Організаційно-правова основа соціальної політики Європейських співтовариств

ІНТЕГРАЦІЯ В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

ПРОЦЕСУАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

Допит - це слідча дія, в процесі якої слідчий отримує від особи, яка володіє відомостями, що мають значення по кримінальній справі, словесну інформацію про обставини події злочину та інші факти, які мають значення для встановлення об’єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону.

Допит - це процес отримання показань від осіб, які володіють відомостями, що мають значення по кримінальній справі.

Предмет допиту: 1) про обставини, які підлягають встановленню по даній справі; 2) про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ним.

Допит поділяється на окремі види залежно від процесуального статусу допитуваних учасників процесу і провадиться за певними правилами ‑ загальними для всіх видів допиту та особливими для окремих видів допиту.

У цей час, в країнах Європейського Союзу утворилася найбільш розвинена в сучасному світі система соціального забезпечення, основи якої були закладені ще в першій половині XX ст. З іншого боку, як і в будь-якій іншій сфері діяльності, завжди залишаються можливості для її покращення, удосконалення. Стосовно до соціальної політики – це підвищення рівня життя й соціальної захищеності громадян. Тому, засновуючи в 1957 р. Європейське економічне співтовариство, держави-члени закріпили в Договорі загальну згоду щодо необхідності «сприяти покращенню умов праці й життєвих стандартів працівників». Тому перспективи, які зв'язувалися, в першу чергу, із процесами економічної інтеграції країн ЄЕС, повинні були випливати зі створення й «функціонування загального ринку, що буде сприяти гармонізації соціальних систем» [1, ст. 136].

Однак, гармонізація соціальних систем не може автоматично стати результатом заходів, здійснюваних тільки в господарській сфері. Поряд з економічними заходами потрібна спільна робота з регулювання соціальної сфери, координація якої була доручена Співтовариству. Таким чином, замість із загальної політики по регулюванню різних аспектів економічної діяльності одним зі складових елементів компетенції ЄС стали «політика забезпечення зайнятості» і «політика в соціальній сфері», так само як і «політика в області охорони здоров'я».

Багато дослідників зазначають, що соціальна політика в ЄС має двоїсту структуру, що складається з твердого ядра (вплив економічної політики ЄС на зростання та зайнятість, розподіл добробуту) та м’якої оболонки (політика у сфері зайнятості, в освіті, соціальній сфері, створенні робочих місць, соціальному захисті).

Необхідність у проведенні ЄС скоординованої політики в соціальній сфері (соціальної політики) є наслідком двох взаємозалежних причин.

По-перше, вона обумовлена соціальними цілями загального ринку всіх напрямків діяльності у межах ЄС, що «має своїм завданням... діяти повсюдно в Співтоваристві по досягненню високого рівня зайнятості й соціального захисту, рівноправності чоловіків і жінок... підвищенню життєвого рівня і якості життя» [1].

По-друге, вже на перших етапах будівництва загального ринку виявилося, що реалізація його принципів, насамперед принципу зведеного руху трудящих, призводить до виникнення проблеми «соціального демпінгу»: робоча сила, як фактор виробництва, маючи можливість без перешкод пересуватися в межах Співтовариства буде їхати, насамперед, у ті країни, де вище рівень соціального захисту. Це породжено в першу чергу розходженнями, що зберігаються, у середньодушовому ВВП (див. табл. 9.1.).

Таблиця 10.1.

Дата добавления: 2014-01-11