Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди

Ст. 1193 ЦК України містить перелік випадків, коли відшкодування шкоди не має місця взагалі або розмір відшкодування зменшується порівняно із вимогою відшкодування шкоди в повному обсязі (ст. 1166 ЦК України).

До обставин, що тягнуть такі наслідки, зокрема, відносять вину потерпілого та матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди.

Вина потерпілого – це психологічне ставлення потерпілого до своєї поведінки, яка, порушуючи норми об’єктивного права, тягне застосування певної санкції, що проявляється в зменшенні чи в позбавленні потерпілого права на відшкодування. У разі завдання шкоди враховується тільки умисел та груба необережність потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 1193 ЦК України умисел потерпілого відноситься до юридичного факту за наявності якого особа, яка завдала шкоди, безумовно звільняється від обов’язку її відшкодувати. Діяти умисно означає передбачати і бажати настання шкоди або свідомо її допускати.

На відміну від карного законодавства, цивільне законодавство не поділяє умисел на прямий і непрямий, проте розрізняє грубу та просту необережність. Так, коли людина не дотримується високих вимог, пред`явлених до неї як особистості, що здійснює за даних умов певний вид діяльності, вона допускає просту необережність; у тих випадках, коли особа не тільки не дотримується високих, а й мінімальних вимог уважності та обережності, які зрозумілі кожному, вона допускає грубу необережність.

Згідно ч. 2 ст. 1193 ЦК України на розмір відшкодування завданої шкоди впливає тільки груба необережність потерпілого (перебування в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.).

Ст. 1193 ЦК України передбачає два випадки за яких може мати місце груба необережність потерпілого:

1) наявність грубої необережності потерпілого з одночасною відсутністю вини особи, яка завдала шкоди, у разі настання відповідальності незалежно від вини;

2) має місце як груба необережність потерпілого, так і вина особи, яка завдала шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 1193 ЦК України, суд, з врахуванням обставин справи, за наявності грубої необережності потерпілого, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди може зменшити розмір відшкодування.

Частина 3 ст. 1193 ЦК України передбачає обставини, коли вина потерпілого не враховується. Це стосується відшкодування:

1) додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК України;

2) шкоди, завданої смертю годувальника;

3) відшкодування витрат на поховання.

Частина 4 ст. 1193 ЦК передбачається можливість врахування матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, і як наслідок – зменшення судом розміру відшкодування.

Умовами застосування даної норми є:

1) заподіювачем шкоди є фізична особа;

2) відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача в дуже скрутне матеріальне становище.

Дата добавления: 2014-01-15