Мистецтво педагогічного спілкування

Володіння технологією спілкування допомагає педагогу організувати правильну поведінку у конкретній ситуації. Неправильний педагогічний вплив або неправильна форма спілкування, вибрана для взаємодії, тобто «технологічна» непідготовленість до спілкування, може привести до конфлікту між вихователем і дитиною.

До найпоширеніших причин виникнення педагогічних конфліктів у взаємодії «вихователь - дитина» належать:

- нездатність педагога прогнозувати поведінку дітей на занятті та у повсякденному житті. Несподіваність їх вчинків часто порушує запланований перебіг заняття, викликає у вихователя роздратування та прагнення будь-якими засобами подолати конфлікт. А обмеженість інформації про причини того, що трапилось, ускладнює вибір оптимальної поведінки, засобів впливу на дитячий колектив;

- намагання педагога будь-якими засобами зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня. Педагог вживає вислови розмовно-побутового стилю («розвісив вуха», «роззявив рота», «вештаєшся», «Що ти верзеш?»). Це порушує принципи взаємодії, доводить ситуацію до конфлікту;

- оцінювання вихователем не окремого вчинку дитини, а її особистісні якості («роззява», «дурень», «нахаба»). Це визначає ставлення до дитини інших вихователів ДНЗ та свідків;

- суб’єктивізм педагога у сприйнятті вчинку дитини, недостатня інформованість про мотиви такого вчинку;

- намагання суворо покарати дитину, мотивуючи це тим, що зайва суворість не завадить;

- невміння спрогнозувати наслідки необ’єктивного оцінювання вчинків дітей;

- нездатність до самоконтролю (роздратованість, брутальність, знервованість, нетактовність, грубість, мстивість, самовдоволеність, безпорадність та ін.). Конфліктують з дітьми вихователі, котрі мають негнучке мислення, стереотипність оцінок, шаблонний підхід до їх запитів та інтересів, нездатність оцінювати об’єктивність вимог до дітей. Особливо небезпечні їх недовіра і підозра. Свою прискіпливість до дітей вони вважають вимогливістю, а вимогливість до себе з боку учнів сприймають як посягання на авторитет;

- брак педагогічних здібностей;

- незадовільна організація роботи у педагогічному колективі;

- застосування покарання без урахування позиції дітей.

Кожна помилка педагога при вирішенні конфліктів травмує дітей, вселяє недовіру до нього, порушує систему взаємин між педагогом і вихованцем. У педагога виникає глибокий стресовий стан, незадоволення своєю працею, нездорове усвідомлення залежності професійного самопочуття від поведінки дітей групи.

Керівники ДНЗ часто звинувачують вихователів у виникненні конфліктів, а сам вихователь свою провину визнає рідко. Найчастіше вони трапляються у педагогів, які цікавляться лише рівнем засвоєння дітьми знань.

Буває, що конфлікт виникає внаслідок покарання за недисциплінованість на занятті. Це не тільки консервує особистий конфлікт, а знижує зацікавленість дитини у навчанні. Немало конфліктів спричинює низький рівень педагогічного спілкування вихователів, які не можуть своєчасно зупинитися, уникнути різких слів, негативних узагальнень та перебільшень («Від тебе ніколи не почуєш нічого розумного», «Ти завжди брешеш», «Таких, як ти, і у в’язницю не беруть» тощо), загрозливих оборотів у якості попереджень («Дивіться ж мені, щоб зробили...», «Спробуйте мені тільки не...». Це ображає вихованців, підриває довіру до здатності педагога бути справедливим.

Виділяють і негативні стереотипи педагогічної поведінки, що породжують незадоволення дітей педагогами, стимулюють розвиток конфліктів: емоційні спалахи, дратівливість через дрібниці; безпідставні дії; використання дитячих методів дисциплінування, відкритий розподіл дітей за симпатіями; залякування, вимоги у формі погроз; надмірна фіксація уваги на недоліках дітей; привселюдні образи; втручання у світ стосунків хлопців і дівчат; негативна оцінка інших педагогів при дітях тощо.

Динаміка конфлікту складається з трьох основних стадій: наростання, реалізація, згасання.

Конфлікт виникає не одразу, початком його буває інцидент, непорозуміння, коли ще немає відкритого протистояння, наявні лише невдоволення, нестриманість дітей. Але це не можна обходити увагою, бо нерідко учні трактують таку ситуацію як конфлікт. Якщо педагог не усвідомить цього і вчасно не внесе коректив у ситуацію, вона може набути деструктивного характеру. Належно продумані, делікатні превентивні дії знімають напругу, відкривають простір для позитивних емоцій. Часто ефективним буває компроміс, взаємний аналіз ситуації.

Реальний механізм налагодження нормальних відносин полягає у запобіганні конфліктним ситуаціям завдяки правильній психологічній тактиці у спілкуванні з дітьми, навіть «зарядженими» на протистояння.

Погашенню, усуненню конфліктів сприяє переключення уваги з проблем, які спровокували його ділові чи інші питання щодо яких відсутній різнобій поглядів.

Дата добавления: 2014-01-11