Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

II. Предмет і завдання диференціальної психології

Читайте также:
  1. A. Этап 1. Анализ предметной области
  2. I Социология общественного мнения. Предмет и объект.
  3. I. ПОНЯТИЕ, ПРЕДМЕТ И СИСТЕМА РИМСКОГО ЧАСТНОГО ПРАВА
  4. I. Понятие, предмет, метод трудового права.
  5. I. ПОНЯТИЕ, ПРЕДМЕТ, ЦЕЛИ И ЗАДАЧИ КУРСА. СТРУКТУРА КУРСА, ВЗАИМОСВЯЗЬ С ДРУГИМИ УЧЕБНЫМИ ДИСЦИПЛИНАМИ.
  6. I. Предмет и задачи курса
  7. I. Предмет и история развития.
  8. I. Предмет, цели, задачи, принципы специальной психологии
  9. I. Предмет, цели, задачи, принципы специальной психологии
  10. Ii. Предмет и пределы надзора
  11. II. Способи завдання функції.



I. Передумови та історія становлення диференціальної психології

Етапи розвитку диференціальної психології:

– донаукові знання;

– природничо-наукова парадигма;

– гуманітарна парадигма.

 

Більш детально розвиток диференціальної психології представлено наступними фактами:

– життєві спостереження і психологія здорового глузду (хіромантія, фізіономіка, астрологія, твори художників та письменників Відродження, Класицизму, Романтизму та Реалізму);

– вимоги практики (медицини, шкільного навчання, капіталістичного виробництва);

– науковий аналіз і перші експерименти

Останній пункт слід розглянути докладніше.

Астроном Невіл Мескелін – Грінвічська обсерваторія – і його асистент Девід Кіннебрук, який пізніше на 0,5-0,8 сек визначав проходження планет через грінвічський мередіан на координатній сітці телескопа через 20 років спонукали Бесселя дослідити специфіку індивідуального часу реакції, що було першим науковим диференціально-психологічним дослідженням.

Френсіс Гальтон у першій (1884 р.) антропометричній лабораторії у Лондоні на величезній вибірці з 9337 осіб дослідив психологічні особливості, пов’язані з конституційними відмінностями (зріст, вага пропорції тіла), виокремив певні сенсомоторні стратегії;

Вільям Штерн (1871-1938) ввів поняття «диференціальна психологія» у своєму творі «Про психологію індивідуальних відмінностей: ідеї до диференціальної психології», 1900 р.

Найвидатнішими дослідниками у галузі диференціальної психології були: Анастазі, Біне, Сімон, Анрі, Крепелін, Еббінгауз, Торндайк, Мюнстерберг, Спірмен, Лазурський, Бєхтєрєв, Тєплов, Нєбиліцин, Равіч-Щєрбо, Лічко, Лібін, Русалов, Гурєвіч.

 

Підходи у диференціальній психології:

– соціобіологічний аналіз (Девід Басс);

– психолінгвістичне моделювання (Коста, Маккрест);

– психофізіологічний підхід (І. П. Павлов, Б. М. Тєплов, В. Д .Нєбиліцин, Дж. Грей, Г. Айзенк, Я. Стреляу);

– психогенетична теорія (Равіч-Щербо)

– структурно-функціональний підхід (Мерлін).

 

Предмет:

– сфера (область) індивідуальних відмінностей – природа і джерела індивідуальних відмінностей, їх наслідки;

– область типологічних відмінностей – закономірності психічного варіювання;

– область групових відмінностей (стать, вік, риси, етноси, культури, професії).

 

Завдання диференціальної психології як теоретичної науки:

– встановлення закономірностей виникнення і прояву індивідуальних відмінностей у психіці людини;

– дослідження закономірностей, які визначають реальність психічного варіювання;

– віднайдення детермінант психічних відмінностей (внутрішніх – спадковість, нахили; та зовнішніх – вплив навколишнього середовища, виховання);



 

 

Завдання диференціальної психології як прикладної науки:

– розробка теоретичних основ психодіагностичних досліджень, психокорекційних програм;

– пізнання людини – психогностика – завдяки широкому колу знань про психіку людини і розробку надійних засобів обстеження людини з метою віднесення її до певного типу або визначення ступеня розвитку певної психічної якості;

– пошук шляхів ефективної взаємодії з людиною – психотехніка;

 

Завдання диференціальної психології за Лібіним:

– вивчення різних джерел варіабельності серед вимірюваних ознак;

– вивчення співвідношення між вимірюваними характеристиками (ознаками);

– аналіз групового розподілу ознаки.

 

Загальновідомі положення ДП:

1. Універсальність варіативності поведінки.

2. Співвідношення загального та особливого.

3. Детермінація поведінки (можна з’ясувати відносний внесок різних факторів у розвиток поведінки).

4. Стійкість прояву ознаки.

5. Вимірюваність феномену.

 





Дата добавления: 2014-01-15; Просмотров: 225; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.156.67.164
Генерация страницы за: 0.005 сек.