Основні одиниці тексту

Для створення тексту необхідно визначити його основні одиниці. Якщо для речення основними одиницями є слова у їх формально-структурному та семантичному відношенні, а для надфразних єдностей (складних синтаксичних цілих) чи абзаців такими одиницями є речення, то для тексту структурні одиниці — надфразні єдності й абзаци1. Основною структурною одиницею тексту лінгвістика тексту вважає надфразну єдність (або ССЦ), утворену із сукупності речень, поєднаних між собою тим чи іншим типом зв'язку (здебільшого логічним і синтаксичним). Певний час НЄ (ССЦ) термінологічно ототожнювалася з абзацом. Проте, на відміну від абзацу, надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле, — це відносно закінчений відтинок літературного тексту.

Існують два протилежні погляди. Одні дослідники ототожнюють надфразну єдність (складне синтаксичне ціле) й абзац або, відмовившись від поняття надфразної єдності, оголошують абзац складним синтаксичним цілим, тобто синтаксичною одиницею найвищого рівня. (Але ж абзац — прерогатива лише писаного чи друкованого тексту. А є ще й усні тексти!)

Інші дослідники, навпаки, чітко розмежовують абзац і складне синтаксичне ціле (чи надфразну єдність), відносячи перше поняття до сфери композиції писемного тексту, а друге — до сфери синтаксису. Зокрема, Л. Лосєва пише: "Абзац не можна ототожнювати з синтаксичними категоріями. У синтаксичній структурі тексту жодних інших одиниць, крім словосполучень, сполучень слів, речень, складних синтаксичних цілих, немає"2.

Один абзац може містити кілька складних синтаксичних цілих (ССЦ, чи НЄ) і навпаки, одне ССЦ (НЄ) може збігатися з абзацом або містити у своєму складі кілька абзаців. Ці поняття не протиставляються. Вони взаємодіють між собою. Однак небезпечніше їх не розрізняти, хоча варто ще раз застерегти, що абзац властивий лише писемному тексту. В усному викладі він залишається поза зоровим сприйняттям.

..

Можливий збіг меж надфразної єдності (ССЦ) й усього мовленнєвого витвору. Цілісний мовленнєвий витвір невеликого обсягу {газетна замітка, коротке оповідання, повідомлення про погоду, оголошення тощо) може складатися з однієї надфразної єдності (чи ССЦ).

Термін надфразна єдність запропонував Л. Булаховський. Цей термін має у мовознавчій літературі синоніми: прозаїчна строфа (Г. Солганик), складна синтаксична єдність (М. Жовтобрюх) тощо.

Визначення меж складного синтаксичного цілого (НЄ) — проблема складна, але можлива. У смисловому сенсі ССЦ — відносно закінчений мікротекст, що містить повідомлення, опис певної події, явища. Отже, ССЦ (НЄ) — це група речень, об'єднаних граматично, логічно, тематично і ритмомелодично. *

ССЦ (НЄ) не існують у мовленні ізольовано, а розташовуються у тексті одне за одним, продовжують розповідь, зіставляються чи протиставляються за змістом чи вступають у якісь інші смислові відношення, іноді надзвичайно складні, виражаючи рух, розвиток думки-теми. Об’єднані семантично і синтаксично ССЦ у великому за обсягом тексті становлять фрагмент тексту. У фрагменті, як правило, основне смислове, інформаційне та композиційне навантаження несе ССЦ, яке починає тему (підтему), виражає вузловий момент її розвитку, їх називають ключовими, це своєрідні зачини фрагментів. ССЦ, розміщені за ними, усередині фрагменту, називаються внутрішніми. Вони відіграють іншу роль у композиції цілого. Вони розвивають, пояснюють, ілюструють тему, намічену в ключовому ССЦ. Вони менш самостійні, тісніше пов’язані між собою і не чинять суттєвого впливу на розвиток головної, наскрізної думки – теми. Зв’язок між внутрішніми НЄ частіше передаються за допомогою зачинів суміжних ССЦ чи кінцівки попереднього та зачину наступного ССЦ, поєднаних ланцюжковим, паралельним чи приєднувальним зв’язком.

Дата добавления: 2014-01-11