Загальна характеристика групи

End.

End.

Begin

write (‘Уведіть координати: ’);

readln (x1, y1, x2, y2, x3, y3);

a:= sqrt(sqr(x2 – x1) + sqr(y2 – y1));

b:= sqrt(sqr(x3 – x2) + sqr(y3 – y2));

c:= sqrt (sqr(x3 – x1) + sqr(y3 – y1));

writeln (‘Довжини сторін:’, a:6:2, b:6:2, c:6:2);

5.2 Діалоговий алгоритм

Діалоговий (інша назва — інтерак­тивний) алгоритм імітує діалог між користувачем і комп'ютером. Відповідна програма складається в основному з команд writeln та readln. Діалог можна використовувати під час введення даних з метою отримати на екрані підказку про те, що саме треба ввести, наприклад, так:

write ('Введіть значення радіуса R: '); readln (R);

Екран матиме такий вигляд: Введіть значення радіуса R: 5 Повідомлення «Введіть значення радіуса R:» виводить комп'ютер, а число 5 чи інше користувач набирає сам і натискає на клавішу вводу.

String – дані, значеннями яких є група символів (слово або деякий текст), називаються текстовими (інший термін - рядки).Ознакою текстової сталої є одинарні лапки (апострофи),між якими записана група символів, а саме ‘5’,‘Сума =’,‘Оля Курочка’.

Отже, 2008 – це ціла числова стала, ‘2008’- текстова стала.Якщо текст містить апост роф, то він дублюється, наприклад, ‘Мар”яна’, ‘ім”я’.

Текстові дані типу string можуть містити до 255 символів, однак часто потрібна менша кількість символів n, яку задають в описах так: string [n].

Скласти програму діалогу користувача з комп'ютером за таким сценарієм: комп'ютер запитує користувача як того звати, користувач вводить своє ім'я, комп'ютер вітається і пропонує з ним поспілкуватися на тему улюбленого предмету.

program Dialog;

uses Crt;

var name, g, с: string; n: integer;

begin cirscr;

writeln (' Як тебе звати?');

readln (name); {треба буде ввести текст}

writeln ('Привіт, ', name);

writeln ('Поспілкуєшся зі мною?');

readln (g); {відповідай: так}

writeln ('Скільки уроків сьогодні?');

readln (n); {треба буде ввести число}

writeln (‘Який твій улюблений предмет?');

readln (c); {треба буде ввести текст}

writeln ('Добре, ', с, ' - важливий предмет');

writeln ('Bye - бувай')

2. Вугілля активоване.

3. Натрію гідрокарбонат.

4. Порівняльна характеристика гідрокарбонатів і карбонатів.

5. Фактори, що впливають на стабільність натрію гідрокарбонату у водних розчинах.

До групи карбону (ІV група періодичної системи) належать п’ять елементів: карбон, силіций, германій, олово і свинець. Атоми елементів, що входять до цієї групи, мають на зовнішній електронній оболонці 4 електрони, відтак їх максимальна валентність дорівнює 4. Крім того, вони можуть утворювати 2-валентні сполуки, причому, чим вища атомна вага елементу, тим більш тривкі такі сполуки. Одночасно із збільшенням атомної ваги елементи набувають щораз виразніших металічних властивостей. Звичайно карбон і силіций відносять до неметалів, а решту елементів – до металів.

Сполуки германію не найшли застосування у лікарській справі, а сполуки олова в дуже незначній мірі.

Карбон знаходиться у природі як у вільному стані, так і у вигляді численних сполук. Сполуки карбону, так звані «органічні сполуки», ми розглянемо в наступних лекціях. До неорганічних сполук карбону відносять умовно вуглекислоту та її солі. При нагріванні органічних речовин (деревина,кістки, тощо) без доступу повітря одержують різні сорти вугілля, які характеризуються адсорбційною здатністю. Деякі види вугілля знайшли застосування як лікарські засоби.

Силіций – один із найпоширеніших у природі елементів – становить понад 25% доступної нам частини земної оболонки. Найважливішими його сполуками є кремнезем, силікати та алюмосилікати. До алюмосилікатів належить також і глина. Із сполук силіцию в аптечній практиці має скло (склянки, ампули).

Вугілля активоване

Carbo activatis

Вугілля активоване являє собою чорний порошок дуже високого ступеню дисперсності, отже має велику площу поверхні. В зв’язку з цим використовується як адсорбент. За його допомогою вилучають пари розчинників (ефір, бензол), освітлюють рослинні олії, вилучають сивушні масла.

Властивості: нерозчинний у воді і інших розчинниках легкий чорний порошок.

Ідентичність:

1. на порошок діють сірчаною кислотою, газ, що утворюється в результаті реакції, пропускають через вапняну воду, відбувається її помутніння:

C + H₂SO₄ = CO₂ + SO₂ + 2H₂O

Активоване вугілля, що використовується у медичній практиці, повинно бути вільним від наступних домішок:

· сульфуру - Na₂S + 2HCL = 2 NaCL + H₂S

_· карбонатів - CaCO₃ + 2 HCL = CO₂ + H₂O + CaCL₂

· цианідів - 2KCN + H₂SO₄ = K₂SO₄ + 2HCN

HCN + NaOH = NaCN + H₂O

6NaCN + FeSO₄ = Na₄[Fe(CN)₆] + Na₂SO₄ в присут. HCL

3Na₄[Fe(CN)₆] + FeCL₃ = Fe₄[Fe(CN)₆]₃ + 12NaCL

Утворюється берлінська лазурь синього кольору.

· Смоли - порошок обробляють спиртом. Фільтрат після відстоювання повинен бути чисти і безбарвним.

· Адсорбційна здатність – до розтертого препарату додають 16 мл 0,15% розчину метиленового синього, збовтують 5 хвилин, відстоюють, фільтрують. Фільтрат повинен бути прозорим і безбарвним.

Застосування: в медичній практиці застосовують при диспепсії, метеоризмі, інтоксикаціях, отруєнні алкалоїдами, солями важких металів. Призначають всередину по 1-2 г на прийом 3-4 рази на день. Випускають в таблетках по 0,5 г.

Натрію гідрокарбонат

Дата добавления: 2014-01-11