до Пейла тут були приєднані провінції Манстер і Ольстер. Землі (більша частина) дісталася королівським фаворитам і знаті. Але в останні десятиліття XVI ст. і перші роки XVII ст. стала наростати криза абсолютизму, яка виразилася в тому, що в парламенті почала складатися опозиція. Опозиція чинила опір короні в соціально-економічних і політичних питаннях. В останніх парламентах Єлизавети виникла суперечка між королевою і палатою громад через монополії. У 1601 р. опозиція здобула свій перший успіх, домігшись скасування частини монополій. У 1603 р. до влади прийшов Яків Стюарт.

Дата добавления: 2015-05-24