Екологічне ліцензування

Визначення загального поняття «ліцензія» міститься у Госпо­дарському кодексі України (ст. 14), де зазначається, що ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта гос­подарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Аналогічним чином визначається це поняття й у ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (2000 р.).

Натомість чинне екологічне законодавство часто застосовує та­ке поняття, як дозвіл на спеціальне використання природних ре­сурсів. Згідно з п.З Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого по­становою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р., дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів — це офіційний доку­мент, що засвідчує право підприємств, установ, організацій, грома­дян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

В екологічному законодавстві на сьогодні містяться поло­ження, що передбачають можливість використання різних форм до­кументів, які виконують функції ліцензії. Так, крім власне ліцензій (наприклад, на право користування надрами, на поводження з відходами), застосовуються дозволи (наприклад, на викиди та ски­ди у довкілля забруднюючих речовин), лісорубні квитки та ордери (на право заготівлі деревини та живиці), лісові квитки (на право побічних лісокористувань) тощо.

З урахуванням зазначеного екологічне ліцензування — це діяль­ність уповноважених державних органів та органів місцевого само­врядування, пов'язана із видачею ліцензій (дозволів) на природокорис­тування або здійснення видів діяльності, що впливають або можуть вплинути на стан довкілля..

Ліцензування можна класифікувати на види:

1. усі види діяльності щодо спеціального використання природних ресурсів: лісокористування, водокористування, надрокористування, користування атмосфер­ним повітрям, об'єктами тваринного та рослинного світу тощо.

2. -пов'язані з потенційною небезпекою для здоров'я людей. До
таких видів діяльності згідно зі ст. ІЗ Закону України «Про забез­печення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
віднесено: виробництво, переробку та реалізацію харчових продуктів та добавок; медикаментів, медичних імунобіологічних пре­
паратів; предметів гігієни та санітарії; косметично-парфюмерних виробів; алкогольних напоїв та тютюнових виробів; товарів побутової хімії; а також комунально-побутове та медичне обслуговуван­ня населення; виховання та навчання дітей і підлітків, будь-які роботи з біологічними агентами та хімічними речовинами, джерела­ми іонізуючих та неіонізуючих випромінювань і радіоактивними речовинами.

- пов'язані з виробництвом, зберіганням, транспортуванням та
реалізацією пестицидів і агрохімікатів (ст. 9 Закону України «Про
пестициди та агрохімікати»);

- діяльність у сфері використання ядерної енергії та поводжен­ня з радіоактивними відходами (ст. 11 Закону України «Про пово­дження з радіоактивними відходами»);

- діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення (ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне во­допостачання»)

- діяльність у сфері поводження з відходами (ст. 17 Закону Ук­раїни «Про відходи») тощо.

Дата добавления: 2014-01-11