Зв’язок між заощадженнями та інвестиціями як функція грошового ринку

Механізм взаємодії відносної вартості трансакційних і спекулятивних грошей.

Процент як ціна грошей.

Рівновага на грошовому ринку. Механізм взаємодії попиту і пропозиції.

Фактори, що впливають на пропозицію грошей.

Сутність пропозиції грошей. Механізм мультиплікації банківських грошей.

Чинники впливу на попит на гроші та методологічне значення теорії касових залишків для грошово-кредитної політики держави.

Механізм формування попиту на гроші та фактори, які впливають на нього.

Інституційна модель грошового ринку.

Сутність грошового ринку та особливості прояву на ньому операцій “купівлі-продажу” грошей та їх ціни.

План розкриття теми

1. Сутність грошового ринку та особливості прояву на ньому операцій “купівлі-продажу” грошей та їх ціни

Грошовий ринок – складова частина грошового обороту, його ключовий елемент. Він виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки. Грошовий ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар.

Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару зумовлює специфіку їх переміщення між суб’єктами грошового ринку. Передання грошей набуває сенсу, коли вони є вільними в одного суб’єкта і існує потреба в них в іншого. Продаж грошей виступає у формі надання позичок під зобов’язання повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити по ній дохід, або в обмін на такі інструменти, які надають можливість зберегти право власності на ці гроші та одержати процентний дохід. Відповідно купівля грошей виступає у формі одержання суб’єктами ринку позичок в обмін на фінансові інструменти (облігації, акції, векселі, депозитні сертифікати тощо).

Грошовий ринок має умовний характер. Умовність механізму купівлі-продажу грошей полягає в тому, що власник грошей, “продаючи” їх, не втрачає право власності на відповідну суму (а тільки право розпоряджатися ними) і може повернути їх на заздалегідь визначених умовах. Ціна на грошовому ринку теж має умовний характер і виступає у формі процента (процентного доходу) на позичені чи залучені кошти. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені гроші, а їх споживною вартістю – здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага.

Рух грошей, як об’єкта на грошовому ринку забезпечують фінансові інструменти. Їх роль аналогічна ролі грошей на товарних ринках. За своїм характером усі інструменти грошового ринку є зобов’язаннями покупців перед продавцями грошей.

Залежно від виду зобов’язання фінансові інструменти можна поділити на боргові – зобов’язання за якими покупець зобов’язується повернути суму і сплатити по ній дохід, і неборгові – зобов’язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах (акції, деривативні інструменти).

Інструменти грошового ринку, обслуговуючи переміщення грошей, самі набувають певної вартості і стають об’єктом купівлі-продажу. У зв’язку з цим, однією з форм існування грошового ринку є ринок фінансових інструментів. Усі види інструментів грошового ринку можна виділити у такі групи: позичкові угоди, на підставі яких здійснюються відносини банків з клієнтами щодо формування кредитних ресурсів; цінні папери, з допомогою яких реалізуються прямі відносини між продавцями і покупцями грошей; валютні цінності – за допомогою яких приводяться в односторонній рух національні гроші за тією ж схемою, що і з допомогою цінних паперів.

Суб’єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи: сімейні господарства, фірми і структури державного управління, фінансові посередники.

2. Інституційна модель грошового ринку

Взаємозв’язки між трьома групами економічних суб’єктів (тими, що заощаджують гроші; тими, що запозичують гроші; фінансовими посередниками), що реалізуються через потоки грошей та інструменти фінансового ринку можна представити у вигляді інституціональної моделі грошового ринку. За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори:

- сектор прямого фінансування;

- сектор опосередкованого фінансування.

Пряме фінансування – переміщення грошей по каналах ринку безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує для реального використання. Працюючі тут брокери та дилери фондового ринку виконують технічну роль посередників. У цьому секторі виділяють два канали руху грошей:

- канал капітального фінансування (акціонерного), по якому покупці назавжди залучають кошти у свій оборот;

- канал запозичень, по якому покупці тимчасово залучають гроші в свій оборот в обмін на облігації і інші цінні папери.

Суб’єктами цього ринку можуть бути і банки – як продавці і покупці своїх цінних паперів та як звичайні посередники-брокери.

Опосередковане фінансування – це рух коштів від власника до їх споживача по каналах ринку через фінансових посередників. Фінансові посередники – це особливі фірми, які акумулюють кошти на грошовому ринку і продають їх кінцевим покупцям від свого імені. Вони можуть створювати власні зобов’язання й вимоги, які виступають самостійними інструментами грошового ринку і зумовлюють появу нових грошових потоків. Свою діяльність посередники здійснюють заради одержання прибутку, що робить фінансове посередництво важливою сферою бізнесу. До фінансових посередників відносяться банки та небанківські фінансово-кредитні установи: страхові компанії, інвестиційні, фінансові та трастові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо. Банки відіграють ключову роль у секторі опосередкованого фінансування. Це зумовлено тим, що:

- вони можуть не тільки акумулювати вільні кошти, а й самі створювати депозитні грошові кошти;

- вони здійснюють розрахунково-касове обслуговування всіх інших інституцій і можуть тимчасово використати вільні кошти останніх.

Перевагою прямого фінансування є істотне зниження витрат на здійснення операцій. Перевагою опосередкованого фінансування є зниження ризиків, пов’язаних з розміщенням грошових коштів.

Грошовий ринок класифікується за різними критеріями.

За економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку грошовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів. За інституційними ознаками грошових потоків – на ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ, фондовий ринок. За видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців на: ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок.

Центральне місце в структурі грошового ринку займає ринок грошей. На ринку грошей грошові кошти купуються на короткий строк (до одного року), використовуються для приведення в рух уже накопиченого капіталу, тобто як засіб платежу. Класичними операціями грошового ринку є операції з міжбанківського кредитування, з обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям тощо.

Класичними операціями ринку капіталів є операції з середньо та довгостроковими фондовими інструментами – акціями, облігаціями довгостроковими депозитами та позичками комерційних банків. Тут грошові кошти купуються на тривалий (більше року) термін.

Дата добавления: 2014-01-11