Ґрунтування

Ґрунтувальні склади наносять кистю, тампоном, пневматичним розпиленням, на вальцьових верстатах, обливом, зануренням.

Пензлем і тампоном склади наносять при проведенні ремонту виробів з деревини, на дрібних підприємствах і в майстернях.

Пневматичним розпиленням ґрунтовки наносять головним чином на деталі і вироби решітчастої форми (стільці, крісла), вироби, оброблювані в зібраному вигляді (футляри годин, радіо-і телеприймачів, приладів), вироби з фасонними поверхнями (лижі, профільні елементи виробів меблів). Цей спосіб може застосовуватися і при ґрунтуванні плоских елементів – щитів. Для пневматичного розпилення ґрунтовок використовують звичайні пневматичні розпилювачі, що і для нанесення лаків і фарб.

Форма струменя в залежності від виду ґрунтованих поверхонь може бути кругла для невеликих деталей, кромок; плоска вертикальна – для великих поверхонь, розташованих горизонтально; плоска горизонтальна-для великих поверхонь, розташованих вертикально.

Ґрунтувальні склади наносять перехресним способом тонким шаром. Кількість покриттів в основному одне.

До недоліків цього способу відносяться підвищена витрата ґрунтувальних складів; невелика продуктивність; недостатньо хороші санітарно-гігієнічні умови праці.

Ґрунтування на вальцьових верстатах є прогресивним, високопродуктивним і економічним. Для нанесення ґрунтувальних складів за цим методом застосовують нестандартні вальцьові верстати або з дозуючими пристроями (валиками) для нанесення ґрунту. Такі верстати володіють високою продуктивністю. На них можливе одночасне ґрунтування двох сторін плоских деталей.

Опоряджувальна підготовка під непрозоре покриття

Основні операції підготовки поверхні під непрозоре покриття: знесмолювання, підмазування, ґрунтування, шпаклювання суцільне і місцеве.

Знесмолювання, як і при підготовці до прозорого покриття, виконують з ціллю видалення смоли з поверхні і наступного забезпечення покриття високої якості.

Підмазування виконується з ціллю закриття мілких тріщин, мілких заглиблень, торців і ін.

Ґрунтування покращує адгезію наступного лакофарбового шару з деревиною, зменшує витрату фарб і забезпечує часткове заповнення пор.

Для ґрунтування під непрозоре покриття використовують пігментовані ґрунти, які відповідають кольору лакофарбового матеріалу. Методи нанесення ґрунтів такі, як і при підготовці поверхні до прозорого покриття.

Шпаклювання може бути місцевим і суцільним. Їх застосовують для вирівнювання і вигладжування поверхні.

При місцевому шпаклюванні шпаклівкою заповнюють більш значні нерівності, що трапляються на поверхні деревини в окремих місцях (вириви, тріщини тощо).

Суцільне шпаклювання остаточно вирівнює всю поверхню і одночасно підвищує її щільність і твердість.

Шпаклівками називають пастоподібні суміші мінеральних наповнювачів (крейда, важкий шпат, деревна тирса), затертих на оліфі або клейовому розчині. Залежно від плівкоутворювальних речовин шпаклівки називають масляними, клейовими, нітролаковими та поліефірними. Під покриття олійними фарбами й емалями іноді шпаклівку приготовляють на місці використання, зміщуючи розтерту крейду з клеєм і оліфою.

Найчастіше у меблевій промисловості застосовують шпаклівку МБШ – нітрошпаклівку для суцільного шпаклювання. Цією шпаклівкою іноді заповнюють пори великопористої деревини (дуб, ясень) навіть при прозорому опорядженні.

При невеликому обсязі робіт шпаклівки можна наносити на поверхню вручну – шпателем. Однак цей спосіб малопродуктивний. Більш практичним способом нанесення шпаклівок є пневматичне розпилення, ще раціональніше застосовувати вальцьові верстати прохідного типу, які дають змогу наносити шпаклівку за один прохід.

Дата добавления: 2014-01-15