Структура книги. Про пророка з іменем Авдій не говориться в жодному місці Біблії поза його книгою

Особа пророка

Книга

Особа пророка

Про пророка з іменем Авдій не говориться в жодному місці Біблії поза його книгою. Єврейське ім’я ‛Obadjah є теофоричним і означає побажання (щоб був чоловіком) «який служить Ягве».

1) пророцтво проти Едому (1-15);

2) прихід «Дня Господнього» (15-18);

3) обітниця спасіння для Ізраїля (19-21).

КНИГА ПРОРОКА ЙОІЛА

Теофоричне ім’я пророка є визнанням віри: «Ягве є Богом». Про особу Йола відомо лише те, що написано в його книзі. Весь матеріал пророцтв зосереджений на темі Юдеї і Єрусалиму, з чого дослідники роблять висновок про юдейське, а може і єрусалимське походження пророка.

2. Час діяльності пророка

У редакційному заголовку до книги Йоіла нічого не сказано про час її написання, тому посередні дані про це слід шукати в самій книзі. Найбільше аргументів промовляє за вміщенням діяльності пророка між реформацією Езри – Неємії і завоюваннями Олександра Великого тобто між 445 і 343 роками.

3. Літературна форма книги

Найбільш характерною ознакою книги Йоіла є її чіткий поділ на дві частини (1-2 і 3-4 розділи), кожна з яких має окрему тему і стиль. В першій частині описано нашестя сарани і навалу поган, а в другій – злиття Духа Божого і суд над народами. Опис подій першої частини має характер історичний, а другої – есхатологічний.

Структури книги старанно продумана і вказує на велику майстерність її автора.

І. Діяння Бога в історії (1, 1-2, 27).

А. Божий Суд.

1. Над народом:

а) опис нашестя сарани (1, 2 – 4а)

б) заклик до покути і молитва (1, 5 - 20).

2. Над Єрусалимом:

а) опис нападу ворожої армії (2, 1-11)

б) заклик до покути (2, 12-17).

Б. Божий порятунок (2, 18-27):

1. Урожайність землі (2, 19-22)

2. Щастя Єрусалиму (2, 23-26)

В. Визнання Бога єдиним Господом і Спасителем (2, 27).

ІІ. Діяння Бога в есхатології (3, 1 – 4, 21).

А. Спасіння Єрусалиму через злиття Духа Божого і заклик імені Господнього (3, 1-5)

Б. Божий суд над згромадженими в долині Йосафата народами (4, 1-16).

А'. Спасіння народу через повернення райського щастя (4, 18-20).

В.Визнання Бога Господом і Спасителем (4, 17.21).

КНИГА ПРОРОКА ДАНИЇЛА

У християнському каноні книга пророка Даниїла поміщена четвертою серед великих пророків. Єврейська традиція віднесла цю книгу до дидактичних письм і помістила її в третій наймолодшій збірці, Ketubim. наступною особливістю книги є той факт, що написана вона трьома мовами: єврейською, арамейською і грецькою.

Богословське і моральне повчання книги виражене дуже ясно: історія Даниїла і його товаришів доводить, що людина, яка вірить в живого Бога, не повинна боятися жодних труднощів чи переслідувань, а якщо потрібно, то навіть пожертвувати своїм життям, але не відступити.

1. Особа Даниїла

Як свідчить книга Даниїла, її головний герой походив з аристократичного юдейського роду, третього року царювання Йоакима (607) потрапив у вавилонську неволю, де його готували до служби урядовця при царському дворі. У Вавилоні єврейське ім’я Даниїла (озн. «Бог мій суддя», або «Бог мій оборонець») було змінене на вавилонське Belteszassar («Нехай Бел стереже його життя») (Дан 1, 7). За свою вірність Богові на вигнанні Даниїл отримав надзвичайну мудрість і дар пояснення снів, що дозволило йому зайняти визначну посаду серед мудреців і радників. Всупереч заздрісним змовам противників Данилові вдалося зберегти своє становище і за наступників Навуходоносора (1, 21; 5, 29). Після едикту Кира (538) Даниїл і надалі залишився у Вавилоні, і там пережив своє останнє видіння (10, 1).

Жодне джерело з часів неволі не згадує про Даниїла. Не згадує про нього і Сирах у своїй похвалі отцям (розд. 44-50).

2. Історичний контекст книги Даниїла

Згідно з книгою Даниїла, події, описані в ній, відбуваються в пізньому періоді вавилонського і в перському періоді історії Ізраїля.

Уважне прочитання книги свідчить про те, що її автор гірше орієнтується в історії Вавилону і Персії, ніж в історії часів Макавеїв. Так, згідно з Дан 5, 11, Валтасар був Навуходоносора, а в Дан 7,1 виступає він як цар Вавилону. Насправді ж був він сином останнього царя Вавилону, Набоніда (555-539), і сам ніколи не був царем. Дан 6, 1 згадує про перського царя Дарія, сина Ксеркса (9, 1), попередника Кира (6, 29). Послідовність правління перських царів була наступною: Кир (555-530), Камбис ІІ (530-522), Дарій І (522-486), Ксерокс І (485-465). Досить детально і правильно описаний в книзі елліністичний період історії. Всі ці аргументи свідчать про те, що книга пророка Даниїла в тому вигляді, в якому є зараз, постала найправдоподібніше в шістдесятих роках ІІ ст. до Р. Хр.

3. Єдність композиції, джерела, автор

Протоканонічна книга Даниїла ділиться на дві частини: оповідання (1-6) і видіння (7-12). Написана вона двома мовами: єврейською (1, 1-2, 4а) і арамейською (2, 4б-7, 28). Девтероканонічна частина книги (3, 24-90 і 13-14) написана по-грецьки.

Про автора книги неможливо сказати багато. Дослідники вважають, що міг ним бути побожний єврей макавейського періоду, що походив із середовища хасидів. Цей рух появився перед єврейським повстанням під проводом макавеїв як вияв спротиву проти насильного запровадження поганства. Боролися вони за вірне дотримання Закону Мойсея в усіх проявах життя. Коли хасиди побачили, що у боротьбі макавеїв переважають політичні, а не релігійні цілі, то відділилися від них. Наступниками хасидів були есеї і фарисеї.

Автор книги відчуває відразу до поганства і зміцнює своїх земляків у вірі в те, що їх доля, як і доля цілого світу в руках всемогутнього Бога. Свої ідеї автор доводить на прикладі великого праведника Даниїла, який також жив у час великих випробувань, а все ж зберіг вірність релігії своїх батьків.

4. Літературний жанр книги Даниїла

4.1 Оповідання про Даниїла

Вміщені в першій частині книги розповіді не є історичними в нашому розумінні цього слова. Очевидним є їх дидактичний характер. Перенесення описаних подій в далеке минуле було добрим забезпеченням перед цензурою Антіоха Єпіфана. Дослідники Біблії відносять історію Даниїла до єврейського мідрашу – композиції, яка намагається вчинити якийсь старий біблійний текст зрозумілим, корисним і актуальним для релігійних потреб пізніших часів. Переслідувані євреї повинні поводити себе так само, як Даниїл при дворі вавилонського царя. Навуходоносор, а потім Дарій, переконані витривалістю і мудрістю Данийла, визнали Ягве правдивим Богом. Бог завжди спасає своїх вірних визнавців, наражаючи їх на терпіння задля Своєї слави.

4.2 Апокаліптика Даниїла

Апокаліптика з’являється під кінець Старого Завіту. Після повернення з Вавилонської неволі в народі панувало велике розчарування, оскільки перші відбудови були лише тінню колишньої величі, а особливо в порівнянні з обітницями пророків часів неволі. Під впливом цього розчарування оживали і поглиблювалися надії на майбутнє. Чим важчою була ситуація народу, тим сильнішою ставала надія народу на швидкий прихід есхатологічного Божого Царства.

На місце Божого слова до пророків приходить об’явлення (гр. ’αποκάλιψις) за посередництвом символів, значення яких пояснюють ангели. Темою апокаліптичних письм є розкриття таємниці кінця світу і історії та настання нової дійсності.

Дата добавления: 2017-01-14