Основні підсистеми суспільства

Система (від грець. – ціле, складене з частин, об’єднання) – сукупність елементів, які знаходяться у співвідношенні і зв’язку одні з одними і утворюють певну цілісність, єдність.

Суспільство як соціальна система.

Суспільство є складним соціальним утворенням, всі елементи якого мають свою власну розгалуженість на складові. Такі об'єкти можна досліди­ти лише засобами системного аналізу.

Основним поняттям системного підходу є поняття системи.

Соціальну систему можна визначити як (1) множину індивідів, груп, спільностей, (2) які знаходяться у певних типах взаємодії і відносин, (3) що утворюють в своїй сукупності якісну цілісність. Соціальними системами є групи людей, які достатньо тривалий період часу знаходяться у безпосередньому контакті; організації з чітко оформленою соціальною структурою; етнічні і національні спільноти.

Основними характеристиками системи (у тому числі соціальної) є на­ступні:

1. Система внутрішньо упорядкована і диференційована, має багаторів­неву ієрархічну будову (частини, елементи, відносно самостійні підсистеми), причому її структура історично змінна. Елементами соціальної системи є індивіди, групи, спільноти, соціальні інститути та організації.

2. Кожна соціальна система може бути елементом більш глобального соціального утворення.

3. Система завжди більша від суми елементів, які складають її. Тут діє так званий «ефект складання»: наприклад, проста сума певних дій індивідів пе­реростає в суттєво нову, системну якість – соціальну життєдіяльність, яка не може бути зведеною до індивідуальної життєдіяльності. Суспільство – цілісна система, через взаємодію своїх елементів вона має таку якість, якої не має жодний її елемент.

4. Будь-яка система має певний системоутворюючий фактор (або їх мо­же бути декілька), що обумовлює змістовну сторону системи, її структуру, сітку законів і відносин між елементами.

Система орієнтована на саморозвиток, спроможна на постійне власне самозбереження та відтворення.

Системний підхід до вивчення суспіль­ства передбачає виокремлення його частин (підсистем), аналіз їхніх функцій, взаємозв'язків тощо.

Суспільство можна розглядати під різним кутом зору, наприклад, його можна звести до сукупності всіх груп, що входять до нього, і тоді дослідник матиме справу насамперед з населенням. Можна вважати, що стрижнем суспільства виступає соціальна ієрархія, в якій всі люди розташовані за критерієм багатства та обсягом влади. Нагорі опиниться багата і всевластна еліта, посередині середній клас, а внизу бідна і безправна більшість або меншість суспільства. Можна звести суспільство до сукупності п'яти фундаментальних інститутів: сім'я, виробництво, держава, освіта (культура і наука) та релігія.

Можна, врешті, все суспільство розділити на чотири основні сфери - економічну, політичну, соціальну та культурну. Поділ суспільства на чотири сфери допомагає орієнтуватися в різноманітті суспільних явищ. Слово «сфера» при цьому означає практично те ж саме, що підсистема або частина суспільства.

Економічна сфера включає чотири головних види діяльності: виробництво, розподіл, обмін і споживання. До неї відносяться не тільки підприємства, заводи, фірми, банки, ринки, але також потоки грошей та інвестицій, обіг капіталів тощо. Іншими словами те, що дозволяє суспільству наявні в його розпорядженні ресурси (землю, працю, капітал і управління) запустити у виробництво і створити таку кількість товарів і послуг, які задовольнять життєво важливі потреби людей – в їжі житлі, дозвіллі тощо. В економічному житті суспільства безпосередньо бере участь не більше 50% населення (діти, люди похилого віку, інваліди не є виробниками матеріальних цінностей або виступають такими лише частково), яку називають економічно активним населенням: робітники, службовці, підприємці, банкіри. Опосередковано в економічні сфері бере участь 100% людей, які проживають на даній території, оскільки кожен є споживачем товарів і послуг.

Політична сфера – це президент і апарат президента, уряд і парламент, місцеві органи влади, армія, міліція, податкова та митна служба, які всі разом складають державу. Основне завдання держави – забезпечення соціального порядку в суспільстві, залагодження конфліктів між партнерами, наприклад робітниками, профспілками і роботодавцями, запровадження нових законів і спостереження за їх неухильним виконанням усіма структурами, недопущення політичних переворотів, захист зовнішніх кордонів і суверенітету країни, збір податків та забезпечення грошима закладів соціальної та культурної сфер тощо. Задача партий - выражать многообразие политических интересов, часто противоположных, различных групп населения через установленные законом каналы. Завдання партій – виражати різноманіття політичних інтересів, часто протилежних, різних груп населення через встановлені законом канали.

Духовна сфера (культура, наука, релігія і освіта) включає університети та лабораторії, музеї та театри, художні галереї та науково-дослідні інститути, журнали і газети, пам'ятники культури і національні художні скарби, релігійні громади тощо. У цій сфері вирішуються чотири головні завдання:

· Наука покликана відкривати нові знання в технічній і гуманітарній сферах, тобто створювати передові технології, розкривати закони всесвіту.

· Освіта покликана передавати отримане вченими знання наступним поколінням найефективнішим способом, для чого створюються школи та університети, новітні програми та методики викладання.

· Культура покликана створювати позанаукові, і саме художні цінності, зберігати їх у бібліотеках, музеях, виставляти в галереях.

· Релігія надає сенс людському життю і визначає основні норми моралі.

Соціальна сфера охоплює класи, соціальні верстви, нації, взяті в їх відносинах і взаємодії одині з одними. Соціальна сфера розуміється в двох значеннях – широкому та вузькому.
Соціальна сфера суспільства в широкому значенні – це сукупність організацій та установ, які відповідають за добробут населення. У цьому випадку сюди включаються магазини, пасажирський транспорт, комунальне та побутове обслуговування (ЖЕКи, хімчистки і т.д.), заклади громадського харчування (їдальні, ресторани і т.д.), системи охорони здоров'я, зв'язку (телефон, пошта, телеграф), а також установи дозвілля і розваги (парки культури, стадіони, кінотеатри і т.д.). Соціальна сфера, таким чином, охоплює майже всі прошарки і класи – від багатих і середніх до бідних.

Соціальна сфера у вузькому значенні передбачає тільки соціально незахищені верстви населення (пенсіонери, безробітні, малозабезпечені, багатодітні сім'ї, інваліди і т.д.), а також органи та установи соціального захисту і соціального забезпечення (включаючи і соціальне страхування. У другому значенні соціальна сфера охоплює не все населення, а лише, як правило, найбідніші верстви.

Дата добавления: 2014-01-11