Залучення внутрішньої кредиторської заборгованості до фінансування постінвестиційної стадії реалізації проектів

Внутрішня кредиторська заборгованість характеризує найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів, що формуються ним за рахунок внутрішніх джерел, і тому можуть бути використані як інвестиційні ресурси лише на постінвестиційній (експлуатаційній) стадії інвестиційного процесу. Нарахування коштів по різним видам цих рахунків проводяться підприємством щоденно (по мірі здійснення поточних господарських операцій), а погашення зобов’язань по цій внутрішній заборгованості – у певні (встановлені) строки в діапазоні до одного місяця. Оскільки з моменту нарахування кошти, що входять до складу внутрішньої кредиторської заборгованості, вже не є власністю підприємства, а лише використовуються ним до настання терміну погашення зобов’язань, за своїм економічним змістом вони є різновидом позикового капіталу.

Управління внутрішньою кредиторською заборгованістю носить диференційований характер, що визначається її видами. Основними видами внутрішньої кредиторської заборгованості, що є об’єктами управління на підприємстві, є:

x заборгованість з оплати праці;

x заборгованість по відрахуванням до позабюджетних фондів – соціального страхування, медичного страхування, пенсійний;

x заборгованість по перерахуванням податків до бюджетів різних рівнів;

x заборгованість по перерахуванням внесків на страхування майна підприємства;

x заборгованість по перерахуванням внесків на особисте страхування персоналу;

x заборгованість по розрахунках з дочірніми підприємствами;

x інші види нарахувань у складі внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства.

Основною метою управління внутрішньою кредиторською заборгованістю підприємства є забезпечення своєчасного нарахування й сплати коштів, що входять до її складу.

На перший погляд, забезпечення своєчасності сплати нарахованих коштів протирічить фінансовим інтересам підприємства: затримка у сплаті цих коштів призводить до зростання розміру внутрішньої кредиторської заборгованості, а отже знижує потребу в кредиті та середньозважену вартість капіталу. Однак із позицій загальноекономічних інтересів розвитку підприємства така затримка несе більший об’єм негативних наслідків. Тому з позицій стратегічного розвитку своєчасна сплата коштів. Нарахованих у складі внутрішньої кредиторської заборгованості, приносить підприємству більше економічних переваг, аніж свідома затримка цих виплат.

З урахуванням розглянутої мети управління внутрішньою кредиторською заборгованістю підприємства будується з наступними основними етапами (рис. 40).

Рис. 40. Основні етапи управління внутрішньою кредиторською заборгованістю підприємства

З урахуванням прогнозованого приросту внутрішньої кредиторської заборгованості на підприємстві формується загальна структура позикових інвестиційних ресурсів, залучуваних з різних джерел.

	Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.2. – 2001. – 512 с. (Раздел 6, Глава 17, с. 266-340)
	Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навчальний посібник. 2-ге видання, доповнене. – Львів: "Новий світ-2000", "Магнолія плюс". – 2003. – 360 с. (Тема 11, с. 194-228)
	Бланк И.А. Управление капиталом: Учебный курс. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 576 с. (Раздел 2, Глава 6, с. 242-303)
	Четыркин Е.М. Финансовая математика: Учебник. – 4-е изд. – М.: Дело, 2004. – 400 с. (Глава 11, с. 229-253)

Дата добавления: 2014-01-15