Особливості реалізації центральними банками грошово-кредитної політики у сучасних умовах

З огляду на те, що головним призначенням центрального банку є підтримка стабільності національних грошей, стратегічною ціллю сучасних центробанків зазвичай виступає стабілізація цін (чи погашення інфляції). Задля досягнення цінової стабільності сучасні центробанки використовують три базові монетарні режими: монетарного таргетування, таргетування обмінного курсу та інфляційне таргетування.

Перший, режим монетарного таргетування, базується на переконанні, що зміна пропозиції грошей спричиняє відповідну зміну темпів інфляції. Щоб цей режим був ефективним, необхідною умовою є існування в економіці стабільного зв’язку між зміною грошової маси та інфляцією. Другий монетарний режим ґрунтується на таргетуванні обмінного курсу та використовує його як номінальний якір інфляції. Третій режим базується на дедалі популярнішій стратегії – інфляційному таргетуванні, де як номінальний якір використовується публічно проголошена інфляційна ціль.

При виборі режиму монетарної політики необхідно зважати на ступінь відкритості економіки, стабільність співвідношення монетарних агрегатів та інфляції, а також на міру впливу процентних ставок центрального банку на економічні процеси тощо.

Режим інфляційного таргетування має певні переваги порівняно з іншими монетарними режимами. По-перше, на відміну від прив’язки обмінного курсу, інфляційне таргетування вимагає від центрального банку фокусуватись на внутрішній стабільності економіки та відповідати на різноманітні шоки, що їй загрожують. Крім того, цей режим не вимагає зосередження центробанку виключно на одній змінній, а передбачає використання всієї економічної інформації для визначення найсприятливіших дій з метою досягнення інфляційної цілі. Режим інфляційного таргетування надає значні можливості щодо застосування центральним банком своїх інструментів, зокрема короткострокових процентних ставок.

По-друге, на відміну від монетарного таргетування, інфляційне таргетування не вимагає чіткого і стабільного зв’язку між грошима та інфляцією. Беручи до уваги останні інновації у фінансовій сфері (зокрема, Інтернет-банкінг, Інтернет-шопінг, банкомати, дебетні картки та ін.), такий стабільний зв’язок майже не спостерігається.

Ще однією ключовою перевагою інфляційного таргетування є прозорість, а також можливість легкого розуміння громадськістю головної цілі монетарної політики – цінової стабільності. Це полегшує для центрального банку донесення цілей своєї політики до громадськості, яка, у свою чергу, може краще розуміти та передбачати дії монетарної влади. Прозорість цього режиму сприяє підвищенню довіри як до центрального банку, так і до його монетарної політики, а також передбачає підзвітність центробанку через легкість оцінки його успішності в досягненні заявлених раніше цілей. Підзвітність обмежує можливості прийняття центральним банком рішень через політичний тиск або спроби окремих політиків вирішити сьогоденні економічні проблеми за рахунок довгострокової цінової стабільності й сталого економічного зростання.

Оскільки сутність стратегії інфляційного таргетування полягає в досягненні стабільної та низької інфляції у середньостроковому періоді, саме такий режим фокусує увагу тих, хто здійснює макроекономічну політику взагалі та монетарну політику зокрема, у першу чергу, на перспективний стабільний розвиток економіки завдяки низькій та передбачуваній інфляції, а вже потім – на вирішення поточних проблем економічного зростання.

Більшість науковців, що досліджували наслідки впровадження інфляційного таргетування, сходяться на тому, що основним ефектом є зниження рівня та волатильності інфляції, а також інфляційних очікувань. Однак факти на користь того, що країни з інфляційним таргетуванням мають нижчі або більш волатильні темпи зростання, відсутні. Іншим важливим результатом впровадження інфляційного таргетування є значно краща макроекономічна ситуація в країнах з інфляційним таргетуванням у періоди, коли економіка відчувала різні шоки (за рахунок зниження ризиків, пов’язаних із прив’язкою валюти та притоками й відтоками капіталу).

Таким чином, причини успішності та зростаючої популярності цього режиму пояснюють, насамперед, тим, що інфляційне таргетування поєднує два дуже важливих для успіху монетарної політики аспекти: надання надійного середньострокового якоря для інфляційних очікувань і, водночас, достатню гнучкість політики для відповіді на короткострокові шоки без ризику втрати довіри до монетарного режиму. Крім того, запровадження режиму інфляційного таргетування стимулює позитивні зміни у проведенні монетарної політики, тим самим посилюючи ефективність використання її інструментів. Ці позитивні зміни охоплюють зростання незалежності центрального банку, підвищення підзвітності та прозорості, удосконалення системи аналізу та прогнозування для підтримки процесу прийняття рішень тощо.

До недоліків режиму інфляційного таргетування відносять, по-перше, послаблення гнучкості грошово-кредитної політики, оскільки ніякі інші фінансові змінні не приймаються як цільові орієнтири (як, наприклад, валютний курс, грошова база, грошові агрегати тощо). Це може знизити керованість цими змінними, що матиме негативні наслідки і для інфляційного таргетування, і для економічного регулювання взагалі. По-друге, в умовах інфляційного таргетування послаблюється увага центральних банків до інших стратегічних цілей, ускладнюється координації співробітництва центральних банків та урядів у визначенні стратегічних цілей економічної та монетарної політики та ін.

Упродовж останніх років НБУ фактично використовував політику керованого обмінного курсу з вузьким діапазоном коливань, плануючи на кожний рік стабільність валютного курсу гривні з незначною зміною його у бік девальвації чи ревальвації. Разом з тим, оскільки цей режим не виключає можливості планування й інших цільових орієнтирів, то НБУ щорічно визначав в Основних засадах грошово-кредитної політики ще й завдання щодо інфляції, грошової маси і грошової бази.

Як зазначалося в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2010 рік, «головною метою грошово-кредитної політики у 2010 році та надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці,що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня занятості та реальних доходів населення.

У середньостроковій перспективі внутрішні аспекти стабільності гривнірозглядатимуться в контексті сприяння забезпеченню цінової стабільності, головним критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Водночас це завдання передбачає не тільки досягнення визначених інфляційних орієнтирів, а й створення фундаментальних передумов для підтримання стабільного низькоінфляційного середовища на довгостроковій основі та забезпечення стійкості грошової одиниці до впливу різноманітних дестабілізуючих чинників.

Зовнішні аспекти стабільності грошової одиниці в умовах посилення гнучкості обмінного курсу гривні розглядатимуться не стільки з точки зору утримання обмінного курсу гривні в певних межах, скільки з урахуванням необхідності забезпечення таких умов і параметрів функціонування валютного сегмента ринку, які не мають негативного впливу на інвестиційні рішення та очікування економічних агентів, не провокують формування та поглиблення макроекономічних, валютних і пруденційних ризиків, дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх шоків. Такі критерії забезпечуватимуться через застосування режиму гнучкого обмінного курсу, який відображатиме співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку України.

Застосування гнучких механізмів курсоутворення матиме наслідком поступову втрату обмінним курсом статусу якоря грошово-кредитної політики, а курсова динаміка підпорядковуватиметься завданням нівелювання зовнішніх ризиків стабільності грошової одиниці. Такі підходи не виключають здійснення Національним банком заходів щодо згладжування різких курсових коливань.

Монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери у 2010 р., визначені відповідно до основних прогнозних макроекономічних показників на 2010 рік, передбачають темпи зростання монетарної бази на рівні 9-13%.

З урахуванням пріоритетності у здійсненні грошово-кредитної політики цілей забезпечення фінансової стійкості та цінової стабільності як підґрунтя для відновлення економічного зростання та з огляду на необхідність посилення гнучкості обмінного курсу, значення прогнозного обмінного курсу гривні на 2010 рік в Основних засадах грошово-кредитної політики не наводиться».

Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік «враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, визначають завдання та показники діяльності Національного банку України для досягнення цілей забезпечення стабільності грошової одиниці.

Пріоритетом грошово-кредитної політики, що випливає з основної функції Національного банку, є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін, забезпечення щорічного його зниження та доведення у 2014 році до рівня 5% і подальшого утримання в межах 3-5%. Досягнення стабільності грошової одиниці є головним підґрунтям реалізації стратегічних цілей економічного розвитку країни – відновлення економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного розвитку, побудова сучасної стійкої відкритої й конкурентоспроможної економіки та підвищення добробуту населення.

Цілям забезпечення цінової стабільності відповідатиме посилення ролі процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку, що відбуватиметься в міру відновлення фінансової системи та більш ефективної роботи трансмісійних механізмів.

Валютно-курсова політика передбачатиме поетапне пом’якшення регуляторних обмежень та поступове підвищення курсової гнучкості гривні в міру відновлення фінансової системи країни, нівелювання диспропорцій платіжного балансу, сталого розвитку валютного ринку та стійкого зростання попиту на національну валюту. При цьому Національний банк України враховуватиме необхідність упередження різких коливань обмінного курсу гривні, прогнозована динаміка якого в значній мірі забезпечуватиметься завдяки стабілізаційним можливостям міжнародних резервів.

Пріоритетною метою грошово-кредитної політики у 2011 році є сприяння зниженню темпів зростання споживчих цін до рівня 8,9%.

Відповідно до прогнозних умов функціонування економіки України розрахунки грошової програми на 2011 рік здійснені виходячи з показників попиту на гроші, відповідних цінових орієнтирів, динаміки ВВП, платіжного балансу. Темпи уповільнення швидкості обігу грошей можуть становити 5%.

Забезпечення необхідного обсягу грошової пропозиції відбуватиметься в результаті відновлення тенденції до зростання рівня мультиплікації – значення грошового мультиплікатора оцінюється на рівні близько 2,8 на кінець року.

Зазначене дає підстави прогнозувати зростання обсягу монетарної бази на рівні 114-118% до початку року. Виважене регулювання обсягу монетарної бази дасть змогу вчасно реагувати на монетарні ризики для забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Проміжними орієнтирами проведення грошово-кредитної політики виступатимуть монетарні критерії ефективності й індикативні цілі, передбачені програмою “Стенд-бай” (підтримується Міжнародним валютним фондом), які встановлюватимуться під час здійснення її регулярних переглядів».

Дата добавления: 2014-01-15