Петро КОРОГОДА. А я всьо спав і падав. Я маленькім стояв. Вже трохі пожовкла трава

Народився я 1959 року в селі Грабовці Жабінковського району. Батьки мої Корогода Василь Іванович і Федора Петровна — виходці з селян. Батько працював на шосійной дорозі. Мав велику сім’ю. Коли мені було чотири роки, батькові дали хату в селі Несвілі Берестійського району, в пригожому місці біля річки Ліснеї, де й пройшло моє дитинство з п’ятьма братами і однею сестрою.

Навчався я у Вистицькій восьмилітній школі. Після закінчив ГПТУ-65 у м.Бересті. Працював на будовлях, служив в армії. Вернувшись, трудився в річному порті м.Берестя. Зараз працюю у ВОХР стрілком.Жонатий, маю сина і дочку. Вірші пишу на мові рідного села.                                                                                                                                              

                                                                                           П.Корогода.

   СОН

А я всьо спав і падав

У гети чисти-чисти світ.

Рабом мовкливим в сєть попався,

Звязану госинню з голля.

Розкривши очи, чудо вбачив:

Розсілис шершні на дубах,

Вочима лупали стрикози,

Дивляс на каменну божницю.

На трох опорах храм стояв

З розбуранной стиной.

Над стрихой храма крест жилізний

Якби тримав основу неба.

Пуд стриху храма голуби літіли.

 * * *

Я маленькім стояв

Коло батька з коньом,

Довго так, аж запомнілос мні:

Такі батько пригожи, високі,

Зсогнувшис над плугом, іде

Пуд рядом бероз придорожних

По теплуй осіннєй землі.

І я, ниби пасинок той

Од дерва могутного, ріс,

Хутко так при дорогі окріп.

І я лейци у батька забрав —

Він молився, коли зернє кидав

У пахучую землю вісінню.

А я ниби Бог

Боронив тую землю,

Придорожну полоску,

Посіяну батьком муїм.

             * * *

Нибачная зозуля

Всьо літо куковала

В долині книговка кричала,

А ми ідем по росним лузі

З душою чистою дітинства

Закинув вуди на пличо

І знаїм тилькі що плотва

Клює на мякот хліба

І добре ловится вона

У нашим місци заповідним.

І ввесь азарт і всі хлопоти

Забрала літняя рика

З кішені сало з хлібом

Добито батьковим трудом

Смакуїм сидя у рикі.

* * *

Чирвона зірка горіла ярко над Поліссєм

Кто єй служив того сугріла

Кто кляв її того спалила

Спалила діда мого

Він плакав дід і кляв ту зорку

З їго смиявся мельник Гриць

Чирвона зірка горіла довго над Поліссєм

Згорівши впала на Чирнобиль

І знов бида кругом бида

Осколкі зоркі тей в простих людях сидят

Ше стало хуже жити з осколками в души

Кто єй служив того минула

Кто єй служив той має льготи

Той зараз демон кат

Котедж будує в чистой зоні

В заслугах мельник Гриць

Взогньоний змій на двух колках

                          доларом зоветься.

Целує в хвіст їго парторг

Тепер комерчискій работнік,

Нащадок мельника Гриця,

Шистьорка взкормлина народом.

* * *

Вже трохі пожовкла трава

Ричку окутав туман

Закапає дожд і ллє ціли день

Подсохшую землю промоче навкол

Пуд вечор ласкавоє соньце

Умитую теплую землю огляне

В пригожим закаті на захід сповзе

Сироїжком запахне березовий гай.

  * * *

Чому так часто Бог карає

Совест пробуждає кожний ден

Ни то зказав, ни то зробив

Болит душа нима спасіння

Спукоя радості в душі

А мо за тую згубліную землю

Болит душа і совест у мене

За мого діда, шо забрали

Горбом нажитоє добро

Він плакав дід і кляв ту землю

Вочима повними слізми

А мо прокляв він ту комуну

І того ідола вождя.

* * *

Дата добавления: 2023-10-13