Загальна характеристика трудового права

Трудове право України являє собою галузь права, яка регулює тру­дові та тісно пов'язані з ними суспільні відносини.

Предметом правового регулювання трудового права є комплекс суспільних відносин, основу яких складають тру­дові відносини, що виникають на підставі трудового договору, а також ряд суспільних відносин, тісно пов'язаних із трудо­вими.

Трудові відносини — це відносини, які виникають між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом із приводу обов'язку праців­ника виконувати певну роботу з підпорядкуванням внутріш­ньому трудовому розпорядку та обов'язку роботодавця оплачу­вати його працю, створювати належні умови для прац і.

До відносин, тісно пов'язаних із трудовими, належать такі групи:

1) відносини працевлаштування;

2) відносини з виробничого навчання;

3) підвищення кваліфікації;

4) відшкодування збитків, заподіяних працівником під­приємству, установі, організації або збитків, заподіяних пра­цівнику.

Метод трудового права характеризується поєднанням ім­перативного та диспозитивного методу правового регулювання. Диспозитивний метод застосовується при регулюванні відно­син, пов'язаних з укладанням трудового договору, колектив­ного договору, встановлення заробітної плати, коли сторони володіють свободою у визначенні взаємних прав і обов'язків. З іншого боку, у відносинах, пов'язаних із накладенням дис­циплінарної відповідальності, вирішенням трудових спорів значною є участь держави, а поведінка сторін великою мірою визначається встановленими законодавством вимогами, тобто застосовується імперативний метод правового регулювання.

Джерела трудового права являють собою розгалужену сис­тему законів та підзаконних нормативно-правових актів. Осно­вним джерелом трудового права є Конституція України, що вста­новлює цілий ряд ключових положень, на яких ґрунтується тру­дове законодавство. Так, стаття 43 Конституції України гаран­тує кожному право на працю, стаття 45 — право на відпочинок.

2. Трудовий договір: поняття, зміст, форма, строк, порядок укладення.

Одним із найважливіших інститутів трудового права є трудовий договір.

Трудовий договір — це угода між працівником, з однієї сторони, і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, з іншої, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися внутрішнього трудо­вого розпорядку, а власник підприємства, організації, установи або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним до­говором і угодою сторін.

Зміст трудового договору складають його умови, які ви­значають права й обов'язки сторін. Виділяють два види умов трудового договору: обов'язкові (без погодження яких договір вважається не укладеним) та додаткові, які встановлюються за згодою сторін.

У трудовому договорі передбачаються найбільш важливі умови, зокрема, трудові обов'язки працівника, місце роботи і посада, розмір заробітної плати та інше.

Однією з основних умов трудового договору є домовле­ність сторін про початок роботи (день і година, з якої пра­цівник відповідно до трудового договору має приступити до виконання своїх трудових обов'язків).

Питання, які розглядаються як додаткові умови догово­ру — це:

§ випробування під час прийняття на роботу,

§ суміщен­ня професій,

§ соціально-побутові пільги (житло, дитячий садок, організація громадського харчування тощо).

Взаємні права і обов'язки виникають між сторонами тіль­ки після фактичного початку роботи.

Сторонами трудового договору можуть бути, з одного бо­ку, власник підприємства, установи, організації або уповно­важений ним орган. Це може бути також фізична особа, яка наймає працівника для виконання певних робіт. З іншого боку, це працівник, тобто фізична особа, яка має трудову правоздат­ність та трудову дієздатність.

Трудова правоздатність (як і дієздатність) виникає, як правило, з 16 років. У виняткових випадках на роботу можуть прийматися особи віком 15 років, а також 14-річні для роботи під час канікул.

За тривалістю виділяють такі види трудових договорів:

а) безстроковий — укладається на невизначений строк;

б) строковий — укладається на певний строк, що вста­новлюється за згодою сторін;

в) укладений на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір перетворюється на безстроко­вий, якщо після закінчення раніше обумовленого строку тру­дові відносини тривають і ні власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, ні працівник не ви­явили ініціативи щодо їх припинення.

Особливою формою трудового договору є контракт, у яко­му строк його дії, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й орга­нізація праці працівника, умови розірвання договору, у то­му числі достроково, можуть встановлюватись угодою сторін.

Трудовий договір може укладатися в усній та письмовій формах.

При прийомі на роботу особи подають такі документи:

§ заява,

§ паспорт або свідоцтво про народження (подають непо­внолітні),

§ військовий квиток чи приписне свідоцтво (подають військовозобов'язані),

§ трудова книжка (якщо вона є).

§ працівник при укладанні договору зобов'язаний подати документ про професійну підготовку або освіту (лікар, учитель), якщо для виконання посадових обов'язків працівника обов'язково потрібні спеціальні знання,

§ в окремих випадках, передбачених законодавством, при­йому особи на роботу передує обов'язковий медичний огляд (наприклад, осіб, які зайняті на важких роботах, на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці).

Згідно зі статтею 25 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не мають права вимагати від праців­ника, який влаштовується на роботу, дані про його партійну, національну належність, походження. Забороняється вимагати і будь-які інші документи, крім перелічених вище.

Колективний договір, як і трудовий, також є одним із важливих інститутів трудового права, укладається між влас­ником (уповноваженим ним органом) і профспілковими чи ін­шими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом.

Колективний договір відрізняється від трудового сторо­нами, що його укладають, порядком укладання, здійсненням контролю за його виконанням, а також метою і змістом. Слід зауважити, що трудовий договір регулює трудові відносини окремого працівника і власника (уповноваженого ним орга­ну), тобто має більш локальний (обмежений) характер, тоді як колективний договір регулює не лише трудові, а й інші правовідносини, тісно пов'язані з трудовими, відтак — має ширшу дію.

Дата добавления: 2014-01-11