Моделі економічних систем, їх визначальні риси

Основні ступені соціально-економічного розвитку. Цивілізаційний підхід, формаційний підхід. Проблеми економічного вибору в різних економічних системах. С. р.

Типи економічних систем та критерії їх класифікації.

Тема: Економічні системи суспільства

1. Зміст економічної системи, її структурні елементи.

Природною рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивіда до реалізації своїх економічних інтересів. Дбаючи про власні інтереси, така економічно вільна людина покращує свій добробут, примножує багатство суспільства. Суперечності між індивідом і суспільством не існує. Розуміючи, що в умовах свободи господарської діяльності та свободи торгівлі деякі індивіди можуть домовлятися про підвищення цін або окремий суб’єкт господарювання прагнутиме до безмежного привласнення прибутку, А. Сміт вважав, що інтереси таких індивідів певною мірою гармонізує конкуренція, що вона є регулятором особистого егоїзму, завдяки чому досягається економічна рівновага. Конкуренція вирівнює попиті пропозицію, відновлює пропорційність тощо, тобто здійснюється саморегулювання економіки.

На сучасному етапі прийнято вирізняти 2 принципово різних підходи до організації економіки. Одна крайність – більшість економічних рішень приймається на державному рівні, ті, що знаходяться на верхніх сходинках ієрархічної драбини віддають економічні команди тим, що стоять нижче по ієрархії. Друга крайність – коли рішення приймаються ринком, і конкретні особистості чи підприємства добровільно домовляються обмінюватися товарами чи послугами, зазвичай за допомогою грошових платежів.

В Сполучених Штатах та більшості демократичних країн більшість економічних питань вирішуються ринком. Відповідно економічні системи цих країн називаються ринковими.

Ринкова економіка – це економіка, в якій більшість рішень по виробництву та споживанню приймаються окремими особистостями та приватними компаніями. Питання що, як і для кого визначаються системою цін, ринків, прибутків та збитків, стимулів та винагород.

Компанії займаються виробництвом тих товарів, які приносять максимальні прибутки (що?), використовуючи технології виробництва з мінімальними витратами (як?). Питання споживання визначаються рішеннями окремих особистостей, про те як витратити заробітну плату чи прибуток, отриману своєю працею чи завдяки володінню власністю (для кого?).

Крайній випадок ринкової економіки, коли держава не здійснює ніякого впливу на економічні рішення, називається економікою невтручання держави (laissez-faire).

Ринкова економіка – згідно з теорією А. Сміта, - лад, заснований на приватній власності, в якому відбувається гра ринкових сил.

У ринковій економіці державі належить другорядна роль, вона виконує ті функції, які не може виконати окремий індивід або зробить він це економічно неефективно. Такими функціями є? організація громадського порядку, державної поштової служби, запровадження обов’язкового шкільного навчання, забезпечення національної оборони, емісія крупних банкнот, будівництво деяких громадських споруд (доріг, мостів тощо) й утримання їх в належному стані.

Іншим прикладом являється командна економіка – коли всі важливі рішення по виробництву та споживанню приймає держава. В командній економіці, яка функціонувала в колишньому Радянському Союзі напротязі майже цілого століття, всіма засобами виробництва (землею та капіталом володіла держава). Держава в обличчі партійних та державних органів також керувала роботою підприємств в більшості галузей промисловості; вона була роботодавцем для більшості робітників, давала вказівки, як виконувати роботу; вона вирішувала як розподіляти виготовлені товари між різними галузями. Якщо сформулювати це коротко: при командній економіці держава вирішує більшість економічних питань, використовуючи своє право власності на ресурси та свою владу, що дає їй пріоритет при прийнятті рішень.

З часом теорія ринкової економіки зазнала істотних змін. Так концепція «соціального ринкового господарства», основоположниками якої є західнонімецькі економісти А. Мюллер-Армак, Л. Ерхард, В. Ойкен, значно відрізняється від теорії класичного ліберального господарства (тобто від концепції «ринкової економіки»), в якій державі відводилася роль «нічного сторожа». Ці вчені переконані, що перед державою стоять величезні завдання, а можливість звільнити державу від її обов’язків малоймовірна. Одним із основних завдань держави Л. Ерхард вважає забезпечення вільної конкуренції. Один із найважливіших критеріїв соціального ринкового господарства (поєднання соціального з ринковим) – досягнення ефективного господарського порядку, коли із зростанням продуктивності праці знижуються ціни, підвищується реальна заробітна плата.

Другим важливим критерієм соціального ринкового господарства є оптимальне поєднання ринкової економіки та планового господарства.

Соціально орієнтована ринкова економіка – модель соціально-економічного розвитку, що передбачає переважання приватної власності та ринку в процесі їх поєднання з державною власністю та державним регулюванням та систему соціального захисту населення.

Дата добавления: 2014-01-11