Звіт про прибутки та збитки (фінансовий звіт) підсумовує фінансову діяльність підприємства за конкретний період, найчастіше за рік

Баланс – це фінансовий звіт організації на конкретний час, зазвичай на останній день фіскального року, у якому записані всі активи та пасиви.

Складовими фінансового аналізу є фінансова звітність та аналіз фінансових показників.

Операційний бюджет стосується запланованої операційної діяльності всередині організації. Він відображає обсяги продукції і/або послуг, які організація очікує виготовити і реалізувати за певний період, і ресурси, які будуть для цього використані.

Фінансовий бюджет відображає надходження і використання усіх коштів організації.

Негрошовий бюджет – це бюджет не у грошовому вираженні, а в одиницях випуску, годинах праці робітників, годинах роботи устаткування, площі в квадратних метрах тощо. Такий бюджет частіше використовують менеджери нижчих рівнів. Традиційно бюджет складають менеджери вищого рівня, а виконують його менеджери нижчих рівнів.

Однак багато сучасних компаній залучають до бюджетного процесу всіх менеджерів.

Складання бюджетів стимулює ефективний контроль. Проте бюджетний контроль неспроможний надати керівникові всебічну інформацію про причини відхилень, а особливо про можливий розвиток подій. Тому він доповнюється фінансовим аналізом.

Фінансовий аналіз – аналітичний інструмент оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства, спрямований на виявлення резервів поліпшення використання його основних і оборотних засобів, власних і залучених грошових коштів.

! Фінансова звітність

Вона відображає деякі аспекти фінансового стану організації. Фінансові звіти складають і подають відповідно до правил бухгалтерської звітності. Основними фінансовими звітами є баланс і звіт про прибутки та збитки.

Більшість балансів поділяють на:

· поточні активи (які порівняно ліквідні або їх легко конвертувати у готівку);

· постійні активи (довготермінові активи, тому менш ліквідні);

· поточні зобов'язання (борги та інші зобов'язання, які потрібно сплатити у найближчому майбутньому);

· довготермінові зобов'язання (які не обов'язково виконувати у поточному році);

· акціонерний капітал (претензії власників щодо активів).

Цей звіт відображає доходи та витрати фірми, а також чистий її дохід (прибутки або збитки) за даний період.

Дані фінансових звітів використовують для фінансового аналізу, першим кроком якого є розрахунок найважливіших фінансових показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість фірми та структуру її капіталу. їх наступний аналіз допомагає менеджерові оцінити величину відхилень фінансового стану фірми чи її підрозділів від запланованого і прийняти правильне рішення щодо коригуючих дій.

Аналіз фінансових показників

Це розрахунок кількох найважливіших фінансових показників для відображення деяких аспектів фінансового стану підприємства, їх заносять у таблицю загальних показників (зазвичай 5-10), які необхідні керівникові для прийняття рішення. Наприклад, показник ліквідності відображає, наскільки ліквідними є активи організації;

показник заборгованості – здатність фірми виконувати довготермінові фінансові зобов'язання;

коефіцієнт окупності капіталовкладень інформує менеджерів та інвесторів про прибуток організації від своїх активів.

Таблиця загальних показників не лише допомагає оцінити стан справ, а й сприяє виявленню негативних тенденцій розвитку. Тому в таблиці мають бути вказані останні дані; водночас вона має подавати динаміку їхнього розвитку, що часто допомагає передбачити тенденції. Деякі з цих показників полегшують прийняття рішення, а за допомогою інших оцінюють результати.

Вибір типу показників та способу їхньої подачі має важливе значення. Слід уникати надмірності й формувати таблицю фінансових показників таким чином, щоб менеджер міг швидко знайти потрібну інформацію. Тому перелік і кількість показників можуть бути різними залежно від того, для якого рівня менеджменту їх складають. Таблиця керівника вищого рівня має охоплювати дані, які узагальнюють дані підлеглих.

Важливою є і періодичність складання таблиць, що забезпечує належне використання вміщеної інформації. Цей період має відповідати періоду між прийняттям керівником рішення і отриманням результатів, адже нелогічно намагатися змінити рішення, не оцінивши його наслідків. Тому періодичність залежить від характеру діяльності керівника. Як правило, чим вищий рівень керівника, тим рідше оновлюється інформація. Продавець має підбивати підсумки своєї роботи щотижня або й щодня. Натомість керівник відділу збуту підприємства користується місячними, квартальними, а часом і даними за півроку, щоб оцінити наслідки своєї комерційної політики.

Усі перелічені інструменти фінансового контролю є складовою загальної системи контролю за результатами діяльності фірми, контролю за веденням бізнесу загалом. Такий контроль дістав назву «контролінг».

Контролінг – система управління процесом досягнення стратегічних цілей підприємства через систему управління його прибутковістю.

Виник у відповідь на збільшення потоків інформації (як із внутрішнього, так і з зовнішнього середовища), яка надходить до сучасного менеджера. Контролінг дає змогу цю інформацію систематизувати і спрямувати у ті структурні підрозділи, де вона потрібна для прийняття управлінських рішень.

На відміну від простого контролю, спрямованого на виявлення помилок, контролінг зорієнтований у майбутнє. Його завдання – так керувати процесами поточного аналізу і регулювання роботи фірми, щоб передбачити хід наступних подій і не припуститися помилок.

Тому в процесі контролінгу слід від стежувати й оцінювати:

· тенденції змін, що склались у минулому;

· тенденції змін, що передбачаються в майбутньому;

· причини змін тенденцій;

· вірогідність очікуваних змін;

· можливі у майбутньому «загрози» діяльності фірми;

· прогнози «нових можливостей» для фірми;

· вірогідні наслідки майбутніх змін для працівників фірми, постачальників, споживачів, інвесторів, суспільства загалом;

· необхідні захисні дії для фірми;

· необхідні стимулюючі заходи в діяльності фірми;

· економічну доцільність стратегічних заходів.

Для того щоб уможливити такий моніторинг, контролінг мусить спиратися на певні рубіжні контрольні точки – показники ефективності використання об'єктів управління: оцінювати динаміку цих показників і забезпечувати отриманою інформацією керівників тих структурних підрозділів, яким вона необхідна для прийняття рішень.

Оскільки контролінг охоплює всі сфери господарської діяльності підприємства (постачання, виробництво, збут продукції), то система показників повинна охоплювати показники, найважливіші для відповідної сфери.

Так, для виробничих підрозділів основними є показники, які відображають обсяги виробництва продукції, величину матеріальних витрат, використання засобів виробництва та живої праці.

Фінансова служба оцінює ефективність роботи підприємства, тому вона має оперувати такими показниками, як собівартість, прибуток, рентабельність, фінансова стійкість тощо.

Часто менеджерам вищого рівня необхідно перевірити достовірність інформації, яка надходить до них звичними каналами. Для цього використовують ще один інструмент фінансового контролю – аудит.

Дата добавления: 2014-01-11