Менеджмент – це управління підприємством з метою отримання прибутку

Тема 1. сутність і основні поняття менеджменту підприємства

1. Поняття менеджменту

2. Управління як система

3. Рівні управління (піраміда менеджменту)

Реферат: Наукові підходи до управління: процесний, системний, ситуаційний

1.

Поняття менеджменту має американське походження і не перекладається на іншу мову дослівно. Англійське слово «to manage» (керувати) походить від латинського слова «manus» (рука). Спочатку дане поняття використовувалося для визначення вміння керувати конем, пізніше – вміння володіти зброєю. З часом воно закріпилося у військовій практиці і почало означати вміння керувати підрозділом чи групою людей.

Оксфордський словник трактує поняття менеджменту як владу і мистецтво керувати людьми.

У вітчизняній практиці менеджмент визначається як функція управління, яка забезпечує умови для ефективної роботи зайнятих в організації працівників і отримання результатів, що відповідають встановленим цілям організації.

Більш лаконічний є визначення:

Управління як поняття є більш широкою категорією ніж поняття менеджменту, так як застосовується у різних сферах людської діяльності (наприклад, управління автомобілем, управління регіоном, управління в біосистемах тощо). Поняття менеджменту застосовується лише до управління соціально-економічними процесами на рівні підприємства, діючого в ринкових умовах господарювання.

Менеджмент як науку почали розглядати в кн. XIX ст. Батьком наукового менеджменту вважають Ф.Тейлора, який в своїй праці «Принципи наукового менеджменту» – визнав менеджмент наукою, довівши, що в управління можна застосовувати соціально-економічними закони і принципи.

А.Мескон: «Менеджмент – наука, практика і мистецтво управління підприємством»

Як наука – це самостійна галузь знань, які мають свій предмет, проблеми, методи і способи їх вирішення.

Як практика – це самостійний вид господарської діяльності, здійснюваний професійно підготовленими спеціалістами – менеджерами.

Як мистецтво – це вміння досягати поставлених цілей направляючи працю, інтелект і поведінку людей, котрі працюють в організації.

Ціль менеджменту – забезпечити прибутковість діяльності підприємства, завдяки раціональній організації виробничого процесу і ефективного використання кадрового потенціалу.

Види менеджменту:

Стратегічний – зосереджений на розробці цілей підприємства, прогнозуванні його розвитку та довгостроковому плануванню його діяльності.

Оперативний – реалізує плани стратегічного менеджменту шляхом організації, керівництва та контролю за поточною діяльності підприємства.

2.

Систем менеджменту – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів: механізму, структури, функцій, процесу, суб’єкту і об’єкту.

Механізм управління – це сукупність функцій, форм, методів та стимулів управління, які забезпечують взаємозв’язок його підсистем.

Структура управління – це склад і підпорядкованість різних елементів, ланок і рівнів управління.

Функції управління – види діяльності менеджерів в процесі управління. як основні виокремлюють: планування, організацію, мотивацію, контроль.

Процес управління – об’єднання функцій і структури через певний механізм.

Об’єкт управління (управляємо підсистема) – сукупність соціальних, економічних та технічних ресурсів підприємства – те, на що направлене управління.

Суб’єкт управління (управляюча підсистема) – особа або група осіб, які встановлюють цілі перед об’єктом управління і контролюють їх виконання – той або ті, хто здійснює управління.

В межах системи менеджменту виокремлюють такі його підсистеми:

Технічна – сукупність технічних засобів за допомогою яких здійснюється управління.

Технологічна – це правила і норми які визначають послідовність операцій в процесі управління.

Організаційна – складається з структури управління, положень та інструкцій за якими вона функціонує.

Економічна – це господарські і фінансові процеси і зв’язки.

Соціальна – сукупність соціальних взаємовідносин, які формуються в процесі спільної діяльності людей в організації.

3.

Ієрархія (піраміда) менеджменту – підпорядкованість ланок і рівнів управління на підприємстві. Ієрархія управління є інструментом для реалізації цілей підприємства і гарантом збереження його системи (Рис. 1).

Рис. 1. Ієрархія (піраміда) менеджменту

Чим вищий ієрархічний рівень, тим більший об’єм виконуваних функцій, більше відповідальності, стратегічних рішень і доступу до інформації. Одночасно підвищуються вимоги до кваліфікації і рівень особистої свободи в прийнятті управлінських рішень.

Керівники вищого рівня – відповідають за розробку і реалізацію стратегії підприємства, за прийняття особливо важливих для нього рішень: президент компанії, міністри, ректор, директор і т.д. Найменш чисельна категорія. Їх робота є найбільш відповідальною, полягає в розумовій діяльності – прийнятті управлінських рішення.

Керівники середнього рівня – контролюють роботу нижнього рівня, оброблюють і передають інформацію керівникам вищого рівня: заступники директора, завідуючі відділами, начальники підрозділів, декани і т.д. Виконують аналітичну роботу, рівень відповідальності досить високий.

Керівники нижнього рівня – здійснюють контроль за виробничим процесом і за використанням ресурсів (сировини, обладнання, кадрів): молодші начальники, майстри, бригадири, контролери, завідуючі лабораторіями і т.д. Найбільш чисельна категорія. Робота різноманітна, характеризується частою зміною виду діяльності з застосування фізичної праці. Рівень відповідальності не високий.

Методи управління

В практиці менеджменту виділяють такі основні методи управління:

1. Організаційно-розпорядчі

2. Економічні

3. Соціально-психологічні

Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи – це способи впливу на об’єкт управління, котрі базуються на владі, підпорядкованості, дисципліні та передбачають тільки однозначне сприйняття та підкорення.

Розпорядчі методи реалізуються у формі:

- наказу,

- постанови, розпорядження,

- інструкції,

- команд,

- рекомендацій.

Економічні методи – це способи впливу на управляєму підсистему, котрі базуються на використання економічних законів.

До них, як приклад, можна віднести:

- комерційний розрахунок,

- цінову політику,

- кредитування,

- інвестування,

- санкції,

- заробітна плата,

- матеріальна винагорода.

Соціальні методи – способи впливу на формування і розвиток колективу, базуються на оптимальній згуртованості його членів в процесі праці шляхом забезпечення єдності інтересів, соціальної справедливості, ініціативи і відповідальності робітників за результати їх праці.

До соціальних методів відносять6

- колективний договір,

- правила внутрішнього розпорядку,

- моральне заохочення,

- захист соціальних прав та інтересів колективу,

- службове просування,

- регулювання міжособових відносин.

Психологічні методи – способи впливу н психіку і настрій людей, що дозволяють регулювати взаємозв’язки керівника та робітників, членів колективу між собою.

Приладом психологічних методів може бути:

- переконання,

- вплив,

- особистий приклад,

- критика,

- культура управління,

- етика,

- вдосконалення морально-психологічного мікроклімату в колективі тощо.

Реферативно:

Дата добавления: 2014-01-15