Патофізіологічні зміни

Патогенез

Під впливом зовнішніх факторів, здебільшого тютюну, особливо в осіб, які мають генетичну схильність до захворювання (спадковий дефіцит a₁-антитрипсину) та ГРБ, розвивається нейтрофільний запаль-ний процес. Запальний процес при ХОЗЛ характеризується збільшенням кількості нейтрофілів, макрофагів і Т-лімфоцитів (особливо CD8+) у різних ділянках легень. У деяких пацієнтів може бути збільшення числа еозинофілів, особливо під час загострення захворювання. Запальні клітини здатні вивільняти різні цитокіни й медіатори запалення, серед яких слід зазначити лейкотрієн B₄, ІЛ-8 і ФНП-α.

Крім запалення, у патогенезі ХОЗЛ важливу роль відіграють дисба-ланс протеаз та антипротеаз (збільшення продукції або активності перших та інактивація або зниження продукції останніх). Оксидантний стрес теж призводить до дисбалансу в цій системі. Сигаретний дим (можливо й інші фактори ризику при ХОЗЛ) може викликати окси-дантний стрес, що, з одного боку, активізує клітини запалення (макро-фаги, нейтрофіли) до виділення протеїназ, а з іншого боку, зменшує (або інактивує) різні антипротеїнази шляхом окиснювання.

Основними протеїназами, що залучені в патогенез ХОЗЛ, є такі:

· еластаза, катепсин G, протеїназа-3 (продукуються нейтрофілами);

· катепсини B, L і S (продукуються макрофагами);

· матриксні металопротеїнази.

Основними антипротеїназами, що мають відношення до патогенезу ХОЗЛ, є:

· α₁-антитрипсин;

· інгібітор секреторної лейкопротеїнази;

· тканинні інгібітори металопротеїназ.

Нейтрофільна еластаза має відношення не тільки до паренхіматозної деструкції, але також є дуже потужним індуктором секреції слизу й гіперплазії слизуватих залоз. Гіперпродукція протеаз і гальмування активності їх інгібіторів призводить до дисбалансу системи протеази-антипротеази.

Маркерами оксидантного стресу є пероксид водню, оксид азоту й продукти перекисного окислювання ліпідів (ізопростан F_2α-III). В під-вищених кількостях вони можуть бути виявлені в легенях, конденсаті видихуваного повітря, сечі курців хворих на ХОЗЛ.

Оксидантний стрес викликає:

· окиснювання різних біологічних молекул, що веде до дисфункції або загибелі клітин;

· ушкодження екстрацелюлярного матриксу;

· інактивацію ключових механізмів антиоксидантного захисту (або активацію протеїназ) або посилення експресії генів (або шляхом активації факторів транскрипції (наприклад, ядерного фактора Каппа), або шляхом посилення ацетилювання гістону).

· гіперсекреція слизу (внаслідок підвищення секреції збільшеними слизуватими залозами);

· циліарна дисфункція (внаслідок плоскоклітинної метаплазії епіте-ліальних клітин);

· обмеження швидкості повітряного потоку на видиху (в основному незворотнє), що формується переважно в найдрібніших бронхах (менших 2 мм у діаметрі) внаслідок їх ремоделювання за рахунок фіброзу і звуження. Іншими факторами, що до цього призводять, є втрата елас-тичної тяги у результаті деструкції альвеолярних стінок, накопичення запальних клітин, слизу й плазмового ексудату в бронхах, скорочення гладенької мускулатури й динамічна гіперінфляція під час ФН;

· розлади газообміну, що характеризуються гіпоксемією з подаль-шою гіперкапнією і виникають внаслідок порушення вентиляційно-перфузійних відносин;

· ЛГ, що виникає на пізніх стадіях захворювання внаслідок тяжких розладів газообміну, що може призвести до гіпертрофії ПШ і його дисфункції;

· системні ефекти, що супроводжуються позалегеневими змінами, у тому числі системним запаленням, втратою маси скелетної мускула-тури. Ці системні ефекти мають певний внесок в обмеження пацієнтами ФН, що веде до погіршення прогнозу незалежно від стану легеневої функції.

Клінічна картина:

· кашель спочатку періодичний, у подальшому – постійний, часті-ше вдень, іноді вночі, може бути непродуктивним. Звичайний продук-тивний кашель внаслідок паління досить часто недооцінюється. Під час нападів кашлю можуть виникати кашльові синкопи;

· виділення мокротиння слизового характеру в невеликій кількос-ті, після кашлю, спочатку спостерігається тільки зранку, однак пізніше починає відходити весь день. Зміна кольору мокротиння або його обсягу свідчить про інфекційне загострення;

· прогресуюча задишка, що поступово посилюється, турбує по-стійно; у термінальній стадії - тяжка ЛН і розвиток ХЛС.

Дата добавления: 2017-01-14