Книга пророка Йони

До образу Йони, поглинутого великою рибою, відкликається Ісус Христос, заповідаючи невірним євреям таємницю свого воскресіння. Але той самий образ пророка, що так добре виражав і будував віру християн від найдавніших часів став нині в деяких середовищах нагодою до згіршення і висміювання книги Йони і цілої Біблії.

Книга пророка Йони відрізняється від інших пророчих книг тим, що вона не є збіркою проповідей чи об’явлень, але розповідає про пригоду з життя пророка: як він, ухиляючись від Божого веління проповідувати покаяння Ніневії, сів на корабель і поплив до міста Таршіш.

Метою книги є критика, а навіть висміювання єврейського партикуляризму. Автор книги хотів нагадати Ізраїлеві про його місійні обов’язки щодо поган. Ізраїль з давнішого об’явлення знав про те, що саме Боже милосердя є джерелом його існування. Книга Йони нагадує Вибраному Народові, що не може він цього Божого милосердя замкнути в собі, бо воно однаково обіймає всіх людей.

Зміст книги становлять 4 епізоди, представлені в чотирьох розділах:

1) Боже покликання і непослух;

2) в нутрі риби – до Ніневії;

3) заклик до покаяння і навернення Ніневії;

4) гнів Йони і Боже пояснення.

Книга пророка Йони захоплює літературною красою. Еґзиґети зараховують її до найважливіших сторінок Ст. З. з огляду на її доктринальну вартість.

На приналежність до пророчої традиції книги пророка Йони вказує те, що центральне місце в ній відведено темі слова Божого. Слово Боже, скероване до Йони, відкриває сюжет книги і закриває його (1, 1 – 4, 10).

Історичним відгомоном подій, описаних в книзі пророка Йони є, можливо той факт, що один з пагорбів, на яких була побудована Ніневія, називався “ Nebi Junus” (пророк Йона).

КНИГА ПРОРОКА МІХЕЯ

Міхей є четвертим, поруч із Амосом, Осією і Ісаєю пророком, що діяв у другій половині VIII ст. до Р. Хр. (Міх 1, 1). Походив пророк з містечка Морешет, що на границі Юдеї і Філістії, поблизу «морської дороги» (via maris) що з’єднувала Єгипет з Месопотамією. Немає біблійних відомостей про соціальне походження пророка. Слово Боже голосив Міхей в Юдеї.

Діяльність пророка припала на часи правління юдейських царів Йотама (742-735), Ахаза (735-715) і Єзекії (715-687). В цей час асирійський цар Тіглат-Пілесар переміг Ізраїльське царство (734-732). Прихід до влади в Асирії Санхериба (705-681) став нагодою до повстання проти Асирії, організованого Єзекією. Це стало причиною облоги Єрусалиму в 701 р., і лише чудо врятувало її від знищення.

Єврейське ім’я пророка „Mikah” є скороченою формою від „Mika-jah”, що означає «Хто як Бог» (пор. Міх 7,18).

Хоча книга не містить опису покликання, але пророк впевнений в тому, що його місія – від Бога:

«Я ж повний сили, духу Господнього, і справедливості й потуги,

щоб виповісти Яковові його переступ та Ізраїлеві гріх його» (Міх 3, 8).

Книгу пророка Міхея, що складається з семи розділів, можна поділити на чотири частини:

1) напімнення і погрози на адресу Ізраїля і Юдеї (1-3);

2) обітниці спасіння (4-5);

3) заохоти, напімнення і погрози Ізраїлеві (6, 1-7, 7);

4) обітниці відбудови Єрусалиму (7, 8-20).

Пророк звинувачує своїх слухачів в ідолопоклонстві (1, 5-7; 5, 11-13), але найбільше в соціальній несправедливості (2, 1-2; 2, 8-9; 6, 10-12; 7, 2; 7, 6; 3, 11; 3, 1-5). Така поведінка народу є причиною майбутніх нещасть (2, 1-5, 8-10; 3, 3-7; 3, 9-12; 1, 6-16).

Мешканці Єрусалиму дотримуються забобонного переконання в тому, що Божа присутність на Сіоні врятує святе місто:

«Хіба Господь посеред нас не пробуває?

На нас біда не прийде!»(3, 11).

Таку безпідставну надію пророк відважно і рішуче відкидає нечуваними до того часу словами:

«Тому то, через вас, Сіон буде розораний, як поле,

а Єрусалим стане звалищем,

гора ж, де храм, - горою, вкритою лісом» (3, 12).

Це пророцтво Міхея пам’яталося в народі навіть за часів пророка Єремії (Єр 26, 18).

Мимо таких рішучих погроз пророк покладає всю свою надію на Бога:

«Я ж на Господа буду споглядати

надіятись на Бога мого спасіння,

і мій Бог мене почує» (7, 7).

У формі судового процесу (пор. Втор 32, 1-25; Іс 1, 2-3. 10-20; Єр 2, 1-20; Пс 50) Міхей дає відповідь на запитання в чому полягає праведність (6, 1-8). Бог не потребує того, що ми маємо, лише того, ким ми є, нас самих, і нічого більше. Богом не можна маніпулювати і Його Ласки неможливо купити.

До пророцтв Ісаї про Месію Міхей додає цінну деталь – народиться Він у Вифлеємі (5, 1-5 – Мт 2, 6). В цьому місці єврейський текст ототожнює місто Ефрат з Вифлеємом (Рут 14, 11).

Частина книги пророка Міхея, що містить месіанські обітниці (4-5), розпочинається пророцтвом про вивищення Сіону і про мандрівку до нього всіх народів (4, 1-4) (пор. Пс 2, 6; Пс 110, 3. 6).

КНИГА ПРОРОКА СОФОНІЇ

Книга пророка Софонії складається лише з 53 віршів. Від цього пророка походить ідея «дня Божого гніву», він впровадив до біблійної теології поняття «вбогості духа» як релігійну вартість.

Пророк Софонія був юдеєм і свою діяльність розвинув у Єрусалимі. Проповідував в перших роках царя Йосії (640-609), ще до проведення релігійної реформи, коли в країні процвітало ідолопоклонство і соціальна несправедливість.

Центральне місце у проповіді пророка займає Єрусалим, як місто Боже. Пророк зосереджується, однак, не на привілеях, а на моральних обов’язках, що випливають з факту вибрання і вступу в Завіт із Богом. Пророк не вагається назвати Єрусалим «бунтівничим, сплюгавленим містом, що утискає» (3, 1). У творенні беззаконь першими є ті, хто мав би бути прикладом святості – князі, судді, пророки, священики (3, 3-4). Така поведінка стягує Божий гнів, що вибухне в «день Господній» і знищить всяку безбожність. Пророк закликає до навернення, до шукання Бога, до справедливості і заповідає спасіння «решти Ізраїля». Цю «решту» будуть становити вбогі і покірні, які все своє уповзання поклали на Бога і служать Йому цілим серцем.

Дата добавления: 2017-01-14