В той день я був никому ни потрібен

Я сам стояв на палубі буксіра

Миж Божім небом і водой

Сюди всі збіглись річкі ручаї

Коньця і берига ни бачно

Як будто початок потопа землі

Довилось в свої вочи забачить

Кончався ден кружилас голова

От корми струя вправо то вліво літіла

Шилістіла в верхушках корчів

Розбивалас об суччє дубів

Качур з качкой подалi втикав

Бо настала висна

Припєт — матинко вволю розлілас.

       * * *

Кораблік з вербовой кори

Білінкій вітряз з папіри

Погнав їго вітьор з муєй сторони

На тей на другі бериг

На тим на другім беригі

Сило там чисте білінкє

В мальві полисадік

В вокно пуд покут лізе

З оранжевим букетом.

* * *

На волі в поли зихотіла

Чуприна білого братка

Полу взтрипав повдньови вітьор

Почувся голос гей да гей

Погнав коня мали браток

Нарвани горди хлопець

Со свистом гиком криком

Диржас за гриву і уздечку.

* * *

Оджив тую весну

В пригожим поліскім кутку

Одцвів, — чирвонь зкінув з тюльпаном

                  в зельонинькій май

Маю літо і щастє і світлії думи

Взбирігчи хочу слово, то слово —

Шо мати в колискі

Мні в чистую голову вклала.

Свiтлана КИТАЄВСЬКА

Я народилася 26 серпня 1961 року в місті Бересті, одкіль була родом моя мама. Після закінчення педучилища вона працювала вчителькою початкових класів в одній з сільських шкіл Кобринського району, де мої батьки й познайомились. Батько також якийсь час учителював у сільській школі, викладав фізику й математику.

Дитинство моє пройшло в основному в Тевелях Кобринського району, рідному селі батька. 1973 року, на жаль, тяжко захворіла і невдовзі померла моя мама. Після цього батько забрав нас з братом у Бересть.

У 1978 році, здобувши середню освіту, я працювала оператором електронно-обчислювальних машин на Брестському електро-механічному заводі. 1981 року поступила в Брестський інженерно-будівельний інститут. Після його закінчення працювала інженером у проектній організації і будинкоуправлінні. Нині — бухгалтер приватної фірми.

Поезiєю захопилася ще в дитячі роки. Віршувала сама більше на російській мові, але ніде не друкувалась. З появою української газети «Берестейський Край» мої вірші публікувалися в цьому виданні. Пишу здебільшого на мові мойого рідного села, тому що, на жаль, не було у нас (та й нині нема) українських шкіл, де могла б засвоїти грамоту літературної мови. Тепер у цьому мені допомагає наша берестейська «Просвіта», в діяльності якої я охоче беру участь од часу відродження цього громадського об’єднання.

Світлана Китаєвська

ОСТАПОВI ЛАПСЬКОМУ

  (акровiрш)

Ламався час і з громом сила блискала,

Ах, ранам душі скрізь боліти;

Пам’ять з далекого близького

Серце втомилось хранити.

Куточок, де взріс, народився,

Оставив поет з святим словом,

Мало народ наш молився —

У нас скрізь покутує мова.

          БАТЬКОВI

                    Без стоми ти робиш,

 А що в житті бачиш —

 Так б’єшся, як риба об лід.

        День, ніч, бігли роки,

 Коли ж постарів ти?

 О, часу так бігчи не слід…

 Віски твої снігом

        Білим покрились,

 Летять наші роки, летять…

 І старість тихенько до тебе

                                                   явилась,

Очі вірити в те не хотять…

Дивлюсь я на знімок:

Дата добавления: 2023-10-13