Право, технічні й інші норми

У юридичній літературі разом із системою соціальних норм, тобто правил гуртожитку людей, виділяють і так називані технічні норми. У підручниках по теорії держави й права до технічних норм відносять правила обігу людей зі знаряддями й предметами праці, з технікою й чинностями природи, зі зброєю всіх видів і т.п.

Проблема технічних норм, ролі права в їхньому затвердженні й функціонуванні вимагає додаткового вивчення. Її актуальність вимагає розробки юридичних коштів гуманізації праці, техніки й технології, охорони навколишнього середовища, забезпечення здорових умов життя людини. Важливе значення цієї проблеми пов'язане з науково-технічним прогресом, що висунув численні завдання забезпечення оптимального узгодження можливостей людини з характеристиками сучасних і майбутніх технічних систем, виробничих технологій, з вимогами охорони природи й екологічного благополуччя Землі.

У зв'язку із цим пріоритетне значення має проблема соціальних, гуманістичних критеріїв в оцінці технічних, технологічних, екологічних, агрономічних й інших численних норм, з якими зустрічається й в умовах дії яких живе й трудиться людина.

Поняття норми має кілька значень. Норма - це правило, приписання, зразок, мірило, під нормою розуміються також установлена міра, кількість, розмір чого-небудь. Нормативна логіка вивчає такі основні типи норм, як правила (правила гри, логіки, граматики, етики й т.п.); приписання (право, закони, моральні принципи, накази, розпорядження й т.д.); технічні норми. Поняття "технічна норма" у логічному змісті не збігається з поняттям "технічна норма" у виробничо-технічному змісті. У юридичній літературі поняттям "технічні норми" охоплюють у ряді випадків всі норми, пов'язані з виробництвом, характеристикою машин, апаратів, виробничих процесів. Іноді називаються "технологічні" й "інші норми". Відзначимо, що в природі, промисловому й сільськогосподарському виробництві, у трудових операціях, на транспорті, у будівництві й т.д. діє безліч норм. Велика кількість норм характеризує функціонування людини як біологічної істоти, об'єкта природи. Діють норми, пов'язані із заходами щодо забезпечення здоров'я людини, наданню йому медичної допомоги,

Будучи одним зі стимулів науково-технічного прогресу, права впливає на нього в багатьох відносинах- И насамперед на організацію керування виробництвом, як на його соціально-економічну, так і на організаційно-технічну сторони. Вплив спрямований на підвищення технічного рівня виробництва, введення нових, ефективних технологій, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці. Цей вплив здійснюється шляхом закріплення в юридичних актах науково-технічних і технологічних норм і правил, організаційно-виробничих норм праці, санітарно-гігієнічних норм.

Технічні, технологічні й інші норми, що одержали позитивну соціальну оцінку, у певному порядку закріплюються в юридичних актах і здобувають значення державного стандарту. Під стандартом розуміється характеристика речі, матеріалу, його кількості і якості, затверджена компетентним державним органом і виражена в нормативних показниках у юридичному акті. Проблема стандартизації є однієї з актуальних і важливих у розвитку господарського потенціалу країни, у забезпеченні її оборони, у розширенні торговельних зв'язків із закордонними державами, у забезпеченні прав людини.

Людина, його права й волі - вища цінність сучасного цивілізованого суспільства. Тому норми, що характеризують й які забезпечують гідну людини життя, входять до числа норм першорядної важливості. Ці норми формуються на основі наукових досліджень людини як биосоциального істоти, вони відображають природні закони життя, його розвитку й у той же час виражають турботу держави, суспільства про людину. Стаття 41 Конституції Російської Федерації говорить: "1. Кожний має право на охорону здоров'я й медичну допомогу. Медична допомога в державних і муніципальних установах охорони здоров'я виявляється громадянам безкоштовно за рахунок коштів відповідного бюджету, страхових внесків, інших надходжень.

2. У Російській Федерації фінансуються федеральні програми охорон і зміцнення здоров'я населення, приймаються заходи щодо розвитку державних, муніципальних, приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров'я людини, розвитку фізичної культури й спорту, екологічному й санітарно-епідеміологічному благополуччю". Перетворення в життя положень ст. 41 Конституції Росії опирається на реалізацію юридичних організаційних норм, а також медичних норм, екологічних норм санітарно-епідеміологічного захисту людини, усього населення країни,

Загальна декларація прав людини (ст. 25) затверджує право кожної людини на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що необхідний для підтримки здоров'я й добробуту його самого і його родини,

Удосконалювання законодавства як системи соціальних, економічних, медичних, юридичних, просвітительських мір припускає також рішення завдання харчування населення по науково обґрунтованих нормах, проживання громадян у здорових житлових умовах, розумний відпочинок, фізичну культуру, здорові умови праці. "Кожний - говориться в Конституції Росії, - має право на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки й гігієни" (ст. 37).

Очевидно, що медичної, санітарно-гігієнічні, норми здорового харчування, фізичної культури, сексуальні норми, лікарські норми не є технічними або технологічними нормами. Це опираються на висновки наукового знання природні правила й параметри, загальновизнані показники. Розвиток науки, у тому числі медичного знання, ставить перед суспільством, державою проблеми соціальної, моральної оцінки висновків, досягнень наукового знання, практичної реалізації прогресивних результатів науки¹.

Російське законодавство про охорону здоров'я розвивається з обліком правильної соціальної оцінки досягнень медичної науки. Протиріччя у використанні висновків науки повинні переборюватися з гуманістичних позицій, визнання життя людини, його здоров'я найважливішою цінністю². Серйозні проблеми виникають при практичному рішенні питань медичного експерименту, трансплантації органів і тканин, штучного зародження дитини, эвтаназии, надання психіатричної допомоги й гарантій прав громадян при її наданні й ін. ³ Основи законодавства Російської Федерації про охорону здоров'я громадян (1993 р.) забороняють медичному персоналу здійснення эвтаназии --задоволення прохання хворого про прискорення його смерті якими або діями або коштами, у тому числі припиненням штучних заходів щодо підтримки життя (ст. 45).

Усе більше важливої стає система екологічних норм, тобто правил охорони навколишньої людини середовища життєдіяльності, що регулюють раціональне природокористування. Суспільство використає природні ресурси, культивує й перетворить природу. Проблеми забезпечення раціонального природокористування й охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки здоров'я людини ставляться до глобальних, загальнолюдських проблем. Сучасна кризова ситуація у взаєминах суспільства й природи поставила людство перед необхідністю переосмислити історичний досвід і виробити нову модель розвитку цивілізації. Забезпечення екологічного благополуччя суспільства, права людини на здорове навколишнє середовище є необхідною умовою для забезпечення права людини на гідне життя.

Можна назвати наступні кошти охорони навколишнього природного середовища; організаційно-господарські, науково-технічні, агрономічні, лісомеліоративні, гідротехнічні, біологічні, зоотехнічні, санітарно-гігієнічні й ін. Благополуччя суспільства забезпечується системою екологічних норм, їхнім строгим дотриманням усіма, кому вони адресовані, закріпленням їхніми правовими актами. Екологічні норми являють собою особливу систему норм, що відрізняється від технічних норм. Із властиво екологічними нормами взаємозалежні агрономічні норми. перетворення, Що Розвиваються в ряді країн, у сільському господарстві, так називана "зелена революція", свідчать про ефективність дії розроблених екологічних й агрономічних норм.

В умовах науково-технічного прогресу важливе значення має нормування якості навколишнього природного середовища. Це нормування проводиться з метою встановлення гранично припустимих норм впливу на навколишнє природне середовище, що гарантують екологічну безпеку населення й збереження генетичного фонду. Нормативи гранично припустимих шкідливих впливів установлюються в певному порядку й удосконалюються в міру розвитку науки й техніки з урахуванням міжнародних стандартів.

У підтримці сприятливих для людини умов життя й праці істотний науково обґрунтований підхід до розробки і юридичного закріплення параметрів гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин. У встановленні названих параметрів більша роль належить санітарно-епідеміологічній службі. Санітарні правила, норми й гігієнічні нормативи - це юридичні акти, що встановлюють критерії безпеки й нешкідливості для людини середовища його перебування й вимоги до забезпечення сприятливих умов його життєдіяльності. Нормирова якості навколишнього природного середовища включає також установлення нормативів гранично припустимих рівнів шуму, вібрації, магнітних полів й інших шкідливих фізичних впливів, а також нормативи гранично припустимого рівня радіаційного впливу.

Важливе значення мають гранично припустимі норми застосування агрохімікатів у сільському господарстві й хімічних речовинах у продуктах харчування, гранично припустимі норми навантаження на навколишнє природне середовище, нормативи санітарних і захисних зон. У правовому регулюванні відносин між суспільством і природою важливі екологічні вимоги й норми при розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції, уведенні в експлуатацію підприємств, споруджень, інших об'єктів. В умовах створення приватних підприємств і підприємств із іноземним капіталом варто підсилити контроль за точним дотриманням екологічної експертизи.

Яке співвідношення права й технічних норм, права й інших норм? У юридичній літературі із цього приводу були висловлені різні думки. Затверджувалося, наприклад, що всі діючі в суспільстві правила поведінки, у тому числі й технічних нормах, завжди є соціальними, Висловлювалася думка, що деякі із цих норм носять "напівсоціальний" характер¹, В обґрунтування цього підкреслювалося, що у своєму відношенні до неживих предметів людин завжди проявляє й своє відношення до суспільства, що за порушення технічних норм, закріплених у юридичних актах, треба певна санкція. Автори називають такі норми "соціально-технічними", а також "техніко-юридичними" нормами. Соціально-технічні норми визначаються як вид соціальних норм, при цьому вони не перестають бути технічними. Разом із цим визнавалося існування чисте технічних норм, під якими розуміють правила обігу людей із предметами природи, речами особистого користування, знаряддями виробництва індивідуального характеру.

На нашу думку, закріплення технічної, технологічної, агрономічної, медичної, санітарно-гігієнічної норми в юридичному акті не змінює її об'єктивну природу, не робить технічну норму соціальної. Звичайно, тим самим не відкидається соціальна значимість або, так сказати, "соціальна включенность" такої норми. Людина не створює об'єктивних властивостей речовини. Ці властивості, фізичні, хімічні, є природними. Людина відкриває властивості речовини, об'єктивні закономірності, тенденції розвитку, норми, характерні для цих речовин, їхня взаємодія, дає їм соціальну оцінку, тобто визнає їхню корисність, доцільність і використає їх. Норми природи, техніки, технологічних процесів не перетворюються в соціальні, вони залишаються природними, технічними, навіть стаючи "соціально охопленими", "соціально включеними" у діяльність людей.

Между людьми виникають відносини із приводу використання, дотримання цих корисних, доцільних природних., технічних, інших норм. Дані відносини регулюються соціальними нормами, у тому числі нормами права й моралі. Властиво соціальні норми відрізняються від інших видів і різновидів норм, використовуваних людьми, способом формування, змістом, сферою дії, способами гарантування. Варто також підкреслити, що технічні норми в логічному змісті діють в органічному зв'язку з різного виду соціальними нормами, взаємодіють між собою. Про такий зв'язок мова йде в правилах вуличного руху, пожежної безпеки й боротьби з пожежами. Технічні й эстетические норми взаємодіють у процесі створення людиною різних добротних і гарних речей, машин, механізмів, тому що людина створює речі не тільки доцільно, але й за законами краси. Висновки науки про харчування, гастрономічні норми взаємодіють із нормами краси в рекомендаціях, які втримуються в "Книзі про смачну й здорову їжу" (М., 1996). Дотримання цих норм харчування опирається на знання й моральні стимули. Дотримання ж норм висіву насінь у державному й колективному господарствах у минулі часи навіть опиралося не тільки на знання, мораль, але й на юридичні санкції, аж до кримінальної відповідальності за розкрадання державної або суспільної власності.

Роль права й моралі величезна в забезпеченні технічних норм, а також багатьох видів інших норм. Моралі й праву належить також значна роль у гуманістичній місії держав міжнародного співтовариства в боротьбі з голодом, хворобами, за створення сприятливих умов життя всім жителям нашого загальнолюдського будинку. Необхідно відзначити зростаючу взаємодію усередині державного й міжнародного права, норм релігійної моралі в подоланні негативних явищ у житті країн, де порушуються й далеко недостатньо гарантуються права людини. Внутрішньодержавне право Росії закріплює загальновизнані принципи й норми моралі. Воно містить систему норм, що гарантують життя й здоров'я людини, охороняє його права й волі, достоїнство.

Кримінальний кодекс Російської Федерації, уведений у дію з 1 січня 1997 м,, визначає покарання за злочини проти життя й здоров'я людини, у тому числі за такі злочини, як примус до вилучення органів або тканин людини для трансплантації, зараження венеричною хворобою, зараження Ви-інфекцією; за злочини проти половою недоторканності й половою свободи особи, у тому числі за зґвалтування, насильницькі дії сексуального характеру, спонукання до дій сексуального характеру, полові зносини й інші дії сексуального характеру з особою, що не досягло шістнадцятирічного віку, розпусні дії.

КК Російської Федерації містить також перелік злочинів проти здоров'я населення й суспільної моральності, визначає склад екологічних злочинів і санкції за їхнє здійснення. Екологічним злочином є порушення правил охорони навколишнього середовища при провадженні робіт, порушення правил обігу екологічно небезпечних речовин і відходів, порушення правил безпеки при обігу з мікробіологічними або іншими біологічними агентами або токсинами, порушення ветеринарних правил і правил, установлених для боротьби із хворобами й шкідниками рослин, забруднення вод, атмосфери, морського середовища, псування землі, порушення правил охорони й використання надр, порушення правил охорони рибних запасів, незаконне полювання, знищення критичних місцеперебувань для організмів, занесених у Червону книгу Російської Федерації, незаконна порубка дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісів, порушення режиму особливо охоронюваних природних територій і природних об'єктів.

У розробці наукової класифікації норм, стандартів, гранично припустимих норм шкідливих викидів, норм зберігання відпрацьованих радіоактивних речовин, інших подібного роду важливих питань здійснюється співробітництво представників природничих наук і правознавців.

Глава VI ПРАВОВЕ ЖИТТЯ

Дата добавления: 2015-05-10