Завдання для самостійної роботи. План лекційного заняття

План лекційного заняття

1. Державний моніторинг навколишнього природного середовища.

2. Державний облік у галузі природокористування та охоронинавколишнього природного середовища.

3. Стандартизація і нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища.

4. Екологічна експертиза.

Завдання для самостійної роботи:

1. Лімітування у галузі природокористування.

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 237-244.

2. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - стор. 178-182.

2. Екологічне ліцензування.

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 254-260.

2. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - стор. 178-182.

3. Екологічне інформаційне забезпечення.

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 261-268.

2. Екологічне право України. Підручник за ред. Проф. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: Право, 2005. – стор. 63-65.

4. Екологічний контроль (Поняття екологічного контролю. Державний, відомчий, виробничий і громадський екологічний контроль).

1. Екологічне право України. Підручник за ред. Проф. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: Право, 2005. – стор. 111-135.

2. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - стор. 187-194.

Література:

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 201-298.

2. Екологічне право України. Підручник за ред. Проф. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: Право, 2005. – стор. 52-65.

3. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - стор. 171-194.

ТЕМА 1.10. Економіко-правовий механізм у галузі екології

Поняття і склад економіко-правового механізму у галузі екології.

Правові форми платежів у галузі екології.

Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності.

Література:

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 299-333.

2. Екологічне право України. Підручник за ред. Проф. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: Право, 2005. – стор. 153-170.

Під функціями управління у сфері природокористування та охорони довкілля слід розуміти види діяльності державних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадських організацій по забезпеченню організації раціонального використання природних ресурсів, їх відтворення та захисту і охорони навколишнього природного середовища:

1. Екологічний моніторинг.

2. Розподіл та перерозподіл природних ресурсів.

2. Екологічне планування і прогнозування.

4. Просторово-територіальний устрій об'єктів природи.

5. Державний облік і ведення державних кадастрів.

6. Стандартизація і нормування.

5. Лімітування.

6. Екологічна експертиза.

7. Екологічне ліцензування.

8. Екологічне інформаційне забезпечення.

9. Екологічний контроль.

1. Державний моніторинг навколишнього природного середовища.

Функція нагляду (моніторингу) за використанням природних ре­сурсів та охороною довкілля являє собою діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади з питань екології, по нагляду, збору, обробці, передачі, збереженні та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробці науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Згідно з Положенням про державну систему моніторингу дов­кілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року, розрізняють:

- загальний (стандартний);

- опера­тивний (кризовий);

- фоновий (науковий) моніторинг.

Система державного моніторингу базується на трьох рівнях:

- локальному — на території окремих об'єктів (підприємств, міст, ділянок ландшафту). Він здійснюється на територіях нижче регіонального рівня, до територій окремих природних ресурсів і елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів;

- регіональному — в межах адміністратив­но-територіальних одиниць, на території економічних і природних регіонів. Регіональний моніторинг проводять на те­риторіях, що характеризується єдністю фізико-географічних, еко­логічних та економічних умов;

- національному — на території держави в цілому. Національний моніторинг охоплює територію, що перебуває в межах кордонів України.

Відповідно до міжнародних програм Україна може брати участь у роботах по глобальному моніторингу довкілля

Державний моніторинг навколишнього природного середови­ща України здійснюють:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища;

Національне космічне агентство;

Мініс­терство охорони здоров'я;

Міністерство аграрної політики;

Держкомітет по лісовому господарству;

Держкомітет по водному госпо­дарству;

Держкомітет по земельним ресурсам;

Держкомітет житло­во-комунального господарства, інші зацікавлені міністерства та відомства.

Моніторинг довкілля ведеться з дотриманням принципу суміс­ності різнорідних даних, заснованого на застосуванні єдиних кла­сифікаторів, кодів, систем одиниць тощо. Для отримання необхідної інформації при моніторингу довкілля застосовується дистанційне зондування, наземні зйомки-спостереження, фондові дані тощо. За результатами оцінки стану навколишнього природного середовища складаються доповіді, прогнози і рекомендації для прийняття необхідних рішень центральними органами виконавчої влади.

2. Державний облік у галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

Функція обліку природних ресурсів являє собою діяльність упов­новажених державних органів виконавчої влади та органів місце­вого самоврядування, спрямовану на систематизацію відомостей стосовно правового, природного та господарського стану природ­них ресурсів, а також їх окремих складових частин.

Облік природних ресурсів проводиться у формі ведення природноресурсових кадастрів, а саме:

- земельного кадастру,

- обліку вод та водного кадастру,

- обліку і кадастру рослинного світу,

- обліку лісів і лісового кадастру, обліку родовищ,

- запасів і проявів корисних ко­палин та кадастру родовищ і проявів корисних копалин,

- кадастру тваринного світу,

- кадастру територій та об'єктів природно-за­повідного фонду,

- обліку в галузі охорони атмосферного повітря.

Термін «кадастр» (реєстр) означає систематизований банк кількісних і якісних даних щодо певного об'єкта.

Відповідно до ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр становить собою єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками і містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, кла­сифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл се­ред власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр включає кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, їх державну реєстрацію, а та­кож облік кількості та якості земель.

Завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охоро­ни вод та відтворення водних ресурсів.

Розрізняють державний облік водокористування, поверхневих вод та підземних вод.

Згідно з Порядком ведення державного водного кадастру, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 року, державний водний кадастр являє собою систематизова­ний звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів. До водного кадастру включаються також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують викори­стання води, очищення та скид зворотних вод (споруди для забору та транспортування води, споруди, на яких здійснюється очистка зворотних вод, тощо).

Призначенням водного кадастру є систематизація даних дер­жавного обліку вод та визначення наявних для використання вод­них ресурсів.

Державний облік і кадастр рослинного світу містить систему відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослин­них угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормо­вих, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, не­обхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтво­рення й ефективної охорони.

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр містять си­стему відомостей і документів про правовий режим лісового фон­ду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захищеності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціональ­ного ведення лісового господарства і оцінки результатів госпо­дарської діяльності в лісовому фонді.

Завданням державного обліку лісів і лісового кадастру є ор­ганізація охорони та захисту лісів, раціональне використання лісо­вого фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контро­лю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді та забезпе­чення органів місцевого самоврядування, зацікавлених органів державної виконавчої влади, лісокористувачів відомостями про лісовий фонд.

Родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних ко­палин підлягають обліку в державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин. Державний облік родовищ запасів і проявів корисних копалин здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин міс­тить відомості про кожне родовище, включене до Державного фон­ду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корис­них копалин.

Державний кадастр тваринного світу містить систематизовану сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони і раціонально­го використання тваринного світу.

Ведення кадастру тваринного світу передбачає виконання таких кадастрових робіт: проведення експедиційних робіт (спостережен­ня і вивчення чисельності, стану та інших характеристик тварин­ного світу безпосередньо у природному середовищі); аналіз даних, одержаних під час проведення експедиційних робіт, а також даних, що містяться в матеріалах державного лісовпорядкування, впоряд­кування мисливських угідь, державній та відомчій статистичній звітності про стан тваринного світу, чисельність і обсяги госпо­дарського використання диких тварин тощо.

Ведення кадастру тваринного світу покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідно­го фонду містить відомості про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні і якісні характеристики цих те­риторій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну й іншу цінність.

Призначенням кадастру територій та об'єктів природно-за­повідного фонду є оцінка складу та перспектив розвитку природ­но-заповідного фонду, стану територій та об'єктів, що входять до нього, організації їх охорони й ефективного використання, плану­вання наукових досліджень, а також забезпечення державних ор­ганів, інших зацікавлених об'єктів відповідною інформацією, не­обхідною для вирішення питань соціально-економічного розвит­ку, розміщення продуктивних сил та в інших цілях, передбачених законодавством України.

Ведення зазначеного кадастру покладено на Державний комітет природних ресурсів України.

Державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають: об'єкти, які справляють або можуть справити шкідли­вий вплив на здоров'я людей та на стан атмосферного повітря; види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря.

Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійс­нюється за єдиною системою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дата добавления: 2014-01-11