Інформаційні характеристики функціонування ЗМІ

Функціонування ЗМІ можна описати низкою характеристик, серед яких одну з основних ролей відіграють інформаційні[11]. Розглянемо їх детальніше.

1. Кількість підготованих повідомлень і (і = {1, 2, 3 … n },:

— для книжкових ЗМІ — упродовж року;

— для газетно-журнальних ЗМІ — в одному номері видання (з урахуванням і без урахування повідомлень, передруковуваних з інших видань чи інформаційних агентств);

— для електронних ЗМІ (радіо, телебачення) — упродовж доби (з урахуванням і без урахування ретрансльованих повідомлень).

2. Обсяг опублікованих повідомлень (Р):

— для книжкових ЗМІ — упродовж року, в авторських аркушах;

— для газетно-журнальних ЗМІ — в одному номері видання, в авторських аркушах (з урахуванням і без урахування обсягу передрукованих повідомлень);

— для електронних ЗМІ (радіо, телебачення) — упродовж доби, в годинах (з урахуванням і без урахування ретрансльованих повідомлень).

Крім того, слід враховувати, що ЗМІ на стадії рецензування опрацьовують і такі повідомлення, які будуть відхилені від опублікування, хоча в обсяг опублікованих вони не входять.

3. Продуктивність роботи працівника в середньому за рік (Z):

— для книжкових ЗМІ — в авторських аркушах на одного працівника;

— для газетно-журнальних ЗМІ — в авторських аркушах на одного працівника (без урахування обсягу передруковуваних повідомлень);

— для електронних ЗМІ (радіо, телебачення) — в середньому упродовж доби, в годинах на одного працівника (без урахування ретрансльованих повідомлень).

4. Кількість запитів на і -те повідомлення, Q_i:

— для книжкових ЗМІ — наклад видання;

— для газетно-журнальних ЗМІ — кількість підписників;

— для електронних ЗМІ (радіо, телебачення) — кількість слухачів або глядачів.

Якщо кількість запитів на повідомлення більша, ніж їх може задовольнити ЗМІ (наприклад, кількість покупців книги більша, ніж її наклад), отримувачі або продовжують очікувати повідомлення від цього ж ЗМІ (наприклад, додруковування накладу), або переходять до пошуку такого ж повідомлення в інших ЗМІ. Аналогічно, читачі можуть переходити до інших періодичних видань або до інших каналів радіо чи телебачення.

5. Коефіцієнт перекривання тематики одого ЗМІ стосовно іншого ЗМІ: L = D_c / D, де D — кількість ключових слів, якими можна описати тематику цього ЗМІ за аналізований рік, а D_c — кількість ключових слів цього ЗМІ, які одночасно описують тематику іншого ЗМІ. Очевидно, що чим менший цей коефіцієнт, тим легше ЗМІ забезпечувати своє існування (звичайно, при наявності запитів на їх повідомлення). Якщо L → 0, для ЗМІ створюється, фактично, ситуація монополізму. Однак ЗМІ частково дублюють тематику одне одного, а тому між ними існує конкуренція за тематику повідомлень. Більше того, часто тематика повідомлень може перекриватися майже повністю, як, наприклад, для газет універсальної тематики. В такій ситуації боротьба за реципієнтів стає особливо гострою. Для її уникнення в тематику, оформлення чи навіть мову ЗМІ намагаються ввести якісь додаткові відмінності.

6. Середня довжина повідомлень (S), які готує ЗМІ упродовж року: S = P / n.

7. Коефіцієнт модифікованості повідомлення (М_i) під час його готування в ЗМІ: М_i = P_i / R_i, де P_i — обсяг і -го повідомлення, поданого автором, а R_i — обсяг модифікованого повідомлення, яке отримав реципієнт (з урахуванням видалень та вставлень). Цей коефіцієнт показує, наскільки трудомістким для ЗМІ було готування, особливо редагування, повідомлення. Зокрема, якщо М_i > 1, то це означає, що повідомлення було повністю перероблене самим ЗМІ, а, можливо, було ще й додано щось нове[12]. На величину М_i впливають якість поданого автором оригіналу і кількість контрольованих у ЗМІ норм.

Іноді ЗМІ можуть використовувати й інші характеристики, як от: сумарний наклад усіх повідомлень, опублікованих за рік; середній наклад повідомлення; кількість слухачів або глядачів певної передачі тощо, — але такі характеристики використовують рідше.

Оскільки інтернетні ЗМІ можуть передавати реципієнтам і знакову, й аудіальну, і відео інформацію, то для них можна використовувати відповідно ті ж самі показники, що й для перелічених ЗМІ.

[1] До несуспільної інформації належить, наприклад, інформація, якою обмінюються тварини, риби чи комахи; інформація, що передається у неживій природі тощо.

[2] Так, насіння соняшника має аналізатори температури ґрунту, а також напряму земного тяжіння. Це дає йому змогу розпочати при потрібній температурі ріст, причому здійснювати його в напрямі протилежному до сили земного тяжіння. Крім того, соняшник має аналізатори напряму сонячних променів, що дає йому змогу спрямувати свою квітку прямо на сонце. Таким чином, рослина, отримуючи інформацію з навколишнього середовища, керує процесом свого росту й оптимізує його.

[3] Не можна признати логічно правильним поділ інформації на види, поданий в Законі України „Про інформацію” (ст. 18), де інформацію поділяють на статистичну; масову; про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; правову; про особу; довідково-енциклопедичну; соціологічну, — оскільки тут порушено правила поділу понять, встановлені логікою.

[4] Дихотомічні класифікації передбачають поділ за кожною основою поділу лише на два види на зразок: є ознака, немає ознаки. Дихотомічні класифікації можуть бути однорівневі (виконують лише один поділ) і багаторівневі (отримані об’єкти поділу ділять ще і ще).

[5] При такому поділі інформацію можна класифікувати, по-перше, послідовно на кілька рівнів, а, по-друге, на кожному рівні класифікувати не на два, а на кілька видів.

[6] Термін „нетекстова” тут використано доволі умовно. Фактично, нетекстова інформація часто містить суміш аудіоінформації й тексту (наприклад, радіорепортаж із пісенного фестивалю), відеоінформації й усномовного тексту (фільм із дійовими особами), графічну інформацію й текст (поштівки).

[7] Наприклад, передача інформації про стан погоди на органи чуття людини, що відтворюється у таких словах як „спека”, „холод” тощо.

[8] Визначення масової інформації з Закону України „Про інформацію” (ст. 1) („Інформація — документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі”) не можна вважати логічно коректним, оскільки не всі документовані відомості підлягають оприлюдненню (наприклад, документована таємна інформація).

[9] Схиляємось до думки, що генетичну інформацію — навіть і без оприлюднення — також слід вважати масовою. Адже вона призначена для передачі не тільки від однієї людини — лише одній іншій, а призначена для передачі із покоління в покоління заздалегідь невизначеній кількості людей.

[10] Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Львів: ПАІС, 2004. — 268 с.

[11] Шкондин М. В. Средства массовой информации: системные характеристики. М., 1995.

[12] У практиці ЗМІ такі випадки трапляються, коли автор повідомлення некваліфікований, але саме його повідомлення має неабияку актуальність і цінність.

Дата добавления: 2014-01-11