Періодичність внутрішніх перевірок звичайно становить один рік

2.2 Технічні вимоги до випробувальних лабораторій.

Точність та вірогідність випробовування та/або калібрування, проваджених лабораторією, визначають такі чинники:

µ людський чинник,

µ приміщення та умови довкілля,

µ методи випробовування та калібрування і оцінювання придатності методів,

µ обладнання,

µ простежуваність вимірювання,

µ відбирання зразків,

µ поводження з випробовуваними та каліброваними виробами.

Персонал. Керівництво лабораторії повинно забезпечити компетентність усіх, хто працює зі спеціальним обладнанням, випробовує та/або калібрує, оцінює результати і підписує протоколи випробувань та свідоцтва про калібрування.

Спе­цифічні завдання треба доручати персоналові з урахуванням відповідної освіти, підготовленості, досвіду та/або проявленої майстерності.

Персонал, відповідальний за думки та їх тлумачення, викладені в протоколах випробувань, окрім відповід­ної кваліфікації, підготовленості, досвіду і задовільних знань з випробовування, що він провадить, повинен також володіти:

· необхідними знаннями технології виробництва випробовуваних виробів, матеріалів, продукці ї або способу, яким їх застосовують чи повинні застосовувати, а також дефектів або можливих погіршень якості під час використовування чи обслуговування;

· знанням основних вимог, що містяться у законодавстві та стандартах;

· розумінням значності виявлених відхилів у порівнянні з нормальним використовуванням відповідних виробів, матеріалів, продукції та ін.

Керівництво лабораторії повинно сформулювати цілі стосовно освіти, підготовленості та майстерності персоналу лабораторії..

У ВЛ повинні бути посадові інструкції робіт для керівного, технічного та профе­сійного персоналу, який бере участь у випробовуванні та калібруванні.

Опис робіт в посадових інструкціях повинен визначати:

Ø обов'язки щодо випробовування та/або калібрування;

Ø обов'язки щодо планування випробовування та/або калібрування і оцінювання результатів;

Ø обов'язки щодо формулювання думок та тлумачень;

Ø обов'язки щодо модифікування і розробляння методів, а також з оцінювання нових методів;

Ø необхідні знання та досвід;

Ø кваліфікацію та програми готування;

Ø функції керівництва.

Приміщення та умови довкілля. Умови провадження випробовування та/або калібрування, повинні охоплювати:

µ біологічній стерильності,

µ пилові,

µ електромагнітним завадам,

µ радіації,

µ вологості,

µ електропостачанню,

µ температурі,

µ рівню шуму та вібрації

стосовно відповідної технічної діяльності.

Методи випробовування та калібрування і оцінювання придатності методів. Лабораторія у своїй діяльності повинна використовувати методи і процедури, що відповідають галузі її діяльності.

Вони охоплюють:

v відбирання зразків, поводження з ними (транспортування, зберігання та готування зразків), що підлягають випробовуванню та/або калібруванню,

v оцінювання невизначеностей вимірювання,

v статистичні методи аналізування даних випробо­вування та/або калібрування.

Вибирання методів. Лабораторія повинна використовувати методи випробовування та/або калібрування, зокрема методи відбирання зразків, що відповідають потребам замовників і які придатні для даного випробовування та/або калібрування.

Якщо замовник не зазначив метод, який треба використовувати, лабораторія повинна вибрати відповідні методи, що були викладені:

у міжнародних, регіональних або національних стандартах,

рекомендовані авторитетними технічними організаціями,

описані у відповідних наукових статтях чи журналах,

рекомендовані виробником обладнання.

Розроблені або прийняті лаборато­рією методи також можуть бути використані, якщо вони придатні та оцінені.

Про обраний метод треба повідомити замовникові.

Методи, розроблені лабораторією. Впроваджування методів випробовування та калібрування, розроблених лабораторією для влас­ного використовування, повинно бути планованим видом роботи, що його доручають кваліфіковано­му персоналові, який має необхідні ресурси.

Нестандартизовані методи. У разі, якщо необхідно використовувати методи, що не є застандартизовані, їх треба узгодити із замовником і вони повинні мати чіткий опис вимог замовника та цілі випробовування та/або каліб­рування.

Для нових методів випробовування та/або калібрування, необхідно розробити спеціальні процедури, щодо їхнього застосування та атестації.

Оцінювання придатності методів. Це підтвердження шляхом дослідження та надання об'єктив­них доказів того, що конкретні вимоги до специфічного цільового використовування виконуються.

Лабораторія повинна оцінювати придатність:

v нестандартизованих методів,

v методів, ство­рених і розроблених лабораторією,

v стандартизованих методів, використовуваних за межами цільової сфери їх поширення,

v розширень та модифікацій стандартизованих методів

для підтверджен­ня того, що ці методи підходять для цільового використовування.

Оцінювання придатності може охоплювати процедури відбирання зразків, поводження та транспортування.

Використовувані прийоми, для визначення ефективності методу, повинні бути одним з таких або сполучен­ням таких прийомів:

Ø калібруванням з використовуванням вихідних еталонів або зразкових речовин;

Ø порівнянням результатів, досягнутих за допомогою інших методів;

Ø міжлабораторними порівняннями;

Ø систематичним оцінюванням чинників,

що впливають на результат, оцінюванням невизначеності результатів на основі наукового осмислення теоретичних принципів методу та практич­ного досвіду.

Границі та точність значень, одержуваних за допомогою оцінених методів (наприклад, значень невизначеності результатів, границі виявлення, вибірності методу, лінійності,границі повто­рюваності та/або відтворюваності, стійкості до зовнішніх впливів та/або поперечної чутливості до інтер­ференції матриці зразка/об'єкта випробовування), повинні відповідати потребам замовників.

Джерелами невизначеності є (але не обмежуються) використовувані вихідні еталони та зразкові речовини, використовувані методи та обладнання, довкілля,

властивості та стан виробу, що підлягає випробовуванню або калібруван­ню, а також оператор.

Обладнання. Лабораторія повинна мати обладнання усіх видів для:

§ відбирання зразків,

§ вимірювання;

§ випробовування,

яке необхідне для правильного випробовування та/або калібрування зокрема для:

ü відбирання проб,

ü готування виробів,

ü калібруванню,

ü обробляння й аналізування даних випробовування та/або калібрування.

До введення в експлуатування обладнання (зокрема обладнання, використовуване для відбирання зразків) треба відкалібрувати або перевірити на предмет встановлення його відповідності технічним вимогам, що діють у лабораторії, та відповідним стандартам.

3 обладнанням повинен працювати уповноважений персонал.

Простежуваність вимірювання. У лабораторії повинна бути встановлена програ­ма та процедура для провадження калібрування свого обладнання, яка повинна охоплювати:

§ систему вибирання,

§ використовування,

§ калібрування,

§ перевіряння,

§ конт­ролювання

§ та підтримування еталонів, зразкових речовин,

використовуваних як еталони, а також вимірювального та випробовувального обладнання, що використовують для провадження випробовування та калібрування.

Калібрувальна лабораторія встановлює простежуваність вимірювання своїх власних еталонів та вимірювальних інструментів із системою SI за допомогою нерозривного ланцюга калібрування або зіставлень, що зв'язують їх із відповідними первинними еталонами одиниць системи SI.

Простежуваність вимірювання до одиниць системи SI можна досягнути шляхом посилання на відповідний первинний еталон, або посиланням на природну константу, значення якої відомо у межах значення відпо­відної одиниці системи SI та рекомендовано Генеральною конференцією мір та ваг (CGPM) і Міжнародним комітетом мір та ваг (СIРМ).

Калібрувальні лабораторії, що мають свої власні первинні еталони або представлення одиниць системи SI на основі фундаментальних фізичних констант, можуть декларувати простежуваність свого вимірювання до системи SI тільки після того, як ці еталони буде звірено, прямо або опосередковано, з іншими подібними еталонами національного метрологіч­ного інституту.

Існують калібрування, що у даний час не можуть бути точно виконані в одиницях систе­ми SI.

У цих випадках калібрування повинне забезпечувати достовірність вимірювання шляхом установлення простежуваності вимірювання до відповідних еталонів, як-от:

♦ використовування стандартних зразків, наданих компетентним постачальником, щоб дати надійне визначення фізичних або хімічних характеристик матеріалу;

♦ використовування встановлених методів та/або узгоджених еталонів, чітко описаних та узгод­жених усіма зацікавленими сторонами.

Вихідні еталони. Лабораторія повинна мати програму і процедуру калібрування своїх власних вихідних еталонів. Вихідні еталони повинні бути відкалібровані органом, що може забезпечити простежуваність.

Вихідні еталони повинні калібруватися до та після будь-якого регулювання.

Зразкові речовини. Внутрішні зразкові речовини треба перевіряти у залежності від технічних та економічних потреб.

2.2.1 Відбирання зразків

Відбирання зразків — це визначена процедура, за допомогою якої відбирається частина речовини, матеріалу або продукції з метою провадження випробовування або калібрування репрезентативного зразка сукупності.

Необхідність відбирання зразків може бути зазначено у відповідних технічних умовах, згідно з якими провадиться випробовування або калі­брування речовини, матеріалу або продукції.

У процедурах відбирання зразків треба описувати вибирання, план відбирання, вилучання та готування зразка або зразків із речовини, матеріалу або продукції для отримання необхідної інформації.

2.2.2 Поводження з випробовуваними та каліброваними виробами.

Лабораторія повинна мати процедури транспортування, одержання, поводження, захисту, зберігання, схоронності та/або видалення виробів, що випробовуються та/або калібруються.

2.2.4 Звітування про результати

Результати кожного випробовування, калібрування чи серії випробовування або калібрування, проваджених лабораторією, повинні бути повідомлені точно, чітко, недвозначно та об'єктивно і згідно з усіма спеціальними інструкціями, що містяться у методах провадження випробовування або каліб­рування.

Результати треба реєструвати у:

· протоколах випробувань;

· свідоцтвах про калібрування.

і вони повинні містити всю потрібну замовнику та необхідну для тлумачення результатів випробовування або калібрування інформацію, а також усю інформацію, що вимагається для використовуваного методу.

Протоколи випробувань та свідоцтва про калібрування інколи називають свідоцтвами про випробовування та протоколами про калібрування відповідно.

3. Види повірок та сфери застосування. Порядок організації проведення повірок вимірювальних засобів.

3.1 Загальні вимоги

Підприємства, установи та організації, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які експлуатують, виробляють, ремонтують, продають і видають на прокат засоби вимірювальної техніки, що підлягають повірці, зобов'язані своєчасно подавати зазначені засоби вимірювальної техніки на повірку.

Засоби вимірювальної техніки, призначені для застосування в побуті, подають на періодичну та позачергову повірку за бажанням їх власника.

ПРИМІТКА: Це положення не стосується засобів вимірю­вальної техніки, що використовуються для обліку і розрахунків за електричну і теплову енергію, газ, воду тощо.

Повірка засобів вимірювальної техніки може здійснюватись:

¨ у стаціонарних та пересувних повірочних лабораторіях;

¨ безпосередньо на підприємствах шляхом відрядження державних повірників на ці підпри­ємства.

Повірку засобів вимірювальної техніки здійснюють згідно з методиками повірки, викла­деними в окремих документах і затвердженими за встановленим порядком або викладеними відповідних розділах експлуатаційної документації.

ПРИМІТКА: Засоби вимірювальної техніки, які застосовуються для спостереження за зміною фі­зичних величин без оцінки їх значень з нормованою похибкою (як індикатори), повірці не підлягають. На такі засоби вимірювальної техніки та їх експлуатаційні документи повинна бути нанесена позначка «І».

Засоби вимірювальної техніки визнають придатними до застосуванн я, якщо результати повірки підтверджують їх відповідність метрологічним і технічним вимогам, встановленим у нормативних документах чи технічній документації.

3.2 Види повірок,їх мета, умови і порядок проведення

Для засобів вимірювальної техніки, які підлягають повірці, встановлюються такі види повірки : первинна,періодична,позачергова,інспекційна,експертна.

3.2.1 Первинна повірка

Первинній повірці підлягають засоби вимірювальної техніки:

під час випуску з вироб­ництва і ремонту,

під час ввезення з-за кордону, якщо не визнаються результати повірки, проведеної в іноземних державах.

ПРИМІТКИ: 1)Первинній повірці підлягає кожен зразок засобів вимірювальної техніки.

2) Допускається вибіркова первинна повірка засобів вимірювальної техніки, якщо це перед­бачено відповідною методикою повірки.

Первинну повірку проводять:

Ø на місці виготовлення (ремонту) засобів вимірювальної техніки,

Ø у територіальних органах Держспоживстандарту України;

Ø в акредитованих метрологічних службах.

3.2.2Періодична повірка

Періодичній повірці підлягають засоби вимірювальної техніки, які перебувають в екс­плуатації або призначені до продажу та прокату.

Періодичній повірці підлягає кожен засіб вимірювальної техніки, за винятком тих, періодична повірка яких не передбачена методикою повірки.

Періодична повірка може здійснюватися на території користувача засобів вимірюваль­ної техніки, територіального органу Держспоживстандарту України або акредитованої метрологічної служби.

ПРИМІТКА: Місце повірки вибирає користувач за погодженням з відповідним територіальним органом Держспоживтандарту України або акредитованою метрологічною службою.

3.2.3Поняття про миіжповірочний інтервал

Міжповірочний інтервал — установлений максимальний проміжок часу між первинною та першою періодичною повіркою, а також між двома послідовними періодичними повірками.

Міжповірочний інтервал установлює Держспоживстандарт України (в тому числі під час затвердження типу) або територіальний орган Держспоживстандарту України під час державної метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки.

Міжповірочний інтервал встановлюють таким чином, щоб забезпечити придатність засобів вимірювальної техніки до застосування протягом цього інтервалу.

3.2.4 Позачергова повірка

Позачергова повірка здійснюється в таких випадках:

· за потреби пересвідчитись у придатності засобів вимірювальної техники до застосування;

· у разі пошкодження відбитка повірочного тавра або втрати свідоцтва про повірку;

· у разі застосування засобів вимірювальної техніки як комплектувальних, якщо час, що минув після останньої повірки, перевищує половину міжповірочного інтервалу;

· у випадку продажу (відправлення) споживачеві засобів вимірювальної техніки в тому разі, коли час, що минув після останньої повірки, перевищує половину міжповірочного інтервалу.

Позачергову повірку проводять до закінчення міжповірочного інтервалу.

3.2.4 Інспекційна повірка

Інспекційну повірку проводять під час здійснення державного метрологічного нагляду з метою перевірки придатності засобів вимірювальної техніки до застосування.

3.2.5 Експертна повірка

Експертну повірку проводять у випадку виникнення спірних питань щодо метрологіч­них характеристик, придатності до застосування і правильності експлуатації засобів вимірю­вальної техніки.

4. Форма звітної документації по закінченню повірки ЗВТ.

Позитивні результати повірки засобів вимірювальної техніки засвідчують відбитком повірного тавра на засобі вимірювальної техніки та (або) свідоцтвом про повірку чи записом з відбитком тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації.

Якщо в результаті повірки засіб вимірювальної техніки визнають не придатним до застосування, повірник анулює свідоцтво та (або) гасить попередній відбиток тавра чи робить відпо­відний запис в експлуатаційній документації.

Форми свідоцтв про повірку наведено в додатку А до ДСТУ 2708-99 9 (див.Рис.1,2,3,4), довідки про непридатність — у додатку Б (див.Рис.5,6).

На зворотній стороні свідоцтва або в додатку до свідоцтва, за потреби, наводять дані, одержані під час проведення повірки.

Рис.1 Форма свідоцтва про повірку робочого ЗВТ,виданий територіальним органом Держспоживстандарту України

Рис.2 Форма свідоцтва про повірку робочого ЗВТ, виданий акредитованою метрологічною службою

Рис.3 Зразок свідоцтва про повірку робочого еталона, видається територіальним органом Держспоживстандарту України

Рис.4 Зразок свідоцтва про повірку робочого еталона, щ о видається акредитованою метрологічною службою

Рис.5 Форма довідки про непридатність засобу вимірювальної техніки, що видається територіальним органом Держспоживстандарту України

Рис.6 Форма довідки про непридатність засобу вимірювальної техніки, що видається акредитованою метрологічною службою

Дата добавления: 2014-01-11