Мережні архітектури другого покоління

FastEthernet являє собою розвиток архітектури Ethernet на витій парі завдяки підвищенню у 10 раз тактової частоти. Основні принципи архітектури (метод доступу, формат фрейма та інші) залишаються незмінними. Стандартом IEEE802.3u визначено три типи FastEthernet: 100BaseT4 та 100BaseTX – для витої пари та 100BaseFX – для оптоволоконного кабелю.

Архітектура 100BaseTX має певні переваги – вона грунтується на використанні кабелю (неекранованої витої пари 5 категорії) та розняттів, аналогічних до вимог 10BaseT. Це дає змогу проводити заміну мережних адаптерів 10BaseT на 100BaseTX без заміни кабелю та розняттів.

Усі типи FastEthernet мають обмеження 100 м на довжину променя та 200 м (400 м для FX) – на діаметр мережі (максимальну відстань між двома вузлами мережі).

100BaseVG – 100Mбіт/с, мережа на витій парі категорії 3 для звукової телефонії (VG – Voice–Grade). Архітектура розроблена фірмами Hewlett–Packard та AT&T Microelectronics у розвиток Ethernet (IEEE802.12), що грунтується на фізичній топології зірки та методі доступу Demand Priority (пріоритет запитів), який забезпечує визначений час відгуку для критичних до часу задач.

100BaseVG–AnyLAN – 100Mбіт/с, мережа на витій парі категорії 3, 4 або 5, розширення архітектури 100BaseVG, введене фірмами Hewlett–Packard та IBM. 100BaseVG–AnyLAN являє собою певний гібрид архітектур Ethernet та Token Ring та підтримує їх формати фреймів (802.3 та 802.5). Окрім пріоритетів доступу, підтримує 2 рівні пріоритетів передавання, що дає змогу використовувати мережу для відеоконференцій, мультимедійних та інших критичних до часу застосувань.

FDDI (Fiber Distributed Data Interface) – 100Mбіт/с, стандартизована Американським національним інститутом стандартів (ANSI) специфікація X3T9.5 для високошвидкісного передавання даних у мережах на базі оптоволоконного кабелю. Топологія – подвійне кільце (можливе включення зірко– та деревоподібних підмереж через концентратор), метод доступу – маркерний з можливістю одночасного циркулювання у кільці багатьох пакетів. Максимальна кількість вузлів у мережі – 1000, відстань між вузлами – від 2 до 45 км, залежно від кабелю (багатомодовий або одномодовий), довжина кільця – до 100 км.

CDDI (Copper Distributed Data Interface) або TPDDI (Twisted Pair Distributed Data Interface) – суто "електрична" реалізація архітектури FDDI на витій парі. Суттєво дешевший варіант FDDI, в якому, однак, довжина сегмента не більша як 100 м.

ATM (Asynchronous Transfer Mode) – технологія комутації пакетів, що забезпечує передавання цифрових, голосових та мультимедійних даних одними й тими ж лініями. Швидкість передавання 662 Мбіт/с (в експериментальних реалізаціях – 2,5 Гбіт/с) АТМ використовується як в локальних, так і в глобальних мережах. Грунтується на виділених та комутованих оптоволоконних лініях. Кожен вузол може мати виділений зв'язок (канал) з будь–яким іншим. Використання пакетів фіксованої довжини (по 53 байти) дає змогу здійснювати корекцію помилок та маршрутизацію на апаратному рівні, забезпечує рівномірність голосового потоку в аудіо– та відеоконференціях. Комутація пакетів дає змогу, якщо є потреба, налагоджувати велику кількість віртуальних каналів між відправником та адресатом.

Основними характеристиками маршрутизатора є:

• тип (одно– або мультипротокольний, LAN або WAN, Brouter);
• підтримувані протоколи;
• пропускна здатність;
• типи мереж, що можуть під'єднуватись;
• інтерфейси (LAN або WAN);
• кількість портів;
• можливість управління та моніторингу мережі.

Дата добавления: 2014-01-11