Фінансова думка в Україні

Категорії фінансів.

Як і кожна наука фінанси оперують своїми категоріями.

Категорія (з грецької ознака, поняття) – стосовно фінансів це є загальні закономірності в розвитку фінансових відносин.

Серед фінансових категорій необхідно розрізняти прості і складні.

Найпростішою фінансовою категорією є податок. А першою формою податку є данина (напр. в Київській Русі). Пізніше данина перетворилася у відробіток (відробіткова рента). А вже на сьогодні ми сплачуємо податки у грошовій формі.

Після "податку" до простіших фінансових категорій відносимо кредит, процент, прибуток, дохід, виторг, акція, планування, прогнозування, дисконтування, фондоутворення і т д.

Складнішими фінансовими категоріями є лізинг, факторинг, страхування, ломбардні послуги.

Наступними за складністю ми можемо виокремити доходи і видатки державного бюджету.

Найскладнішою фінансовою категорією є бюджет, як найвищий фінансовий план і найбільший кошторис в державі.

Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її розвитку у тих державах в яких знаходилися окремі її території (Австро-Угорщина, Росія і т.д.).

Починаючи з другої половини 19 ст. з’являються роботи вчених, присвячені проблемам фінансів. Перше місце серед цих вчених належить І. Франкові, який залишив глибокий слід не тільки в поезії, прозі, а й в філософії, історії, етнографії … і у фінансах. Немає такої проблеми в житті людського суспільства, якої б не досліджувала ця видатна людина.

Іван Франко присвятив фінансам понад 40 праць. У своїх працях Франко аналізує фінансову політику Австро-Угорської імперії, дає характеристику діяльності багатьох фінансових установ (комерційних банків, фінансових фондів, господарських товариств). У працях з політичної економії та статистики порушує фінансові проблеми того часу.

Праці з фінансів І. Франко писав українською мовою, можна сказати, як це не дивно, що саме І.Франко, не фінансист по фаху, перший в українській фінансовій науці публікує праці рідною мовою. По свій фаховості ці праці не втратили своєї актуальності і сьогодні.

У 1883 р. Франко публікує працю "Сила податкова Галичини", в якій досліджує податкову систему Австро-Угорщини. Він вказує на непосильний податковий тиск, що зумовлює важке економічне становище галичан. Саме великі непрямі податки завуальовують справедливий розподіл національного багатства між різними верствами населення на користь капіталу.

Франко аналізує проекти та звіти державного бюджету, розуміючи роль податків в розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів. Він вказує на постійне збільшення податків в Галичині та скорочення видатків на економічні та соціальні потреби.

Франко також простежує питання розвитку банківської системи в Галичині. Це було викликане появою значної кількості банківських установ, які швидко збанкрутували, що призвело до втрати вкладів громадян, в основному селян.

І. Франко в своїх працях стверджує, що розвиток фінансово-кредитних відносин сприятиме активізації господарського життя в Україні.

До великих економістів-фінансистів належить також М.І.Туган-Барановський професор університету св. Володимира в Києві (НУ ім. Т.Шевченка).

У своїх працях Туган-Барановський заперечує твердження Маркса про те, що прибуток і зарплата перебувають у оберненій залежності одне від одного. Вчений доводить, що зі зростанням прибутку може зростати і зарплата, а відповідно і доходи держави. Вчений стверджував також, що зарплата і прибуток можуть збільшуватися при зростанні продуктивності праці. Збільшуються фінансові можливості держави, підприємця і працівника.

Т.-Барановський був проти запровадження прогресивного прибуткового податку вчений пропонував на покриття витрат використовувати позики тобто випускати державні облігації.

Т.-Барановський працюючи міністром фінансів в Уряді Центральної Ради намагався втілювати в життя свої погляди. Цікавими є думки вченого з приводу ролі грошей у здійсненні виробничих циклів. Так, на думку вченого в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький процент на залучений капітал. В свою чергу низький процентна капітал зумовлює пожвавлення в економіці.

Вчений розкритикував теоретичні постулати Маркса, який стверджував, що капіталістична економіка об’єктивно іде до краху. Т.-Барановський доводив, що економіка, яка побудована на принципах сукупного попиту і сукупної пропозиції, має добі перспективи. І це доказала практика функціонування ринкових відносин у більшості країн світу.

Свій внесок у розвиток фінансової науки зробив М. Добриловський, професор-емігрант української господарської академії у довоєнній Чехословаччині.

У своєму курсі лекцій "Основи фінансової науки" (1934) М. Добриловський дотримувався західноєвропейських традицій ототожнення державних фінансів із державним господарством. Фінансова наука на думку цього вченого повинна досліджувати способи одержання коштів для задоволення державних потреб.

Цих самих поглядів дотримувався і український вчений-фінансист М.І. Мітіліно. У своїй роботі основи фінансової науки (1929) він стверджував, що між державою та її громадянами укладається угода, за якою держава надає певні послуги громадянам, а вони за це сплачують податки.

Заслуговують на увагу оригінальні праці професора Київського університету св. Володимира М.Х. Бунге (який обіймав посаду міністра фінансів царської Росії), в яких розкриваються питання грошового обігу, кредиту, державних фінансів.

У 1870 р. виходить праця професора Харківського університету М.М. Алексеєнка "Погляд на розвиток вчення про податки". Ця праця присвячена дослідженню поглядів на податки А.Сміта, Ж.-Б.Сея, Д. Рікардо, Ж.Сісмонді, Д.Мілля. Головна ідея праці Алексеєнка – послуги держави – це виробництво корисних речей, а тому праця на їх створення є продуктивною і має обкладатися податками.

Свій внесок у розвиток фінансової науки зробили українські вчені С.І Іловайський, П.Л. Коваленко, І.І. Патлаєвський, М.П.Яснопольський та інші.

М.П. Яснопольський, працюючи професором університету св. Володимира, вперше дослідив географічний розподіл державних доходів та видатків у Росії. У світовій фінансовій літературі ідеї Яснопольського дістали назву фіскального федералізму. В Україні вони актуальні при розв’язанні проблеми міжбюджетних відносин.

Теоретичні досягнення наукових досліджень представників фінансової думки в Україні свого часу сягали світового рівня, а навіть випереджали його.

Дата добавления: 2014-01-11