ЛЕКЦІЯ 1 (3)

ТЕМА 2. Суспільство як об’єкт соціологічного аналізу

1. Поняття і ознаки суспільства

2. Соціальні зміни як різновид соціальної динаміки

2. Соціальні інститути: структура, функції, види

3. Соціальні організації: сутність, типи, моделі

Питання 1. У сучасній соціології поняття суспільства розглядається подвійно. Найбільш давньою (1) є традиція дивитися на суспільство як на автономну, стабільну, самодостатню людську групу. Цей підхід, зокрема, втілюється у концепції “ націй-держав ” як актуальної форми існування більшості суспільств. Такі суспільства перестають бути анонімними і набувають звичних для людей назв, співпадаючих з етнонімами, назвами країн і держав (наприклад, “українське суспільство”, “німецьке суспільство” тощо). Національні держави своїм економічним, політичним, соціальним та духовним життям створюють необхідний для людини соціальний простір, а їх кордони чітко визначають його межі. Національні держави виникли порівняно нещодавно (більш докладно про це мова піде нижче), така форма існування суспільства співпадає з епохою індустріальних суспільств і модерну. Вважається, що для інтеграції критично важливими є лояльність і солідарність членів суспільства.

Інша (2) традиція визначення суспільства своїм корінням сягає творчості К. Маркса, Г. Зіммеля, В. Парето. Вони розглядали суспільство як систему соціальних відносин. Інтеграція тут виступає не синонімом згуртованості, а показником процесу взаємодій. Щільні зв’язки – ознака інтегрованості. Цей підхід відповідає теоретичним поглядам, згідно з якими момент взаємодії породжує суспільство, але він не визначає більш-менш чітко просторових меж суспільств. Ентоні Гідденс звертає увагу на те, що у сучасному світі усі суспільства (або їх члени) мають горизонтальні контакти, різноманітні зв’язки, що ускладнює визначення конкретних суспільств. Він пропонує теорію “барельєфного” суспільства. Останнє “барельєфно” виступає на тлі багаточисельних комунікацій. Важлива роль у цій теорії належить “просторово-часовим краям”, у яких інтенсивність контактів знижується, і вони утворюють зони стику різних суспільств.

Суспільства можна розглядати й типізувати за певними кількісними й якісними ознаками. Аналіз ознак дозволяє відокремити власне суспільства від соціальних груп, спільнот, які не є такими. Безперечно, кожне суспільство – сукупність людей, що займають ту чи іншу територію. Проте, не існує кількісних критеріїв щодо загальної чисельності населення, розмірів території або інших чинників, за якими можна ідентифікувати суспільства, тобто виділити їх із загального класу спільнот. Суспільство утворює і якесь “загублене” плем’я у басейні Амазонки, що нараховує сотню-другу осіб, і сучасний Китай, де мешкає понад 1 млрд 200 млн осіб. Тим часом багатомільйонне населення жодної з китайських провінцій не становить окремого суспільства, тоді як чотиримільйонний норвезький народ – безперечно. З історії відомо, що існували суспільства (кочові племена, народи), які не мали чітко визначених географічних координат, сталої площі, кордонів. Таким чином, кількісні критерії важливі для типізації, поділу існуючих суспільств за демографічними, географічними, економічними показниками, але вони не спроможні ідентифікувати саме суспільство. Істину треба шукати в іншій площині, з’ясовуючи критерії, що мають якісний зміст.

У таблиці наведено систему критеріїв, характерних рис і ознак, які стосуються різних аспектів соцієтальності.

Дата добавления: 2014-01-11