Дози і концентрації. Розрахунки доз лікарських засобів для дітей та людей похилого віку

Принципи дозування ліків для дітей та людей похилого віку.

Фізичні та фізико-хімічні властивості

Залежність фармакотерапевтичних ефектів від екзогенних факторів

Циркадні ритми

Циркадні (добові) ритми — це коливання активності метаболіч­них ферментів печінки, чутливості ЦНС до дії психотропних речо­вин, ниркової екскреції, функції надниркових залоз тощо. Встанов­лено, що найсильніше антитромботична дія гепарину проявляється о 4-й годині ранку, найменше — о 8-й годині. Глюкокортикоїди при­значають згідно з циркадним ритмом активності гормонів наднир­кових залоз: 70-80 % добової дози — о 7-8-й годині ранку, решту — до 14-ї години. При бронхіальній астмі у 80 % хворих напади частіше стаються вночі. Побічні ефекти внаслідок застосування нестероїдних протизапальних препаратів, зокрема індометацину, виникають значно рідше, якщо їх призначають у вечірні години.

На фармакотерапевтичний ефект впливають екзогенні фактори.

Такі фізичні властивості, як агрегатний стан, ступінь подріб­нення, розчинність у воді чи ліпідах, ступінь дисоціації, визна­чають характер, силу і швидкість дії лікарської речовини.

Важливою для виявлення фармакологічного ефекту є лікар­ська форма, в якій призначають лікарські засоби. Так, препарати, призначені у формі мікрокапсул, мікродраже, виявляють рівно­мірний і тривалий терапевтичний ефект. Знання фізико-хімічних властивостей лікарських засобів, характеристики лікарських форм має практичне значення.

Хімічна структура. Фармакологічний ефект лікарських засо­бів залежить від їхньої хімічної структури, оскільки речовини, близькі за хімічною структурою, вивляють, як правило, подібну дію. Так, похідні барбітурової кислоти (барбітурати) пригнічують функцію ЦНС.

Специфічна дія лікарських речовин залежить від характеру і послідовності атомів у молекулі. Заміна навіть одного атома в мо­лекулі лікарської речовини може призвести до зміни фармаколо­гічної активності.

Кількість лікарських речовин, виражену в одиницях маси, об'є­му або біологічної активності, називають дозою, а ступінь розве­дення її в біологічних середовищах організму або розчинниках — концентрацією.

У медичній практиці дози розрізняють за прийомом:

• разова доза — кількість лікарської речовини на один прийом;

• добова доза — кількість лікарської речовини на добу;

• курсова доза — кількість лікарського препарату на курс лі­кування;

• ударна доза — перша доза препарату, яка перевищує на­ступні.

Позначають дози в грамах або частках грама. Для більшої точ­ності дозування розраховують на 1 кг маси тіла. В окремих випад­ках розраховують залежно від поверхні тіла (на 1 м²).

Мінімальні дози, які виявляють початковий біологічний ефект, називають мінімально терапевтичними. Дози, які в більшості па­цієнтів виявляють фармакотерапевтичну дію, — середніми тера­певтичними дозами. Якщо вони не дають потрібного ефекту, то дозу підвищують до вищої терапевтичної. Вищі терапевтичні дози (разові та добові; отруйних та сильнодіючих препаратів) на­ведено в Державній фармакопеї.

Визначають також токсичні дози, які справляють небезпечні для організму токсичні ефекти, і смертельні (летальні) дози.

Дози від мінімально терапевтичної до мінімально токсичної становлять терапевтичний діапазон (терапевтичне вікно).

Критерієм безпечного застосування лікарських засобів є тера­певтичний індекс — відношення летальної дози до середньої тера­певтичної.

Під час проведення фармакотерапії слід враховувати, що кон­центрація препарату в плазмі крові визначається фармакокінети­кою (всмоктуванням, біотрансформацією, екскрецією).

Для розрахунку терапевтичних доз для дітей використовують формули:

1. Доза для дитини = доза для дорослого х масу тіла дитини (кг) / 70

2. Доза для дитини = доза для дорослого х на вік дитини / 24.

Але при цьому не враховується фармакодинаміка ліків, вікові

характеристики і чутливість до них, а також індивідуальні особ­ливості хворої дитини.

Для проведення фармакотерапії у людей похилого віку дози не­обхідно підбирати індивідуально, рекомендують призначати лікарські засоби в знижених дозах, особливо на початку лікуван­ня. Так, дози серцевих глікозидів, седативних, гіпотензивних за­собів і нейролептиків знижують у два рази порівняно з такими для осіб середнього віку. Лікування антибіотиками і антибактеріаль­ними хіміопрепаратами проводять у звичайних або дещо зниже­них дозах.

6. Класифікація лікарських засобів.

I. Лікарські засоби – це фармакологічні речовини, дозволені уповноваженим на це органом відповідної країни у встановленому порядку для застосування з метою лікування, попередження чи діагностики захворювання у людини чи тварини.
Дозвіл на використання нової речовини лікарського засобу надає комітет МЗ України. Заключне рішення про введення нового лікарського засобу в медичну практику приймає міністр охорони здоров’я України. Він же надає відповідний наказ.
Лікарські засоби класифікуються по фармакологічній дії, по способу застосування, по токсичності, по фізико-хімічним властивостям, по агрегатному стану, по терміну зберігання та ін.
По фармакологічній дії:
(на основі довідників «Лікарські засоби» М.Д. Машковського, «Компендіум – лікарські препарати» і «Лікарські препарати» - Відаль).
І. Засоби, які впливають на нервову систему.

І.1. Засоби, які впливають на ЦНС.

1. Пригнічувальні

- анальгетики (наркотичні, ненаркотичні, НПЗЗ);

- седативні і снодійні;

- транквілізатори;

- нейролептики;

- протисудомні;

- протипаркінсонічні;

- засоби для наркозу.

2. Збуджувальні

- стимулятори ЦНС;

- аналептики;

- антидепресанти;

- ноотропи;

- адаптогени;

- засоби, які впливають на мозковий кровообіг.

І.2. Засоби, які впливають на периферичну нервову систему.

1. На чутливі нервові закінчення (які впливають на аферентну іннервацію)

- місцевоанестезуючі;

- обволікаючі;

- адсорбуючі;

- в’яжучі;

- відхаркувальні;

- подразнювальні.

2. На периферичні нейромедіаторні процеси (які впливають на еферентну частину нервової системи)

- холіноміметики;

- антихолінестеразні;

- М-холіноблокатори;

- гангліоблокатори;

- міорелаксанти;

- адреноміметики;

- α-адреноблокатори;

- β-адреноблокатори;

- симпатолітики.

ІІ. Засоби, які впливають на органи й тканини

1. Засоби, які впливають на серцево-судинну систему

- серцеві глюкозиди;

- антигіпертензивні;

- антиаритмічні;

- гіпохолестеринемічні;

- спазмолітичні.

2. Засоби, що впливають на видільну систему

- діуретики.

3. Засоби, що впливають на кровотворну систему

- що впливають на зсідання крові;

- що впливають на еритро- та лейкопоез.

4. Засоби, що впливають на систему травлення

- анорексигенні;

- гіркоти; засоби замісної терапії;

- антацидні;

- противиразкові;

- гепатопротектори;

- послаблювальні; проносні; засоби проти діареї.

5. Засоби, які впливають на обмін речовин. Гормональні препарати гіпофіза, щитоподібної залози, пара щитоподібних, статевих залоз, кори надниркових залоз, анаболічні стероїди.

- інсулін та пероральні гіпоглікемічні засоби;

- вітаміни, макро- й мікроелементи;

- ферменти; антиферменти;

- засоби для трансфузійної терапії.

ІІІ. Хіміотерапевтичні засоби.

1. Протимікробні, противірусні, протипаразитарні.

- антибіотики;

- сульфаніламіди;

- протитуберкульозні;

- протигельмінтні;

- протигрибкові;

- противірусні;

- протималярійні;

- протисифілітичні;

- антисептики;

- дезінфікуючі.

IV. Препарати різних фармакологічних груп.

- антибластомні;

- антиалергічні;

- антидоти.
По способу застосування
- для зовнішнього застосування;
- для внутрішнього застосування;
- для ін’єкційного застосування.
По токсичності
v група препаратів списку А, об’єднує отруйні і наркотичні засоби;
v група препаратів списку В (сильнодіючі засоби);
v група препаратів звичайного списку, які не є небезпечними з точки зору токсичності.
По фізико-хімічним властивостям
v потребуючі захисту від світла;
v потребуючі захисту від впливу вологи;
v потребуючі захисту від випаровування;
v потребуючі захисту від впливу підвищеної температури;
v потребуючі захисту від пониженої температури;
v потребуючі захисту від впливу газів, які знаходяться в навколишньому середовищі;
v пахучі, фарбуючі, вогнебезпечні, вибухонебезпечні.
По термінам зберігання
v з обмеженим терміном зберігання (до 3-х років);
v з терміном зберігання більше 3-х років;
По способу отримання – природні і синтетичні;
По агрегатному стану – порошкоподібні, мазевидні, рідкі і ін;
По видам способам упаковки – яка приміняється в тарі – упакованих засобів, упаковочних матеріалів.

Загальний висновок:

У практичній діяльності майбутньому спеціалісту необхідно знати побічні дії ліків на організм, їх комбіновану дію, несумісності ліків, принципи дозування, чинники, які впливають на дію ліків в організмі з метою їх раціонального призначення і застосування.

Дата добавления: 2014-01-11