Парапневмонічні випоти і емпієма

Діагностика

Клініка

Гострий фібринозний (сухий) плеврит проявляється загальною слабкістю, болем у боці, що посилюється при кашлі, глибокому диханні, рухах. Температура тіла підвищується до субфебрильних цифр. Пальпаторно визначається вібрація тертя плеври в зоні запалення. Біль посилюється при нахилі в здорову сторону. Для верхівкового плевриту характерна ригідність великих грудних (симптом Потенджера-Воробйова) і трапеціеподібних (симптом Штернберга) м'язів. При діафрагмальному плевриті біль локалізується в підребер'ї, ірадиює в плече, супроводжується гикавкою, блювотою, ригідністю м'язів передньої черевної стінки.

При ексудативному плевриті найпоширеніший симптом – це задишка, тяжкість якої залежить від об'єму випоту і швидкості накопичення рідини. Хворий займає напівсидяче положення, може визначатися ціаноз губ, набухання шийних вен, відставання ураженої сторони в акті дихання, розширення міжреберних проміжків. При випоті більше 400 мл може визначатися лінія Соколова-Елліса-Дамуазо. При випотах 1 л і більше органи середостіння зміщуються в здорову сторону. Перкуторно визначається «кам'яна тупість», аускультативно – ослаблення дихання і часто – зона бронхіального дихання зверху над рівнем рідини.

Мал. 23. Схематичне зображення ексудативного плевриту: 1 - зона ексудату (тупий перкуторний звук);

2 – лінія Соколова-Елліса-Дамуазо; 3 - трикутник Гарлянда (притуплено-тимпанічний перкуторний звук) – компресійний ателектаз; 4 - трикутник Грокко - Раухфуса (притуплений перкуторний тон) – зміщення органів середостіння в здоровий бік

Мал. 24. Схематичне зображення місця проколу при плевральній пункції.

1. Рентгенографія органів грудної клітки, якщо в плевральній порожнині накопичилось, щонайменше, 300 мл рідини, яку проводять до і після плевральної пункції. Невеликий випіт слід диференціювати з потовщенням плеври. Допомогти в цьому може УЗД або комп’ютерна томографія (КТ). Ці методи часто використовуються для диференціації між плевральною рідиною і пухлиною, осумкуванням рідини. Плевральна пункція з аспірацією і біопсія.

2. УЗД.

3. КТ.

4. Ізотопне сканування легенів (з визначенням співвідношення вентиляції і перфузії).

5. Внутрішньошкірні проби з туберкуліном.

6. Серологічні дослідження на ревматоїдні і антиядерні чинники.

7. Торакоскопія за допомогою відеотехніки (особливо цінна для діагностики мезотеліоми).

8. Плевральна пункція з дослідженням пунктату. Місце проколу - 8 міжребер’я по задній аксілярній лінії або лопатковій лінії.

Приблизно у 40% хворих з бактеріальними пневмоніями розвивається супутній плевральний випіт, у 15% випоти повторно інфікуються, і розвивається

Мал. 25. Лівобічний ексудативний плеврит.

емпієма. Також емпієма буває при хірургічних втручаннях (20%), травмах (5%), перфорації стравоходу (5%), субдіафрагмальних інфекціях (1%).

Клінічно стан хворого поліпшується поволі, з персистуючою або рецидивуючою лихоманкою, втратою ваги і нездужанням, або із стійким поліморфноядерним лейкоцитозом і підвищеним С-реактивним білком.

Дата добавления: 2017-01-14