Альтернативність ресурсів полягає у тому, що одні й ті ж рідкісні ресурси можна використовувати для створення різних господдарських і споживчих благ

Потреби — поняття, що відображають ставлення людей до умов їх життєдіяльності. Потреби характеризуються відчуттям нестачі певних благ, бажанням володіти ними, щоб здолати це відчуття.

Лекція 2.

Економіка існує задля людини, а діяльність людини утворює економіку.

Політична економія вивчає конкретні прояви людського фактора тільки у контексті економічної (господарської) діяльності людини, насамперед у виробництві господарських і споживчих благ.

1. Людські потреби та їх особливості.

2. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору.

3. Економічний продукт.

4. Предмет і функції політичної економії.

5. Методологія політичної економії.

6. Економічні категорії, закони і принципи.

1. Людські потреби та їх особливості.

Економіка виникла, функціонує і розвивається задля задоволення усієї різноманітності потреб людини.

Потреби людей утворюють цілу ієрархію. Особливе місце у ній займають економічні потреби. Автори популярного підручника «Економікс» дають таке визначення економічних потреб: «Потреби - це бажання споживачів придбати та використати товари і послуги, котрі приносять їм задоволення (користь)» (Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. В 2-х томах. -М Республика, 1992. - Т.1. - С.36).

Різноманітні потреби можна систематизувати і класифікувати - на-самперед за їх суб'єктами.

За своїми суб'єктами потреби поділяються на індивідуальні (особисті) - потреби у споживчих благах (у кожної особи вони мають кількісні і якісні особливості, втамовуються специфічним набором споживчих благ); колективні (зокрема, потреби колективу працівників підприємства кваліфікованому керівництві, відповідних умовах праці, сприятливому гральному кліматі, високих заробітках тощо); суспільні (наприклад, потреби у соціальному захисті, економічному зростанні, забезпеченні роботою і таке інше).

Крім того, можна виділити потреби суб'єктів економіки - домашніх господарста (сімей), підприємств (фірм) і держави.

Домашні господарства є власниками виробничих ресурсів (праці, капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей), тому вони мають потребу у їх найраціональнішому застосуванні; підприємства (фірми) потребують зростання рентабельності (доходності) виробництва, двищення конкурентоздатності своїх товарів; держава відображає потребу в економічній цілісності, зростанні своїх доходів (бюджету), сплаті податків та багато іншому.

За об'єктами людські потреби поділяються насамперед на фізіологічні (у їжі, питві, одязі, житлі, продовженні роду тощо), які породжуться біологічною сутністю людини, і соціальні (потреби у спілкуванні,)праці, освіті, інформації, охороні здоров'я, творчості, самовираженні тому подібні), що породжуються соціальною суттю людини.

Виділяють також потреби матеріальні (у матеріальних благах) і духовні (у духовних благах) тощо.

Наведена класифікація багато в чому дуже умовна. Зокрема, особистості, колективні і суспільні потреби значною мірою перекриваються, тобто співпадають. А те, що ще вчора не було першочерговою потребою і вважалося предметом розкоші, нині стало предметом першої необхідності (зокрема, телевізор, персональний комп'ютер чи мобільний телефон). Те, що є предметом розкоші для однієї сім'ї, для іншої - з високим достатком є предметом нагальної необхідності (приміром, басейн чи тенісний корт).

Людина намагається втамувати передусім найнагальніші свої потреби, що стає рушійним мотивом її господарської поведінки. Однак, коли одні потреби втамовуються, на черзі виникають інші. Старі, уже задоволені потреби перестають відігравати мотиваційну роль, а програму людської діяльності визначають нові, ще не задоволені запити. Отже, потреби визначають зміст майбутньої господарської діяльності людини, а результат цієї діяльності повинен задовольняти потреби на прийнятному рівні.

З економічними потребами людини пов'язані її економічні інтереси, тобто усвідомлені людьми економічні потреби. Економічні інтереси є спонукальним мотивом виробництва, вони реалізуються у господарській діяльності людей. Інтересом для найманого працівника є заробітна плата, для підприємця - прибуток, для банкіра - процент, для землевласника -рента. Інтереси покупця і продавця перетинаються у ціні певного блага, однак інтерес першого полягає у її зниженні, а другого - у зростанні. Інтерес виробника знаходиться у зростанні доходу від реалізації благ, які він виробляє, інтерес споживача - у зниженні витрат на придбання благ та їх кількості.

Уся сукупність потреб впливає на виробництво, кількість і номенклатуру створених у ньому благ. Це зумовлює зміни у виробництві, адже потреби мінливі, старі змінюються новими, тобто потреби зумовлюють зміни у виробництві. Але не лише потреби впливають на виробництво, останнє породжує усе нові і нові потреби (зокрема, тільки після появи холодильника чи пральної машини у виробництві у них з'явилася масова потреба).

Отже, потреби зумовлюють розширення виробництва та зміни у його змісті, а виробництво - розширення (зростання) потреб. Так відбувається економічний розвиток: потреби та виробництво «підштовхують» одне одного у своєму поступальному русі.

В економіці діє закон безмежного зростання потреб.

Поскільки в економіці діє закон безмежного зростання потреб людей, то і виробництво зростатиме безмежно. Цимвизначається роль потреб у виробництві.

Головна властивість потреб - їх невтолимість і буквальна безмежність.

Невтолимість і буквальна безмежність властива будь-яким людським потребам - особистим чи колективним, фізіологічним чи соціальним, потребам домашніх господарств чи підприємств. Потреби невтолимі тому, що їх не можна втамувати усі одразу, а безмежні тому, що з'являють ся усе нові й нові потреби, і так буде вічно, поки існуватиме людство, а люди матимуть потреби. Водночас, можливості у задоволенні потреб наштовхуються на обмеженість (рідкісність) виробничих ресурсів.

2. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору.

Отже, найважливішою особливістю потреб людей є їх безмежне зростання. Проте втамування потреб не може бути повним, адже виробничі ресурси, які є чинниками виробництва життєвих благ, рідкісні, або обмежені. Це означає, що виробництво просто не в змозі задовольнити потреби одразу, одночасно. Тому виникає проблема вибору тих потреб, які виробництво може втамувати, використовуючи наявні обмежені ресурси.

Кожна окрема особа, сім'я, фірма, держава повинні вирішувати, які;би потрібно задовольнити насамперед. Одні й ті ж обмежені економічні ресурси - праця, капітал, природні ресурси, підприємницькі здібності можна використати у виробництві для створення життєвих благ, довольнятимуть різні потреби.

Це означає, що виробничі ресурси є альтернативними.

Альтернативний характер ресурсів зумовлює існування проблеми економічного вибору.

Проблема економічного вибору існує тому, що завдяки обмеженості виробничих ресурсів виникає питання альтернативності їх використання та пошуку найкращого (найдоцільнішого) поєднання.

Людина здійснює свій економічний вибір, коли вирішує, на виробництво чого витратити свої обмежені ресурси: зокрема, що посадити на й ділянці (б соток землі - дуже обмежений ресурс!) - полуницю, чи тюльпани, а якщо спробувати вирощувати все, то у якій пропорції; що купити на свій обмежений грошовий дохід (це теж ресурс) - велосипед чи модну куртку. Дитина робить свій економічний вибір, на гроші, дані їй на купівлю зошита, купує собі морозиво. Землевласник здійснює свій вибір, віддаючи землю в оренду одному з кількох претендентів, або ж вирощуючи урожай сам, а орендар - використо-вуючи землю за різним призначенням. Держава здійснює економічний вибір, коли вирішує, як і на що використати доходи державного бюджету, коли замість масла виробляє гармати, чи замість гармат - масло (приклад. який наводить П. Самуельсон у всіх виданнях свого знаменитого підручника «Економікс»). Усі і скрізь зіштовхуються з проблемою економічного вибору.

З економічним вибором пов'язане й доцільне та раціональне використання виробничих ресурсів. Правильний економічний вибір дозволите задовольняти зростаючі потреби а невдалий призведе до значних перевитрат peсуpсiв і зниження рiвня задоволення потреб людей.

Існує поняття ціни економічного виробу, яка визначається ціною задоволення тих потреб, що залишилися невтамованими, тобто від втамування яких відмовилися, обравши інші, більш суттєві. Те, від чого відмовилися, називають зумовленими (прихованими) витратами здійсненого економічного вибору.

Проблема економічного вибору та альтернативності витрат економічних (виробничих) ресурсів породжує проблему використання виробничих можливостей - окремого підприємства, об'єднання підприємств, галузі, регіональної чи національної економіки.

Виробничі можливості визначаються кількістю альтернативних економічних ресурсів та доцільним і ефективним їх використанням.

Економічні (виробничі) ресурси повинні застосовуватись повністю, щоб забезпечити максимум випуску благ. Проте кількість останніх визначається дією закону рідкісності ресурсів, що графічно втілюється у кривій виробничій можливостей, або кривій «трансформації» виробництва («трансформація» тут означає «переключення» альтернативних ресурсів з виробництва одних життєвих благ на створення інших).

Така крива побудована на рисунку. Вона відображає різноманітні варіанти економічного вибору гіпотетичного підприємства «Клімат», що обирає між виробництвом двох благ - холодильників (їх річну кількість відзначено по вертикальній осі) і побутових кондиціонерів (по горизонтальній осі). Для спрощення аналізу припустимо, що усі випущені холодильники і кондиціонери абсолютно однакові.

Фірма, виробничі можливості якої відображено на графіку, повністю використавши існуючі ресурси (їх грошова вартість складається з витрат на засоби та предмети праці, робочу силу тощо), може виробити протягом року 5 тис. холодильників (точка А) або 8 тис. кондиціонерів (точка F), якщо спрямує усі свої ресурси на виробництво лише холодильників їй лише кондиціонерів. Проте існує багато інших проміжних варіантів використання виробничих можливостей, кожен з яких дозволяє виробляти максимально можливий обсяг обох благ. Зокрема, точка В відображає такий економічний вибір фірми, коли вона виробить 4 тис. холодильників та 3 тис. кондиціонерів на рік, точка D показує комбінацію виробництва 2 тис. холодильників та 6 тис. кондиціонерів тощо. Крива трансформації АF утворюється безліччю точок, кожна з яких відображає певний варіант економічного вибору фірми.

Економічна суть трансформації виробництва полягає у тому, що фірма здійснює свій економічний вибір шляхом перерозподілу альтернативних ресурсів між виробництвом холодильників і кондиціонерів. Графік виробничих можливостей ілюструє той факт, що фірма (це може бути й галузь національної економіки, і вся економіка, і майстерня ремісника сільськогосподарська ферма тощо), котра повністю реалізує свій потенціал, не може збільшити виробництво одного блага, не поступившись випуском іншого. Функціонування фірми (галузі, економіки в цілому) на межі виробничих можливостей, яку й описує крива трансформації, свідчить про ефективність її виробництва.

Виходячи з цього, вибір комбінації, що відповідає точці М на графіку можна вважати невдалим, адже при цьому відбувається неповне або нераціональне (неефективне) використання ресурсів. Виробництво ж на основі вибору точки N взагалі нездійсненне, адже ця точка знаходиться за межами виробничих можливостей даної фірми (за межами кривої трансформації). Така виробнича комбінація стане можливою тільки за умов зростання виробничих можливостей (збільшення кількості чи якості застосованих ресурсів). Інакше кажучи, із зростанням кількості виробничиш факторів (або з підвищенням їх продуктивності, тобто якості) межа виробничих можливостей розширюється, а зі скороченням кількості ресурсів вона звужується.

3. Економічний продукт.

Життєве (господарське чи споживче) благо, створене економічними ресурсами (працею, капіталом, природними ресурсами, підприємницькими здібностями) у їх поєднанні, є економічним продуктом.

Дата добавления: 2014-01-11