Закон грошового обігу, моделі попиту на гроші

Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:

де

• M — об'єктивно необхідна маса грошей;
• ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;
• ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит;
• ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;
• ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;
• V — швидкість обороту грошової одиниці за рік;

Існують наступні моделі попиту на гроші:

Теорія М. Фрідмана (М. Фрідмен вважав, що гроші - один з видів активів. В якості альтернативних активів він розглядав облігації, акції, предмети тривалого користування, ліквідні капіталовкладення і т.д.)

Теорія Баумоля-Тобіна (У моделі Баумоля-Тобіна попит на гроші залежить від рівня споживання і передбачається, що весь дохід Y витрачається їм протягом місяця для покупок.)

Теорія І. Фішера (взаємозалежність між кількістю необхідних для обігу грошей (Md) і швидкістю їх обігу (V), з одного боку, та абсолютним рівнем цін (P) і реальним обсягом виробництва (y) з іншого)

Дата добавления: 2014-01-11