Національні моделі державного регулювання економіки

Американська — лібералізована система управління національною економікою, в якій основний акцент переноситься на ринкові регулятори економічних процесів; державне регулювання зводиться до використання правових і опосередкованих методів з метою створення "правил гри" і сприятливих умов для розвитку бізнесу.

Японська — централізоване регулювання соціально-економічного розвитку країни з боку держави на основі використання переважно економічних, опосередкованих та неформальних методів державного регулювання економіки. Домінує психологія колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним інтересам.

Шведська — управління соціально-економічним розвитком країни на основі активного втручання держави у процес розподілу і перерозподілу доходів, створення сильної системи соціального захисту населення, домінування ідей рівності й солідарності.

Німецька — система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів (насамперед конкуренції) і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян країни.

Східноазійська — державне управління та координація соціально-економічного розвитку країни відбувається шляхом активних комплексних заходів з метою надання потужних імпульсів промисловому зростанню; державне втручання в ринкові відносини підпорядковане інтересам конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Державне регулювання економіки (ДРЕ) — це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави заради створення нормальних умов ефективного функціонування ринку і вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й усього суспільства.

Підтримуюча діяльність держави (підтримка функціонування ринку) — правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, підтримання конкурентного середовища тощо.

Компенсаційна діяльність держави покликана компенсувати (лат. врівноважувати) недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту непрацездатних і малозабезпечених верств населення, боротьби з безробіттям тощо.

Регулююча діяльність держави передбачає регламентацію економічних і соціальних відносин з метою реалізації певних цілей (рис.19.3.).

Макроекономічна ефективність означає:

— зростання продуктивності праці в суспільному виробництві на основі його технічного і технологічного оновлення, вдосконалення організації та управління;

— збалансований, пропорційний розвиток економіки;

— повне й оперативне задоволення соціально-економічних потреб суспільства.

Конкурентоздатність національної економіки — виробництво товарів і послуг відповідно до вимог якості та цінових параметрів світового ринку.

Реалізація соціальних цілей розвитку суспільства передбачає:

— соціальну стабільність;

— забезпечення ефективної зайнятості;

— дотримання вимог екологічної безпеки;

— задоволення соціально-культурних та духовних потреб населення.

Основні функції держави в економічному житті країни:

— створення правової бази функціонування суб'єктів ринкової економіки;

— формування конкурентного середовища і його захист;

— усунення (мінімізація) негативних екстерналій;

— розподіл і перерозподіл доходів;

— розробка і здійснення науково обґрунтованої і цілеспрямованої державної структурної політики;

— виробництво суспільних товарів і благ;

— регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання економіки — це управління соціально-економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об'єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації конкретних цілей.

Об'єкти державного регулювання економіки — сфери,галузі, регіони, а також явища, ситуації та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникати проблеми, які не вирішуються автоматично або терміново, як того вимагають умови нормального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності.

Конкретні об'єкти ДРЕ: економічний цикл; структура економіки; умови нагромадження й інвестиційна діяльність; науково-технічний прогрес та інноваційні процеси; грошовий обіг, інфляція; ціни; платіжний баланс; блок соціальних проблем (зайнятість і доходи населення, підготовка й перепідготовка кадрів, соціальний захист тощо); умови конкуренції; навколишнє середовище (екологічні проблеми); регіони тощо.

Суб'єкти ДРЕ — це суб'єкти виконання та суб'єкти впливу.

Суб'єкти виконання — держава та її інституційні органи (законодавчі, виконавчі і судові органи різних рівнів).

Суб'єкти впливу — фізичні та юридичні особи, громадські й політичні об'єднання, засоби масової інформації, окремі особистості тощо.

Моделі реформування економіки:

— американська (так зване стихійне входження в ринок) передбачає поступовий характер реформ, пасивну роль держави в цьому процесі, зведену в основному до законодавчої діяльності й використання традиційних економічних важелів регулювання;

— японська — визнає активну роль держави у трансформаційному процесі: державне сприяння входженню в ринок та жорсткий контроль з боку держави через використання комплексу прямих, непрямих, економічних, правових, специфічних і нетрадиційних методів регулювання. За прикладом Японії трансформацію національної економіки за активної участі держави здійснили ряд нових індустріальних країн (Південна Корея, Сінгапур та ін.).

Система державного регулювання економіки в Україні перебуває в процесі реформування, зазнаючи впливу різних факторів об'єктивного і суб'єктивного характеру.

Специфічні умови формування сучасної системи державного регулювання економіки України:

— залишки адміністративно-командної системи управління;

— незбалансованість народного господарства (цілі непідкріплені ресурсами);

— значний зовнішній та внутрішній борг;

— слабка мотивація стратегічної діяльності, домінування тактичного управління;

— відсутність ефективних стимулів до високопродуктивної праці та інтересу до виробничого нагромадження;

— велика питома вага державного сектору, низька ефективність управління в ньому;

— нераціональна організаційна структура управління;

— традиційні бюрократизм і корумпованість службовців.

На етапі трансформації основні економічні функції держави пов'язані зі створенням умов для становлення і розвитку соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Головними з них виступають:

— макроекономічна стабілізація і стимулювання економічного зростання;

— впровадження стабільного ринкового законодавства;

— проведення інституціональних перетворень;

— формування конкурентного середовища;

— кардинальна структурна перебудова;

— становлення національного конкурентоздатного виробництва;

— формування ефективної системи соціального захисту населення;

— забезпечення раціонального входження у світову економіку.

Дата добавления: 2014-01-11